Справа № 1817/1580/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Клочко Б.М. при секретарі Скрипка-Соіна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що в листопаді 2008 року між нею та відповідачем був укладений договір позики. На підтвердження укладення такого договору відповідачем оформлена розписка, яка посвідчує передання йому грошових коштів і в якій він зобов'язується повернути їх в загальній сумі 30000,00 гривень до 17 грудня 2008 року. В подальшому, в лютому 2009 року позивач ще надала у борг відповідачу 1750,00 гривень, які він відповідно до написаної ним власноруч розписки зобов'язався повернути до 30 квітня 2009 року. Позичальник не виконує умови договору, на даний час не сплатив суму заборгованості, а тому позивачка просить стягнути з відповідача в примусовому порядку суму заборгованості у розмірі 31750,00 гривень, а також 317,50 гривні судового збору.

Представник позивачка в судовому засіданні вимоги своєї довірительниці зменшив до 26000,00 гривень, оскільки на даний час вони відмовляються від позовних вимог в частині стягнення 1750,00 гривень по другій розписці, а також відповідачем було сплачено 4000,00 гривень по першій розписці.

Відповідач та його представник в судове засідання повторно не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були увідомлені належним чином, про що в справі мається відповідна розписка.

В попередньому судовому засіданні відповідач позов визнав частково, пояснивши, що борг по позиці він частково погасив, сплативши позивачці за ці роки 15983 гривні 65 копійок. На даний час борг складає 14016 гривень 35 копійок, який він готовий сплатити в любий час.

Вислухавши пояснення представника позивачки, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи зі слідуючого.

В суді встановлено, що 17 листопада 2008 році між позивачкою та відповідачем був укладений договір позики, на підтвердження укладення якого відповідач оформив розписку, в якій зобов'язався повернути кошти в розмірі 30000,00 гривень до 17 грудня 2008 року (а.с. 3). Але на теперішній час, відповідач не виконав свої зобов'язання в повному обсязі, оскільки 26.05.2012 сплатив лише 4000,00 гривень, залишилося не сплаченими по договору позики 26000,00 гривень.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а також боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На даний час позивач не ставить питання про стягнення суми інфляції та трьох відсотків річних, а просить стягнути лише суму позики.

Суд вважає, що в справі мається достатньо доказів порушення відповідачем зобов'язання, а тому позов підлягає задоволенню і необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки суму боргу, яка залишилася не сплаченою, а саме 26000,00 гривень, а також судові витрати.

При цьому, суд не може погодитись з доводами відповідача про часткове погашення ним суми позики в сумі 15983 гривні 65 копійок, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 2 цієї статті договір позики вважається безпроцентним лише, якщо: 1.) він укладений між фізичними особами на суму, що не перевищує п'ятдесятикратного розміру неподаткового мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2.) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Виходячи зі змісту цієї статті слід зробити висновок, що відносини позики вважаються оплатними, якщо їх безоплатний характер прямо не встановлений законом або конкретним договором.

Відсутність у договорі умови про винагороду не означає, що договір є безоплатним, винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, яка надається у позику.

У зв'язку з заявою ОСОБА_2 про оплату ним більш ніж 15000 гривень у рахунок погашення позики в 30000,00 гривень позивачка пояснила, що вона дійсно отримала таку суму, але це були проценти за користування позикою, які відповідач став їй сплачувати після невиконання ним умов договору в обумовлений строк. Це твердження об'єктивно підтверджується наданими суду розрахунками обліку оплати процентів по займу в 30000,00 гривень (а.с. 7,16), у яких сторони ведуть мову про облік сплачених процентів. Із цими розрахунками погоджувався і ОСОБА_2, про що свідчить його підпис від 06 жовтня 2009 року.

На наявність оплатності договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказують і дві розписки ОСОБА_1 про отримання нею процентів по договору займу від 25 грудня 2010 року та від 16 вересня 2011 року, що знаходяться в матеріалах про відмову в порушенні кримінальної справи б/н від 30 листопада 2011 року (а.с. 46,63).

На думку суду, все зазначене вище, надані розрахунки обліку процентів, свідчать про наявність домовленості між сторонами про сплату процентів за користування позикою, про сплату відповідачем процентів за користування позикою, а не про погашення відповідачем тіла позики.

У зв'язку з цим, суд не може вважати, що ОСОБА_2 сплатив у погашення тіла позики 15983 гривень 65 копійок, оскільки ці платежі являються процентами за користування позикою, а тому стягненню підлягає 26000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1231, 1281, 1268, 1282 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (мешканця АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_2) борг в сумі 26000,00 гривень, а також сплачений позивачкою судовий збір в сумі 260,00 грн., а всього стягнути - 26260,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Б.М.Клочко