Справа № 22ц/1290/340/12
20.03.2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Гаврилюка В.К.
суддів: Коротенка Є.В., Околота Г.М.
при секретарі : Друпповій О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Жовтневої районної у м. Луганську ради
на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 17 жовтня 2011 року
за позовом ОСОБА_3 до Жовтневої районної у м. Луганську ради, Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради, Луганської обласної профспілкової організації працівників державних установ про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2011 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів Жовтневої районної в м. Луганську ради, Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної в м. Луганську ради, Луганської обласної профспілкової організації працівників державних установ, в якому послався, що постановою Жовтневого райсуду м. Луганська від 7 жовтня 2010 року по справі №2а-768 визнано неправомірною бездіяльність відповідачів Жовтневої районної в м. Луганську ради, Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної в м. Луганську ради, щодо невиплати йому недоплаченої заробітної плати у сумі 2217,34 гр., а також прийнято рішення про стягнення цієї суми з відповідача Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної в м. Луганську ради на його користь. Раніше постановою Жовтневого райсуду м. Луганська від 27 лютого 2007 року по справі № 2а-34 прийнято рішення про визнання неправомірним розпорядження Жовтневої районної в м. Луганську ради №232 від 17 липня 2006 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення - догани, на підставі якого йому не нараховувалася частина зарплати, та про скасування цього розпорядження. На даний час вказане розпорядження скасовано, заробітна плата йому виплачена. Таким чином, неправомірними діями вказаних відвідачів йому заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у фізичних, душевних, психічних стражданнях, а саме:
- незаконно накладено на нього необґрунтоване дисциплінарне стягнення - догана, що зганьбило його честь, гідність, ділову репутацію, як держслужбовця;
- незаконно не виплачувалася частина заробітної плати, що є кримінальним злочином ( ст. 175 ККУ), а згідно ст. 1 7 Закону України « Про виконання рішень та практики Європейського суду по правам людини» визначено, що права людини порушуються і в тому випадку, якщо незаконно не проводяться грошові виплати, які забезпечують існування людини та можуть вплинути на його здоров'я, що і є підставою вимагати компенсацію моральної шкоди, крім того, сума матеріальної шкоди, встановлена постановою суду від 7 жовтня 2010 року у сумі 2217,34 грн. виплачена йому не у повному обсязі - без врахування інфляції на останні три роки,
- нанесено непоправну шкоду його здоров'ю, оскільки більш ніж чотирирічний період судових розглядів у ході шести судових проваджень і більш ніж 25 судових засідань, кожне з яких було стресовим, стали причиною різкого погіршення стану здоров'я, що призвело до нервово-психологічного зриву та наступному лікуванню у невролога та психіатра в міській поліклініці №10, потім в психологічному диспансері обласної психологічної поліклініки, де він знаходиться на лікуванні на теперішній час.
Зазначає, що підстави щодо стягнення моральної шкоди на даний час у н6ього змінилися і ці обставини знайшли підтвердження у судовому засіданні.
Таким чином, частково компенсувати перенесені моральні страждання могла б сума 15000 грн. Ст. 105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування завданого незаконними діями шкоди, як матеріальної так і моральної, у відповідності зі ст. 23,24 Закону України « Про місцеве самоврядування», завдані збитки відшкодовуються державою, а відповідачі є органами державної влади , до того ж згідно зі ст. 1 172 ЦК України несуть відповідальність за дії своїх працівників при виконання службових обов'язків, тому саме відповідачі повинні відшкодувати матеріальну або моральну шкоду.
Строки звернення з позовом щодо відшкодування моральної шкоди, позивач вважає, що вони порушені з поважних причин:
- через тривалий час захисту своїх порушених прав у шести судових провадженнях, раніше не міг заявити вимоги про моральну шкоду тому що вина відповідачів не була доведена, і тільки постановою суду від 7 жовтня 2010 року справа №2а-768 було прийнято рішення про визнання дій відповідачів неправомірними, тому вважає, що строк відшкодування моральної шкоди починається з моменту винесення вказаної постанови, так як тільки після цієї постанови відповідачами було виплачено матеріальну шкоду;
- через різке погіршення стану здоров'я , яке привело до нервово-психологічного зриву у вересні-жовтні поточного року та знаходженню на лікуванні по теперішній час, однак клопотання про поновлення строку для звернення з позовом до суду відсутнє.
До складу відповідачів включено відповідача Луганську обласну профспілкову організацію працівників державних установ, так як його основна вина у наданні необґрунтованої згоди на винесення йому догани і відмови скасувати на його вимогу свою незаконну постанову №П-6-1 Від 31 липня 2006 року навіть після надання судових рішень.
На підставі зазначеного позивач просить :
- стягнути з відповідачів Жовтневої районної в м. Луганську ради. Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної в м. Луганську ради, Луганської обласної профспілкової організації працівників державних установ моральну шкоду у сумі 15000 гр. солідарно;
- зобов'язати відповідача Луганську обласну профспілкову організацію працівників державних установ скасувати, як незаконну свою постанову №П-6-1 Від 31 липня 2006 року «Про надання згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3»
Оскаржуваним рішенням позовні вимоги позивача ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з відповідача Жовтневої районної в м. Луганську ради за рахунок місцевого бюджету на користь позивача ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача у сумі 2000 (дві тисячі) грн., у задоволенні решти позовних вимог позивача ОСОБА_3 відмовлено до відповідача Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної в м. Луганську - за пропуском строку давності, до відповідача Луганської обласної профспілкової організації працівників державних установ - за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі апелянт вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення по справі порушено норми матеріального та процесуального права, неправильно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, а тому просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати зазначене рішення про стягнення моральної шкоди і у задоволенні вимог відмовити.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймають участь у справі розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Вирішуючи питання про задоволення вимог у стягненні моральної шкоди суд виходив із того, що приписами ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
в інших випадках, встановлених законом.
Однак з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положення про управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Луганську ради управління праці та соціального захисту населення підпорядковане виконавчому комітету і методично Головному управлінню праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації. Згідно з положенням начальник управління має тільки право видавати накази стосовно правовідносин із робітниками господарчого відділу.
Із трудової книжки позивача вбачається, що він працював у структурному підрозділі Жовтневої районної у місті Луганську раді - управлінні праці і соціального захисту населення Жовтневої районної в м. Луганську на посаді начальника відділу автоматизованої обробки інформації де нарахування та виплата премії його працівникам здійснюється цією установою на підставі розпорядження голови Жовтневої районної в м. Луганську ради . Вказані обставини не оспорюються сторонами, як і те, що спір стосується саме трудових, а не будь яких інших правовідносин.
Розпорядженням заступника голови Жовтневої районної в м. Луганську ради від 17 липня 2006 року № 232 на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, що стало підставою для не нарахування позивачеві під час роботи передбаченої діючим положенням про преміювання, премії та зменшення відповідно заробітної плати.
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 лютого 2007 року, яка є чинною, вказане розпорядження про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було визнано незаконним та скасовано.
Суд вважає можливим погодитися, що позивачеві завдано моральної шкоди, в обґрунтування якої ним наведено достатньо підстав, а тому вважає, що позивач має право вимагати її відшкодування, оскільки це розпорядження потягло для позивача негативні наслідки у вигляді позбавлення премії, що призвело до зменшення заробітної плати, яку йому виплачував відповідач Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної в м. Луганську за розпорядженням голови Жовтневої районної у місті Луганську ради та спричинило позивачеві моральні страждання.
Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України: «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Судом також встановлено, що незважаючи на те, що постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 лютого 2007 року, яка є чинною, вказане розпорядження відповідача Жовтневої районної в м. Луганську ради про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було визнано незаконним та скасовано, відповідачем Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної в м. Луганську тривалий час без поважних причин, незважаючи на звернення позивача, постанова суду не виконувалася, перерахунок заробітної плати з нарахуванням премії не проводився та недоплачена у зв'язку з цим заробітна плата не виплачувалася, у зв'язку з чим позивач змушений був знову звертатися у контролюючі органи та до суду, і недоотримана заробітна плата у сумі 2217.34 гр. була відповідачем Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної в м. Луганську сплачена позивачеві тільки після винесення постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 7 жовтня 2010 року.
Таким чином, суд вважає, що у даному випадку з боку відповідачів Жовтневої районної у місті Луганську ради та Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної в м. Луганську має місце порушення трудових прав позивача у вигляді не нарахування та невиплати належної позивачеві частини заробітної плати у зв'язку зі скасуванням розпорядження, яке було підставою для невиплати премії, що призвело до негативних наслідків у вигляді недоотримання заробітної плати та моральних страждань позивача внаслідок чого, це порушення прав позивача носить тривалий характер.
Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
На підставі ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до вказаних відповідачів 17 січня 2011 року, тобто з пропуском встановлених строків позовної давності.
Відповідачі Жовтнева районна у місті Луганську рада та Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної в м. Луганську у числі інших підстав також просили відмовити позивачеві у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду.
Суд безпідставно не врахував посилання відповідача Жовтневої районної в м. Луганську ради на сплив строку позовної давності за зверненням про відшкодування моральної шкоди.
Посилання позивача про те, що у нього право на відшкодування шкоди настало тільки після винесення судом постанови від 7 жовтня 2010 року, якою підтверджено неправомірність дій відповідача щодо нього, є безпідставним.
Посилання позивача на поважність причин не звернення до суду з вимогами про стягнення моральної шкоди з вказаного відповідача у вигляді того, що він звертався до різних інстанції, а також до суду з приводу виконання постанови суду від 27 лютого 2007 року, не с підставою для поновлення позивачеві строку, оскільки він такого клопотання не заявляє, крім того, вказані обставини не перешкоджали йому вирішувати одночасно і питання щодо відшкодування моральної шкоди.
Посилання на хворобу у цей період також не є поважною причиною, оскільки надані докази підтверджують факт його хвороби вже після 7 жовтня 2010 року, до цього періоди хвороби носять періодичний нетривалий час, що також, на думку суду, не перешкоджало зверненню до суду.
Таким чином, оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди до відповідачів Жовтневої районної у місті Луганську ради та Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної в м. Луганську випливають з трудових відносин, та на час звернення позивача до суду строк позовної давності сплив, наведені позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку давності, судом не можуть бути прийняті, тому для задоволення позову про стягнення моральної шкоди підстав немає у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Посилання позивача на моральні страждання після прийняття судом вказаних судових рішень, на увагу не заслуговує, оскільки наступна бездіяльність обох відповідачів не є такою, що може бути розцінена, як протиправна стосовно позивача, оскільки ця бездіяльність пов'язана з невиконанням постанови суду, у зв'язку з оскарженням ними її у встановленому порядку до вищих судових органів згідно наданих їм, як стороні у справі прав на таке оскарження, тому та обставина, що позивач відчував моральні страждання і у цей період, не є підставою для відшкодування йому у даному випадку моральної шкоди, бо законом не передбачено відшкодування моральної шкоди у випадку невиконання судового рішення.
Зважаючи, що суд повно встановив обставини, які мають значення для вирішення справи, однак висновки суду в частині стягнення з відповідача Жовтневої районної у місті Луганську ради моральної шкоди не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому рішення суду у відповідності до ст. 309 ЦПК України у цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у зв'язку з пропуском строку для звернення з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Жовтневої районної у місті Луганську ради задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 17 жовтня 2011 року про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення з позовом до суду.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :