Судове рішення #23012006

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/3000/2012Головуючий суду першої інстанції:Мунтян О.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Новіков Р. В.


РІШЕННЯ


"21" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:


Головуючого суддіНовікова Р.В.

СуддівБерещанської І.І., Кузнєцової О.О.

При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» до ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про виселення з наданням іншого жилого приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2012 р., -


ВСТАНОВИЛА:


У жовтні 2011 р., ґрунтуючись на положеннях статті 114 Житлового кодексу України (далі -ЖК), позивач звернувся до ОСОБА_6 з позовом про виселення його разом із неповнолітнім сином із відомчого житла, що належить позивачеві: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, із наданням іншого жилого приміщення: однокімнатної квартири № 57 за тією ж адресою.

Позовні вимоги мотивовані припиненням відповідачем трудових відносин із позивачем у зв'язку із звільненням відповідача за власним бажанням без поважних причин, що, на думку позивача, викликає необхідність виселення відповідача із спірної квартири із наданням йому іншого жилого приміщення .

Рішенням суду позов задоволено.

Виселено ОСОБА_6 та його неповнолітнього сина ОСОБА_7 із квартири АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального законів. Зокрема, апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції умов договору сторін від 10.12.2000 р. та наявності у нього двох дітей, житлові умови яких значно погіршуються переселенням у запропоновану позивачем однокімнатну квартиру.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини у справі щодо наявності колишніх трудових відносин сторін і наступного їх припинення у зв'язку із звільненням відповідача за власним бажанням без поважних причин, та права власності відповідача на нерухоме майно: спірну квартиру, виходив з підстав, визначених статтями 114, 126 ЖК для виселення відповідача разом із неповнолітньою дитиною.

При цьому, суд, дійшовши зазначеного висновку, допустив суттєві порушення норм матеріального і процесуального законів, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому з цими висновками суду погодитися неможливо, зважаючи на таке.

Як зазначалося, підставами позовних вимог позивач визначав наявність обставин, передбачених саме статтею 114 ЖК щодо виселення відповідача із відомчого житла, правильно враховуючи при цьому обставини, встановлені Ухвалою Верховного Суду України від 1 червня 2011 р. (л.с. 10-13).

Згідно з вищевказаними правовими приписами, викладеними в ЖК, можливість виселення колишніх працівників (разом із проживаючими з ними особами) з відомчого житла з наданням іншого жилого приміщення обумовлена не лише підставами звільнення працівника (за власним бажанням без поважних причин), але й іншою невід'ємною складовою: включенням позивача (юридичної особи) до відповідного Списку підприємств, установ, організацій найважливіших галузей народного господарства.

Проте, дійшовши висновку про можливість виселення відповідача разом із неповнолітньою дитиною із зазначеного житлового приміщення, суд першої інстанції не врахував відсутність доказів включення позивача (юридичної особи) до вищевказаного Списку та зазначеного статусу юридичної особи.

У суді апеляційної інстанції, незважаючи на надання судом відповідної можливості та оголошення перерви в судовому засіданні позивачем також не надано вказаних доказів.

Таким чином, будь-які докази відповідного правового статусу позивача повністю відсутні.

У свою чергу, відповідно до положень частини 4 статті 311 ЦК фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11, частиною 3 статті 10 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене враховує і колегія суддів при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 303 ЦПК апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Тому, беручи до уваги зазначені правові приписи, принципи диспозитивності і змагальності у цивільному процесі, положення статті 60 ЦПК України та враховуючи відсутність необхідного для застосування положень статті 114 ЖК юридичного складу,- будь-які підстави для задоволення позову дійсно були відсутні, і оскаржуване судове рішення не є як законним, так і обґрунтованим, а невідповідність оскаржуваного судового рішення обставинам справи і вимогам закону у свою чергу свідчить про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та його скасування.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 319, 323, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:


Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2012 р. скасувати і в позові Приватного акціонерного товариства «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» до ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про виселення з наданням іншого жилого приміщення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.


Судді:

Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.

.


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація