Справа № 22ц/1290/1935/12
24.04.2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Гаврилюка В.К.
суддів: Околота Г.М., Коротенка Е.В.
при секретарі : Шумові О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 26 січня 2012 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА :
У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог послався на те, що постановою слідчих органів ОСОБА_1 була звинувачувана у скоєнні злочину, передбаченого ч. І ст. 122 КК України. Постановою Антрацитівського міськрайонного суду від 25 серпня 2011 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії від 08.07.2011 року. Погоджуючись на застосування акту амністії, відповідачка визнала себе винною в тому, що 10.10.2009 року приблизно о 11 годині за місцем його проживання на межі присадибної ділянки ОСОБА_1 вчинила скандал, а потім взяла з землі дерев'яну палку, якою нанесла йому в область голови 3-4 удари, в момент нанесення ударів він прикривався лівою рукою, від чого йому навмисно спричинила тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичних експертиз є тілесними ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме: закритий перелом нижньої щелепи, синець лівого передпліччя. Ці обставини викладені в постанові суду від 25.08.2011 року. Крім того, удари палкою по голові стали причиною забиття м'яких тканей голови, струсу мозку. З приводу чого він тривалий час знаходився на лікуванні у невропатолога та стоматолога, змушений був проходити консультації в Луганській обласній клінічній лікарні, судмедекспертизу в ході досудового слідства та витрачати кошти на своє лікування. В матеріалах кримінальної справи відносно ОСОБА_1 було надано докази спричинення йому з її вини матеріальної та моральної шкоди, є позовна заява, але в зв'язку з тим, що справу провадженням закрито в результаті застосування акту амністії, то суд не стягнув на його користь шкоду, хоча вона була предметом судового слідства. Доводи відповідачки про те, що у неї з його вини також були тілесні ушкодження заперечуються висновком судово-медичної експертизи, де зазначено, що у ОСОБА_1 «післяманіпуляційний абсцес, гнійна флегмона, які не пов'язані з травмою». Також він зазначив, що відповідачка не відшкодувала йому ні матеріальної, ні моральної шкоди, не визнавала своєї вини і тільки в передостанньому судовому засіданні, чекаючи акту амністії, визнала, що від її ударів палкою йому було спричинено тілесні ушкодження, а даючи згоду на застосування амністії, визнала свою вину, тому він змушений звертатися до суду з цивільним позовом окремо. Згідно з епікризом, актами судово-медичних експертиз, амбулаторною карткою, довідками аптек, що є в матеріалах кримінальної справи відносно ОСОБА_1, вартість затрат на його лікування складає суму 544 грн.. Витрати на оплату правової допомоги адвокатом ОСОБА_3 4000 грн. при веденні справи на слідстві, в судах 1 інстанції та апеляційної, як його представника в цивільному позові. За представлення інтересів в суді останній раз та оформлення позову він поніс витрати на оплату праці адвоката в сумі одна тисяча грн. Вважає, що ушкодженням його здоров'я, необхідністю довгострокового лікування було порушено звичайний спосіб та порядок його життя, бо протягом місяця він був обмежений в їжі, міг вживати тільки рідку протерту їжу, терпів незручності з виділенням слини, не міг нормально говорити та спілкуватися з людьми, терпів фізичний біль. Через струс мозку у нього були сильні головні болі, лікування він змушений був проводити в Антрацитівський міській лікарні, що пов'язано з витратами на поїздки та незручностями в транспорті. Побиттям відповідачка принизила його чоловічу гідність в очах сусідів, вона до теперішнього часу принижує його різними образливими словам. Крім того, закрита черепно-мозкова травма, струс мозку може мати для нього негативні непередбачувані наслідки в подальшому. У нього виникло безсоння, яке продовжується вже третій рік, тобто є тривалим. Все це приносить йому моральні страждання і на відновлення душевного спокою і лікування нервової системи йому потрібні значні кошти, а найдешевша санаторно-курортна путівка коштує 6000-7000 грн.. Вважає, що відповідачка, як особа, що скоїла злочин, який відноситься до злочину середньої тяжкості, повинна відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінює, виходячи із глибини його страждань, їх довгого часу, в суму 15000 грн..
Пізніше уточнив свої позовні вимоги вважає, що важкість тілесних ушкоджень, глибина та довгий час моральних переживань та фізичних страждань дають йому право збільшити суму моральної шкоди до 20 000 грн.. Крім того, оскільки у нього виникли ще витрати на правову допомогу, які пов'язані з підготовкою позовного матеріалу в цивільному процесі, просить додатково стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь 1500 грн., а також вказані в основному позові 4000 грн. на правову допомогу, стягнення матеріальної шкоди підтримує в сумі, яка заявлена в основному позові, а саме в сумі 544 грн.. Всього просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 у відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат 26 044 грн..
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в обґрунтування якої зазначив, що вона має у власності земельну ділянку, межі її земельної ділянки і ділянки її сусіда - ОСОБА_2 були позначені дерев'яними кілочками. 10 жовтня 2009 року, приблизно об 11 годині, ОСОБА_2 у грубій формі сказав їй, щоб вона підібрала перегній, тому що він буде ставити огорожу. Вона зробила це і попередила ОСОБА_2 і ОСОБА_4, які бурили ями для наступного облаштування огорожі на городі, про те, щоб вони не торкалися встановлених землевпорядником кілочок, що розмежовують межу між городами, і щоб ОСОБА_2 викликав землевпорядника для визначення правильності установки огорожі. Через 20 хвилин, коли вона повернулася на город, то побачила, що ОСОБА_2 відкинув межові кілочки і бурить ямки під огорожу на належній їй земельній ділянці на відстані близько 1 метра від встановленої межі. На ґрунті цього між ними спалахнула словесна сварка. Вона нагнулася, стала підбирати кілочки і спробувала встромити їх назад на місце. У цей час ОСОБА_2, грубо й нецензурно виражаючись, почав наносити їй удари руками по голові та у верхню частину тіла, а ногами став бити по стегнах. Вона спробувала захиститися дерев'яним кілочком, що перебував у неї в руці, і який вона не встигла застромити в землю, відмахуючись їм від ОСОБА_2, який, використовуючи свою значну фізичну перевагу, вирвав з її рук дерев'яний кілочок і, продовжуючи нецензурно виражатися й принижувати її жіночу гідність, обзиваючи образливими й нецензурними словами, почав розмахувати цим кілочком у небезпечній близькості перед її обличчям. Побачивши, що відбувається, ОСОБА_4 став заспокоювати ОСОБА_2, при цьому схопив його обома руками позаду зі спини й став виривати у нього кілочок, а коли забрав, то кинув відразу на межу городів. Після чого ОСОБА_4 пішов з городу, гукнувши, що не бажає брати участь у цьому скандалі. Після цього ОСОБА_2 дістав мобільний телефон і продовжив бити її правою ногою по лівій стороні тулуба й лівому стегну, тому що вона вимушено повернулася до нього цим боком, ударивши кілька разів і записуючи на мобільний телефон її лепети й збурювання. Побачивши фізичну перевагу ОСОБА_2, вона присіла на присядки й стала плакати і кликати на допомогу свою дочку ОСОБА_5. Прибігла дочка і стала кричати на ОСОБА_2, щоб він припинив побиття та допомогла їй піднятися, і ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_5 став знову бити її ногою в область лівого стегна, вдаривши приблизно 6 разів. Обурена побиттям, що не припинялось, вона підняла дерев'яний кілочок і махнула їм перед ОСОБА_2, тим самим захищаючись від нього. Вважає, що, мабуть, тоді вона й зачепила ненавмисно його, після чого він припинив побиття та пішов убік свого двору, а вона, не припиняючи плакати, гукнула своїй дочці й сестрі ОСОБА_6, що підійшла в момент закінчення конфлікту й бачила неправомірні дії ОСОБА_2, щоб вони викликали дільничного. Дільничний опитав її на предмет побиття і у цей же день вона звернулася до лікарні. ОСОБА_2 їй були заподіяні тілесні ушкодження, з приводу яких вона лікувалася. Згідно з актом судово-медичного дослідження № 641 від 12.10.2009 року в неї було виявлено синець лівого стегна, який є легким тілесним ушкодженням, яке могло утворитися при вказаних обставинах 10.10.2009 року. Вказані висновки підтверджені також висновками експерта № 17 від 11.01.2010 року та № 47 (додаткового) від 30.01.2010 року. Згідно виписки з особистої медичної карти від 13.01.2010 року вона зверталася 10.10.2009 року до травмпункту Антрацитівської міської лікарні, де їй було поставлено діагноз: забій м'яких тканин голови; забій лівого стегна; астенічний синдром. 13.10.2009 року невропатологом було поставлено діагноз: травматична краніалгія з елементом невралгії трійчастого нерва, струс головного мозку, 11.01.2010 року невропатологом поставлено діагноз: наслідки ЧМТ; астенічний синдром. 24.10.2009 року хірургом було поставлено діагноз постін'єкційний абсцес лівої сідниці. Вважає, що захворювання, виявлене хірургом, виникло також від дій ОСОБА_2, оскільки внаслідок нанесення тілесних ушкоджень лівого стегна в районі сідниці в неї виник абсцес в місті проведення ін'єкцій лікарських засобів. Від нанесених навмисно ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та їх наслідків вона лікувалася, на що були витрачені грошові кошти в загальній сумі 600 грн.. Також вважає, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 їй було нанесено суттєву моральну шкоду. Так, своїми неправомірними діями по захопленню її власності, а саме частини земельної ділянки, що супроводжувалась побиттям, приниженням її людської гідності, ОСОБА_2 спричинив їй моральні страждання. Фізичний біль від тілесних ушкоджень, спричиняв сильний душевний біль, оскільки, як жінці, їй було болісно відчувати удари, що наносив здоровенний чолов'яга, дуже болісно було вислуховувати образи. Тривале лікування від наслідків тих тілесних ушкоджень, що їй спричинив ОСОБА_2, також спричиняло сильні душевні страждання. Вона погано спала ночами від болю в лівому стегні та сідниці, в неї постійно кружлялася та боліла голова, і це також спричиняло душевний біль. Те, що ОСОБА_2 побив її, а ще й потім постійно з цього приводу похвалявся перед сусідами, морально пригнічувало її, бо вона є шановною в селищі людиною, приймає участь в суспільному житті, в проведенні різних суспільних заходів. Всі ці дії ОСОБА_2 принижували її, вона вже два роки відчуває постійний стрес та моральний біль. Просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в сумі 600 грн., моральну шкоду в сумі 15000 грн., та судові витрати в сумі 188,2 грн. та 1000 грн.
Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 544 грн. (п'ятсот сорок чотири грн.), моральну шкоду в розмірі 17 000 грн. (сімнадцять тисяч грн.), витрати в сумі 5500 грн. (п'ять тисяч п'ятсот грн.) на оплату правової допомоги, а всього 23 044 грн. (двадцять три тисячі сорок чотири грн.), в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено за необґрунтованістю.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовлено за необґрунтованістю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 230,44 грн. (двісті тридцять грн. 44 коп.)
В апеляційній скарзі апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення по суті позовних вимог.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у справі, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини :
Відповідно до постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 25 серпня 2011 року закрито провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 122 ч. І КК України - внаслідок акту амністії. Потерпілому по справі ОСОБА_2 було рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства для вирішення цивільного позову, (а.с.5).
Згідно з довідкою АМКУ «Центральна міська лікарня» ОСОБА_2 10.10.2009 року о 14 годині 30 хвилин звертався до травматологічного пункту, де йому був встановлений діагноз: забій м'яких тканин голови, астенічний синдром, забій зліва верхньої кінцівки, перелом щелепи зліва, (а.с.6).
Відповідно до витягів з амбулаторної карти ОСОБА_2 він дійсно перебував на лікуванні у лікарів стоматолога та невропатолога, де йому було проведено лікування (а.с.7).
Відповідно до повідомлення № 52 від 10.06.2011 року АМКУ «Стоматологічна поліклініка», ОСОБА_2 з 12.10.2009 року по 07.11.2009 року перебував на лікуванні у лікаря стоматолога-хірурга з діагнозом перелом нижньої щелепи зліва, ліки купував самостійно в аптеках міста (ас. 10).
Згідно з висновком експерта № 48 від 20.01.2010 року у ОСОБА_2 встановлені тілесні ушкодження: закритий перелом нижньої щелепи, що кваліфікується як тілесне ушкодження середньої ступені тяжкості, та сінець лівого передпліччя, які за ступенем тяжкості є легким тілесним ушкодженням (а.с.71 кримінальної справи № 1-193/11).
Згідно з копією висновку експерта № 47 (додаткового) від 14.01.2010 року у ОСОБА_1 встановлено синець лівого стегна, дане тілесне ушкодження могло виникнути 10.10.2009 року, за ступенем тяжкості є легким тілесним ушкодженням. Гнійна флегмона лівої ягодичної області, яка мала місце у ОСОБА_1, з отриманою 10.10.2009 року травмою не пов'язана, а є наслідком її самостійних маніпуляцій - внутрішньо м'язових ін'єкцій. Встановлений в лікарні 10.01.2010 року діагноз «наслідки черепно-мозкової травми, астенічний синдром» об'єктивними клінічними даними не підтверджено (а.с.36).
Згідно з витягом з медичної картки від 13.01.2010 року ОСОБА_1 зверталась 10.10.2009 року до травмпункту, діагноз: забій м'яких тканин голови, забій лівого стегна, астенічний синдром (а.с.37), згідно з квитанціями (а.с.38-39) затрачена загальна сума на лікування з 09.01.2010 року по 11.01.2010 року ОСОБА_1 складає 600 грн..
09.11.2011 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_7 було укладено договір про представництво в цивільній справі (а.с.25). Відповідно до довідки від 11.11.2011 року, яка видана адвокатом ОСОБА_7, ОСОБА_1 понесла витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн. (а.с.40).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
Відповідно до положень ст. 14 ЗУ «Про амністію у 2011 році» амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.
Відповідно до ст. 328 КПК України вирішення заявленого по справі цивільного позову передбачено лише у випадку постановлення судом вироку. У разі припинення кримінальної справи на передбачених законом підставах цивільний позов не розглядається. При цьому відповідно до ч.4 ст. 28 КПК України позивач має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства. Закон України «Про амністію» не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду.
Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд дійшов грунтовного висновку про те, що оскільки шкоду, спричинену позивачу по першій справі ОСОБА_8, завдано саме неправомірними діями відповідачки по першій справі ОСОБА_1, і саме вона повинна відшкодувати завдану нею ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 544 грн, сума якої підтверджена наданими документами у матеріалах кримінальної справи. Доводи ОСОБА_2 про завданий більший розмір матеріальної шкоди у зв'язку зі стоматологічним лікуванням спричиненим переломом щелепи доказами не підтверджений.
Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.
В даному випадку є встановленою наявність моральної шкоди, тому, що дії відповідача призвели до порушення нормальних життєвих умов позивача, спричинили погіршення можливостей забезпечення життєвих потреб.
Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд вважав обґрунтованим розмір моральної шкоди в сумі 17 000 грн., яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо вимог позивача по першій справі ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн., надану адвокатом ОСОБА_3, та в розмірі 1500 грн., надану адвокатом ОСОБА_9, суд вважав їх такими, що підлягають повному задоволенню.
Згідно з копією угоди про надання правової допомоги від 15.01.2010 року, яка була укладена між адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_2, останнім було внесено 4000 грн. за ведення кримінальної справи (ас. 11-13).
12.05.2011 року між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_9 укладено договір в порядку ст. 42 п.4 ЦПК України (а.с. 15).
Згідно з довідкою адвоката ОСОБА_9 за надання правової допомоги ОСОБА_2 нею отримано гонорар в сумі 1500 грн. (а.с.52).
Згідно з довідкою адвоката ОСОБА_3 ОСОБА_2 сплатив за надання правової допомоги 4000 грн. (а.с. 179 кримінальної справи № 1-193/11).
Оскільки відповідачкою по першій справі ОСОБА_1 та її представником заперечені заявлені ОСОБА_2 вимоги щодо відшкодування витрат в сумі 4000 грн. на правову допомогу, надану адвокатом ОСОБА_3, а в позовній заяві ОСОБА_2 не міститься розрахунок вартості правової допомоги, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації видатків, пов'язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», тому суд вважав за необхідне провести свій розрахунок стосовно суми гонорару яка б могла бути сплачена за правову допомогу у справі про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
До прийняття відповідного закону прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації видатків, пов'язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якою затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ.
Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційовані в залежності від платника.
Якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» встановлена мінімальна заробітна плата: з 01.01.2010 року у розмірі 869 грн., з 01.04.2010 року у розмірі 884 грн., з 01.07.2010 року у розмірі 888 грн., з 01.10.2010 року у розмірі 907 грн..
Загальна тривалість розгляду справи у вказаний період склала 24 години 25 хвилин.
За весь час розгляду справи сума витрат на правову допомогу, надану ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_3, складала б 8564 грн.
Згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.
Позивачем по першій справі ОСОБА_2 заявлені вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі в розмірі 4000 грн., надану адвокатом ОСОБА_3, яка не перевищує вказаних судом розрахунків і є фактично спричиненими позивачу матеріальними збитками, а тому саме зазначена сума підлягає стягненню на його користь з відповідачки по першій справі ОСОБА_1
Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову щодо стягнення матеріальної шкоди та витрат позивача.
Однак вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди на користь позивача, суд у повному обсязі не врахував доводи сторін та надані докази, а саме те, що стороною позивача за первісним позовом було спровоковано конфлікт встановленням огорожі, у кримінальному процесі позов був заявлений у сумі 10000 гривень і збільшуючи позовні вимоги до 20000 гривень, позивачем не було доведено які фактично обставини сприяли збільшенню моральної шкоди.
Зважаючи на вищевикладене, ураховуючи, що суд встановив обставини справи і характер правовідносин сторін, але висновки суду не відповідають обставинам справи у частині стягнення моральної шкоди, відповідно до ст. 309 ЦПК України вказані обставини є підставами для зміни рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 26 січня 2012 року змінити, зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди з 17000 (сімнадцяти тисяч гривень) до 5000 (п'яти тисяч гривень) та судовий збір на користь держави з 230,44 гривень до 214,60 гривень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :