Справа № 1324/2-306/11 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В. І.
Провадження № 22-ц/1390/2841/12 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.
категорія -20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2012 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі
головуючого: Тропак О.В.
суддів:Бермеса І.В.,Шандри М.М. ,
при секретарі:Гордій У.М.
з участю: представника позивача ОСОБА_5
представника відповідача Котормуса Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_7 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 січня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Закритого акціонерного товариства»Карпатський дім»про визнання недійсними пунктів договору ,-
В С Т А Н О В И Л А :
В травні 2010 року ОСОБА_7 звернулася в суд з позовом до ЗАТ »Карпатський дім»про визнання недійсним пункту 12 договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 12.01.2009 року,укладеного між ОСОБА_7 та ЗАТ»Карпатський дім».У вересні 2011 року позивач уточнила та доповнила позовні вимоги і просила визнати недійсними та такими,що не відповідають вимогам ч.1 ст.203,ст.ст.316,317,319 ЦК України,-пункти 12,18,20 та вказані частини пунктів 15,17 договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 12.01.2009 року,укладеного між нею та ЗАТ «Карпатський дім»(ас 82»а»-84)..
Позовні вимоги обґрунтовувала тим,що 12.01.2009 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення -апартаментів АДРЕСА_1,який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстр.№ 11.
Вважає,що окремі пункти договору ,зокрема ,пункти:12,18,20 та частини пунктів 15,17 не відповідають та суперечать вимогам ч.1 ст.203,ст.316,317,319 ЦК України.
А саме:
пункт 12 договору,яким встановлено:»Покупець немає права використовувати апартаменти в комерційних цілях ,а саме: підписувати договори оренди із власної ініціативи з третіми особами без погодження з Продавцем»;
пункт 15 договору,в частині якою встановлено,що»Покупець не має права без погодження і Продавцем робити будь-які перепланування в інтер»єрі…»;
пункт 17 договору,яким встановлено:»Покупець зобов»язаний протягом 3-х місяців з дня підписання цього договору виконати внутрішні оздоблювальні роботи у апартаментах на виконані роботи передати по акту введення апартаментів в експлуатацію»в частині зобов»язань про передачу апартаментів в експлуатацію Відповідачу;
пункт 18 договору,яким встановлено:»Покупець в разі відчуження апартаментів третім особам повідомити останніх щодо зобов»язань,вказаних в п.п.12,15,16,20 цього договору.
У разі порушення п.п.12,15,16,20 цього договору Покупець зобов»язаний відшкодувати Продавцю усі документально підтверджені витрати,пов»язані з відновленням попереднього стану дерев»яних оздоблень,інфрастуктури,комунікацій,інженерних мереж,інтер»єру апартаментів».
пункт 20 договору,яким встановлено»Покупець зобов»язаний після підписання цього договору укласти з Продавцем або з іншою особою,яка на період підписання договору буде здійснювати фактичне управління та обслуговування апартаментів слідуючі договори:
-договір про встановлені права на користування чужою земельною ділянкою (земельний сервітут);
-договір про встановлені права на користування чужим майном(особистий сервітут);
-договір утримання та обслуговування апартаментів та при будинкової території;
-договір на управління апартаментами.
Підключення апартаментів до інженерних мереж та надання Покупцю комунальних послуг буде здійснюватись на підставі та на умовах,визначених цим договором.»
. є такими ,що суттєво обмежують(порушують) права позивача надані йому Конституцією та Законами України як власнику нерухомого майна та суперечать ст.41 Конституції України,ст.ст.316,317,319 ЦК України.
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 17 січня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду ,посилаючись на те,що суд першої інстанції під час розгляду справи в порушення вимог статей 213 і 214 ЦПК України не повністю визначився з характером спірних правовідносини,не взявши до уваги одне із найвагоміших правил щодо здійснення права власності-це розпорядження власника своїм майном на власний розсуд.Суд не звернув уваги на те,що п.1.3 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг,затверджених Наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 р № 19 втратив свою чинність 18.10.2010 року.Хибним та таким,що порушує право позивача на розпорядження своїм нерухомим майном,є висновок суду щодо неможливості використання позивачем своєї власності без участі відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представників сторін,перевіривши матеріали справи,межі і доводи апеляційної скарги,колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено,що позивач,на підставі договору купівлі-продажу від 12.01.2009 року є власником приміщення- апартаменти АДРЕСА_1 і знаходиться у готельному комплексі»Шале Грааль»,в споруді ,яка належить відповідачу і управління готельним комплексом в цілому здійснює відповідач. Споруда комплексу»Шале Грааль» оснащена комунікаціями,які є єдиною системою.Оскільки належне сторонам майно нерозривно пов»язане між собою,то позивач не може використовувати придбане приміщення-апартаменти без участі відповідача.Оспорювані пункти договору купівлі-продажу від 12.01.2009 року внесені з метою забезпечення єдиного керівництва готелю»Шале Грааль»,а також використання апартаментів їх власником для забезпечення узгодженості діяльності готельного комплексу в цілому,пов»язаної із наданням готельних,ресторанних та оздоровчих послуг.Такі обмеження сторони встановили за взаємною згодою,що стверджується тим,що договори були укладені на таких умовах.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та такими,що не відповідають вимогам закону пунктів 18,20 та оспорюваних частин пунктів 15,17,оскільки:
Згідно ч.2 ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії,які не суперечать закону.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення,зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору,виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства,звичаїв ділового обороту,вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.ч.1,2 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови(пункти),визначені на розсуд сторін і погоджені ними,та умови,які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.Сторони мають право укласти договір,в якому містяться елементи різних договорів(змішаний договір).До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори,елементи яких містяться у змішаному договорі,якщо інше не встановлено договором або не випливає із змішаного договору.
Колегія суддів вважає,що судом першої інстанції вірно встановлено,що позивач,відповідно до змісту ч.2 ст.319 ЦК України,скористався правами власника і на свій розсуд та на розсуд відповідача визначив та погодив з відповідачем умови договору купівлі-продажу,які містять елементи інших(крім договору купівлі-продажу)договорів ,а саме умови,які передбачені пунктами 18,20 та оспорюваними частинами пунктів 15,17 договору купівлі-продажу від 12.01.2009 року та які закону не суперечать (ас 5).
Висновок суду першої інстанції про те,що оспорювані пункти 15,17,18,20 договору купівлі-продажу від 12.01.2009 року не суперечать вимогам ст..316-320 ЦК України та не порушують права позивача як власника нерухомого майна ґрунтується на об»єктивній оцінці доказів у справі і доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у вищезазначеній частині..
Разом з тим,колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання таким,що не суперечить вимогам закону та не порушує прав позивача як власника нерухомого майна,-пункту 12 договору купівлі-продажу від 12.01.2009 року,з наступних міркувань
Відповідно до ст..317 ЦК України-Власникові майна належать права володіння,користування та розпорядження своїм майном.На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.ч.1,7 ст.319 ЦК України -Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов»язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку,встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.320 ЦК України-Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності,крім випадків,встановлених законом.
З врахуванням вищезазначених норм цивільного законодавства, встановлення в пункті 12 договору купівлі-продажу від 12.01.2009 року умови про те,що покупець немає права використовувати апартаменти в комерційних цілях,а саме підписувати договори оренди із власної ініціативи з третіми особами без погодження з Продавцем, суттєво обмежує права позивача як власника,а тому включення цього пункту,обмежуючого правомочності власника,на думку колегії суддів, суперечить вимогам цивільного законодавства,а саме суперечить вимогам ч.1 ст.203 ЦК України.
Зважаючи на вищенаведене,рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту 12 договору купівлі-продажу від 29.01.2009 року,колегія суддів розглядає як таке,що ухвалено з порушенням норм матеріального права.Тому рішення суду у вищезазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309,ч.2 ст.314,317,319 ЦПК України,колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_7 Іванівни-задовольнити частково.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 січня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту 12 договору купівлі -продажу від 29.01.2009 року скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати недійсним пункт 12 договору купівлі-продажу нежилого приміщення -апартаментів АДРЕСА_1,укладеного 12.01.2009 року між ОСОБА_7 та ЗАТ»Карпатський дім»і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстр.№ 11.
В іншій частині рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 січня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення,може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий Тропак О.В.
Судді Бермес І.В..
Шандра М.М.