АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц- 1796 \ 07                                                              Головуючий по 1 інстанції

Категорія - рядок 34 звіту                                                               Савранський О.А.

Доповідач в апеляційній інстанції Демченко В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 24 " вересня 2007 року.                                                                                              м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого:                                             Трюхана Г.МГ.

Суддів :                                          Демченка В.А.,  Василенко Л.І.

при секретарі:                                            Наконечній М. М.

                 розглянувши у ^відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу

      ОСОБА_1 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду

від 23 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2   ,   третьої особи -- органу опіки та піклування  Корсунь-

Шевченківської міської ради про відібрання дитини від бабусі   ,  -

встановила :

ОСОБА_1 у лютому 2007 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2,  третьої особи - Органу опіки і піклування Корсунь-Шевченківської міської ради про відібрання дитини від бабусі,  його неповнолітнього сина ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  посилаючись при цьому на те ,  що його колишня дружина - ОСОБА_4,  у травні 2006 року виїхала за кордон,  а неповнолітнього сина залишила на виховання баби ОСОБА_2 ,  своєї матері,  видавши їй нотаріально завірену довіреність на виховання сина. Але відповідач ОСОБА_2  перешкоджає йому зустрічатись з сином,  позбавляє його можливостей зустрічей ,  син не відвідує школу і йому невідоме місце знаходження неповнолітнього сина з 13 жовтня 2006 року,  а тому просив відібрати неповнолітнього сина - ОСОБА_3 від відповідача.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 23 липня 2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,  третьої особи - органу опіки і піклування Корсунь-Шевченківської міської ради про відібрання дитини .

Не погоджуючись з винесеним рішенням по справі ,  позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення ,  в якій посилався на те,  що рішення суду не обґрунтоване ,  є незаконним ,  оскільки винесене при неповному з'ясуванні обставин справи,  висновки суду не відповідають обставинам справи ,  - у зв'язку з чим просив рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд .

Заслухавши суддю-доповідача,  учасників процесу,  вивчивши матеріали справи ,  перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог,  колегія суддів приходить до висновку про те ,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню зі слідуючих підстав .

При вирішенні даного позову суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував обставини справи ,  перевіривши доводи та заперечення сторін ,  проаналізувавши зібрані докази та давши їм належну правову оцінку ,  прийняв рішення ,  яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Так,  позивач ОСОБА_1 у своєму позові просив суд відібрати дитину від відповідача,  оскільки відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з сином і йому невідоме місце знаходження дитини ,  і вважає,  що дитина повинна проживати з батьком при відсутності матері - проте ,  в підтвердження своїх вимог позивачем не було надано доказів які б підтверджували обставини відмови у побаченні з сином зі сторони відповідача та факт проживання його неповнолітнього сина у відповідача,  після 13 жовтня 2006 року ,  а тому суд першої інстанції всебічно і повно оцінив надані сторонами докази по даних обставинах.

При цьому ,  правильно було враховано ,  що відповідно до рішення суду від 12 жовтня 2001 року,  неповнолітній ОСОБА_3  залишений проживати з матір'ю,  і,  фактично ,  спір про місце проживання неповнолітньої дитини повинен розглядатися між батьками тоді,  коли така дитина тримається біля себе одним з батьків за допомогою фізичного чи психічного насильства,  що не було встановлено в суді першої інстанції і позивачем не було надано доказів в обґрунтування своїх доводів.

А відповідно до  ст. .60 ЦПК України ,  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини ,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог .

Поряд з цим ,  позивачем не було доведено ті обставини ,  що мати дитини не виконує належним чином свої материнські обов'язки по вихованню сина ,  а судом першої інстанції дана обставина була досліджена і оцінена при прийнятті рішення та встановлено ,  що мати -ОСОБА_4 не позбавлена батьківських прав ,  дитина виховується належним чином у неї,  а відповідач по справі ОСОБА_2 ,  на час розгляду справи не виховує дитину і неповнолітня дитина проживає окремо від неї з матір'ю.

Посилання позивача у апеляційній скарзі на те ,  що судом не встановлені обставини і висновки суду не відповідають фактичним обставинам ,  не можуть бути прийняті до уваги ,  оскільки рішення суду ґрунтується на правильному застосуванні матеріального та процесуального закону ,  і відповідно до  ст. 308 ЦПК України ,  не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань ,  а тому ,  колегія суддів не вбачає підстав ,  визначених  ст. 311 ЦПК України ,  для скасування рішення суду першої інстанції та передачі справи на новий судовий розгляд,  які не були також наведені і апелянтом у скарзі.

Поряд з цим ,  колегія суддів вважає необхідним відмітити те ,  що п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюбу та сім*ю України » №16 від 12 червня 1998 року (з послідуючими змінами внесеними постановою Пленуму ВС України від 30.03.2007 року № 3 ) визначає ,  що суди при вирішенні спору про місце проживання дитини мають враховувати те ,  хто із батьків проявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї,  особисті якості батьків ,  можливість створення належних умов до виховання дитини ,  а відповідно до принципу 6   «Декларації прав дитини » від 20 листопада 1959 року ,  - дитина для повного та гармонійного розвитку

його як особистості потребує любові та розуміння ,  і повинна рости ,  коли це можливо ,  на вихованні батьків,  а малолітня дитина не повинна,  крім випадків коли є виняткові обставини ,  бути розлученою з матір'ю .

Відповідно до статті 9 « Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року » закріплено принцип ,  щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню,  за винятком випадків,  коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини .

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення суду першої інстанції без зміни.

На підставі наведеного та керуючись  ст. .303,   ст. .307,   ст. .308,   ст.  313,   ст. 314-316,   ст. .319 ЦПК України ,  колегія суддів -

ухвали ла:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 23 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,  третьої особи - органу опіки і піклування Корсунь-Шевченківської міської ради про відібрання дитини залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з дня проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили .