Справа № 1304/2-1984/11 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В. В.
Провадження № 22-ц/1390/3052/12 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.
категорія -27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2012 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого:Тропак О.В.
суддів:Бермеса І.В.,Шандри М.М
при секретарі:Гордій У.М.
з участю:представника позивача ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_7 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 грудня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства»Державний ощадний банк України»,ОСОБА_8,третя особа ОСОБА_9 про визнання недійсним договору відновлювальної кредитної лінії,-
в с т а н о в и л а :
В липні 2010 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору відновлювальної кредитної лінії № 2203-1720 від 12.02.2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовував тим,що 12.02.2008 року між ВАТ»Державний ощадний банк України»та ОСОБА_8 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2203-1720.З метою забезпечення виконання ОСОБА_8 зобов»язань за кредитним договором 12.02.2008 року між ОСОБА_7 та ВАТ»Державний ощадний банк України»укладено договір поруки № 2203-1720/1.У зв»язку з укладенням між позивачем та ВАТ»Державний ощадний банк України»договору поруки,та з огляду на те,що ОСОБА_8 ухиляється від виконання своїх зобов»язань за кредитним договором,позивач вважає,що кредитиний договір підставно підлягає визнанню його недійсним з огляду на те,що ВАТ»Державний ощадний банк України» через відсутність індивідуальної ліцензії не мав права на вчинення кредитного договору та відповідно права на видачу ОСОБА_8 кредиту та його отримання в іноземній валюті,а ОСОБА_8,як сторона кредитного договору та відповідної валютної операції,не мала права отримувати кредит та повертати його Ощадбанку у іноземній валюті,чим порушені норми чинного законодавства.В зв»язку з тим,що використання ВАТ»
»Державний ощадний банк України»іноземної валюти як предмету кредитування,на думку позивача,є внесенням в кредитний договір умов,що значно погіршують становище позичальника,як споживача,порівняно з позикодавцем(надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій,просить з вищенаведених підстав визнати кредитний договір недійсним.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 22 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_7 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким позов задоволити,посилаючись на порушення судом норм матеріального права,яке,на думку скаржника, проявилося в тому,що судом першої інстанції не було враховано,що банк через відсутність індивідуальної ліцензії для здійснення операцій по використанню іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави,не мав права на укладення кредитного договору та відповідно не мав права на видачу ОСОБА_8 кредиту та його отримання в валюті,а ОСОБА_8,як сторона кредитного договору та відповідної валютної операції,не мала права отримати кредит та повертати його банку у іноземній валюті
Крім цього скаржник вважає,що при ухваленні рішення було допущено порушення норм процесуального права,яке,на думку скаржника,проявилося в тому,що суд не дослідив всебічно,повно та об»єктивно обставини справи та докази у справі і безпідставно взяв до уваги заяву відповідача-ОСОБА_8. про невизнання позову,яка стосувалася не даного позову ,а іншого позову ОСОБА_9,а саме позову про визнання недійсним договору поруки,що був предметом розгляду в іншій справі.Порушення норм процесуального права скаржник вбачає і в тому,що суд не задовільнив його клопотання про обов»язковий виклик в судове засідання відповідача-ОСОБА_8.
Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представників сторін,перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги,колегія суддів вважає,що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції було встановлено,що 12.02.2008 року між ВАТ »Державний ощадний банк України»та ОСОБА_8 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2203-1720,згідно умов якого ВАТ»Державний ощадний банк України»зобов»язався надати ОСОБА_8 кредит у сумі 60 000 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 12.% річних.12.08.2008 року між ВАТ »Державний ощадний банк України»та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 2203-1720/1, згідно якого поручитель зобов»язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов»язання за договором відновлювальної кредитної лінії № 2203-1720 від 12.02.2008 року.
Статті 47,49 Закону Ураїни»Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені,на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції,незалежно від виду валюти,яка використовується.Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст.5 Декрету КМУ»Про систему валютного регулювання та валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.Операції з валютнимми цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього Декрету.
Згідно банківської ліцензії № 148 від 16.01.2002 р та дозволу № 148-1 від 16.01.2002 року і додатку до дозволу № 148-1 від 16.01.2002 року(ас 25,26,27) ВАТ»Державний ощадний банк України»,на момент укладення оспорюваного договору,мав право здійснювати операції з валютними цінностями.
Таким чином,судом першої інстанції правильно було встановлено,що позивач,як один із учасників кредитної операції, згідно з,виданими відповідачу-(ВАТ»Державний ощадний банк України»Національним банком України генеральною ліцензією та дозволом на здійснення операцій з валютними цінностями,мав право на здійснення кредитних операцій з валютними цінностями у виді залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України .А твердження скаржника про те,що в даному випадку банк мав би отримати індивідуальну ліцензію на здійснення валютної операції,не ґрунтуються на законі .
Враховуючи вищенаведене,колегія суддів вважає,що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права,а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності рішення суду,тому апеляційну скаргу слід відхилити,а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307,ст.308,п.1 ч.1 ст.314,ч.ч.1,2 ст.ст.315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_7-відхилити.
.Рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: _______________ Тропак О.В.
Судді: ________________ Бермес І.В.
_______________ Шандра М.М.