Справа № 22ц/1290/1373/12
24.04.2012
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2012 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Гаврилюка В.К.,
суддів - Коротенка Є.В., Околота Г.М.,
за участю секретаря - Шумова В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 4 жовтня 2010 року за позовом Публічного акціонерного товариства „ Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції до ОСОБА_1, приватного підприємства «Соціокультурний центр Сезам» про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановила:
У березні 2008 року позивач ВАТ „ РайффайзенБанк Аваль" (на даний момент ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ) в особі Луганської обласної дирекції звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого позивач, з урахуванням уточнень, здійснених під час розгляду справи, послався на наступні обставини.
25.11.2005 року між банківською установою та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0014/0000/74/67595, згідно з яким остання отримала кредитні кошти в загальній сумі 40000 доларів США під 13% річник з кінцевим терміном повернення кредиту - 24.11.2025 року. Від своїх зобов'язань по поверненню коштів ОСОБА_1 ухиляється, внаслідок чого за станом на 10.01.2009 року утворилась заборгованість, яка складається з наступних сум: 39204,83долара США - заборгованість по кредиту; 7445,53дол. США - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; 947,76дол. США- пеня за порушення термінів сплати кредиту; 8197,34долл США - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом.
Тому позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у загальній сумі 55795,46 дол. США в перерахунку на гривневий еквівалент за курсом НБУ за станом 10.01.2009 року.
Ухвалою суду першої інстанції від 17.09.2009 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено приватне підприємство «Соціокультурний центр Сезам» (далі по текс ту ПП СКЦ «Сезам»).
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 4 жовтня 2010 року позовні вимоги позивача задоволено.
Суд стягнув з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ „ Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції зазначену заборгованість у сумі 55795,46 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 429625,04 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 в особі представника з рішенням суду не згодна, вважає його в таким, що постановлене з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, а існуючу заборгованість за кредитним договором стягнути з відповідача - ПП СКЦ «Сезам». При цьому апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення учасників процесу, що брали участь у судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
В ч. 1 ст. 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України були повно і всебічно досліджені обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися у суді першої інстанції. Суд правильно визначив характер спірних правовідносин сторін та закон, який їх регулює.
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив із того, що предметом спору є заборгованість, яка виникла внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, що був укладений між нею та АППБ «Аваль 5.11.2005 року.
Згідно даних заяви на видачу готівки 25.11.2005 року ОСОБА_1 отримала 40 000 доларів США.
Колегія також враховує, що 16 вересня 2005 року між ПП СКЦ «Сезам та АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», було укладено договір про співробітництво в рамках програми «Житло в кредит», предметом якого є встановлення умов співробітництва сторін з метою залучення коштів для будівництва житла за рахунок та на користь інвесторів - фізичних осіб. Із змісту зазначеного договору випливає, що кредитні кошти фізичним особам надаються банківською установою лише після укладення ними з ПП СКЦ «Сезам» інвестиційного договору та оформлення інвестором договору застави майнових прав на інвестиційний договір на користь АППБ «Аваль». Згідно з п.2.7. зазначеного договору в разі дострокового розірвання інвестиційного договору з будь-яких причин ПП СКЦ «Сезам» протягом двох банківських днів повідомляє про це банк та протягом двадцяти банківських днів після розірвання інвестиційного договору перераховує всі проінвестовані інвестором кошти в рахунок погашення заборгованості інвестора по кредитному договору на вказаний банком рахунок. Подальші розрахунки здійснюються між банком та інвестором.
Також з матеріалів справи вбачається , що 15 листопада 2005 року між ПП СКЦ «Сезам та ОСОБА_1 було укладено інвестиційний договір № 15-інвест, а 16 листопада 2005 року була укладена багатостороння додаткова угода до зазначеного інвестиційного договору між ПП СКЦ «Сезам», ОСОБА_1 та АППБ «Аваль» згідно з якою в разі дострокового розірвання інвестиційного договору з будь-яких причин відповідач ПП СКЦ «Сезам» протягом двох банківських днів повідомляє про це банк та протягом двадцяти банківських днів після розірвання інвестиційного договору перераховує всі проінвестовані інвестором кошти в рахунок погашення заборгованості інвестора по кредитному договору на вказаний банком рахунок. Подальші розрахунки здійснюються між банком та інвестором.
Із змісту зазначених угод випливає, що у разі розірвання інвестиційного договору з будь-яких причин відповідач ПП СКЦ «Сезам зобов'язаний повернути проінвестовані відповідачем ОСОБА_1 кошти банківській установі в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, а подальші розрахунки з приводу погашення заборгованості за кредитом повинні здійснюватись між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем - ПАТ «Райффайзен-Банк Аваль», тобто повернення кредитних коштів повинне здійснюватись на умовах, передбачених кредитним договором, укладеним між відповідачем ОСОБА_1 та АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» У вказані строки ПП СКЦ „Сезам" проінвестовані кошти повернуті не були, банк вимог до підприємства не заявляв та заперечував проти залучення ПП СКЦ „Сезам" у якості відповідача у справі.
За загальними умовами виконання зобов'язань, визначених у ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Однобічне ухилення від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачене законом.
З обставин справи вбачається, що Банк згоди на заміну боржника не надавав, договору з цього приводу з відповідачем не укладав.
Судом встановлено, що у результаті неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, станом на 21.01.2008 року у неї виникла заборгованість перед Банком у сумі 43530,10 доларів США, про сплату яких позичальницю було повідомлено вимогою, але у наданий банком 30-ти денний строк вимоги щодо погашення боргу відповідачка не виконала.
Згідно п. 6.5 Кредитного договору банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору.
Станом на 10.012009 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитом перед Банком складала 55795,46 доларів США, що за курсом НБУ становило 429625,04 гривні.
Суд дав належну оцінку вказаним обставинам та дійшов ґрунтовного висновку про задоволення позовних вимог.
Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення суду колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307,308, 313,314,315 ЦПК України, судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 4 жовтня 2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.
Головуючий :
Судді: