АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1479 2007 р.                                           Головуючий по 1 інстанції

Категорія:       спори,        що                                          Токова С. Є.

виникають     із    договорів                                            Доповідач в апеляційній інстанції

позики,                 кредиту,                                              Інстанції Василенко Л.І.

банківського вкладу

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2007 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                              Трюхана Г.М.

суддів                                          Василенко Л.І. Демченка В.А.

при секретарі                             Пономаренко Ю.І.

з участю прокурора

адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м.  Черкаси від 24 травня 2007 року по справі за позовом СТОВ «Перспектива» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та за позовом ОСОБА_1 до СТОВ «Перспектива» про стягнення боргу,

 

встановила:

 

31.05.2006 року СТОВ «Перспектива» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання агентського договору від 01 квітня 2003 року недійсним.  В обгрунтування заявлених вимог позивач вказав,  що 01.04. 2003 р. між СТОВ «Перспектива» та ОСОБА_1 було укладено агентський договір за п. 1.1 якого відповідачка,  як агент,  зобов'язувалась здійснювати за рахунок та за їхнім дорученням дії від свого імені по проведенню переговорів з АКБ «Легбанк»,  укладання договору поруки,  виконання дій,  які передбачені в договорі поруки.

Відповідно до п. 2.1 відповідачка зобов'язувалася: запропонувати керівництву АКБ «Легбанк»,  що є кредитором,  заключити договір поруки по якому бере на себе відповідальність за своєчасне та повне виконання СТОВ «Смілянське» зобов'язань по кредитному договору № 04 - 199 -02 КЮ; укласти договір поруки; провести розрахунки по заборгованості,  яка виникла між СТОВ «Смілянське» та АКБ «Легбанк» станом на момент підписання договору поруки.

Позивач вважає,  що вказаний агентський договір суперечить діючому на час його укладення законодавству та статутним документам товариства.

Відповідно до положень  ст.  27 ЗУ «Про підприємство» втручання будь - яких органів в господарську діяльність підприємства забороняється.

 

Позивач на час укладання вказаного агентського договору не був стороною кредитного договору № 04 - 199 -02 КЮ укладеного між СТОВ «Смілянське» та АКБ «Легбанк».

Директор СТОВ «Перспектива» при підписанні агентського договору з відповідачкою вийшов за межі наданих йому повноважень уклавши вказаний договір без відповідного на те дозволу учасників Товариства.

Позивач просив суд визнати не дійсним спірний договір з підстав передбачених  ст.  48 ЦК України,  в редакції 1963 року,  а саме як такий,  що не відповідає вимогам закону і тому не породжує тих правових наслідків яких бажали сторони чи сторона при укладанні,  але породжували інші права та обов'язки яких сторона чи сторони не бажали але які прямо вказані в законі.

13.04.2006 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до СТОВ «Перспектива» про стягнення боргу в сумі 263906, 25 грн.,  посилаючись на те,  що 01 квітня між нею та відповідачем укладено агентський договір,  згідно умов якого вона зобов'язувалася провести переговори з АКБ «Легбанк» щодо погашення кредиторської заборгованості СТОВ «Смілянське» та в разі згоди банку укласти з останнім договір поруки та сплатити власні кошти в рахунок погашення боргу СТОВ «Смілянське» по кредитному договору від 29, 08.02 року.

21.04.03 р. нею було укладено з АКБ «Легбанк» договір поруки та 23.04.03 р. здійснено погашення боргових зобов'язань СТОВ «Смілянське» перед АКГ «Легбанк» в сумі 110483 долари США,  що в гривневому еквіваленті становило 589305, 27 грн.

Згідно п. 4.1 агентського договору СТОВ зобов'язувався виплатити ОСОБА_1 понесені нею витрати до 31.12.03 p.,  але вказану умову договору не виконав.

За період з вересня 2004 р. по жовтень 2005 р. відповідач сплатив їй готівкою із каси підприємства 364213 грн.,  з жовтня 2005 р. припинено виплати без пояснення будь - яких причин. Таким чином борг,  з урахуванням інфляції становить 263906, 25 грн.,  який і просила стягнути з СТОВ «Перспектива».

В подальшому ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги та просила стягнути з СТОВ «Перспектива» борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 289676, 80 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 23021, 75 грн.,  а всього 312698, 55 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м.  Черкаси від 18.07.2006 р. цивільні справи за позовами СТОВ «Перспектива» та ОСОБА_1 об'єднані в одне провадження.

Рішенням Соснівського районного суду м.  Черкаси від 24 травня 2007 року в задоволенні позову СТОВ «Перспектива» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та ОСОБА_1 до СТОВ «Перспектива» про стягнення боргу     відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови в задоволенні її позовних вимог скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи,  неправильне застосування норм матеріального права.

СТОВ «Перспектива» у своїх запереченнях на скаргу її доводи не визнало,  вказавши на їх безпідставність і на законність та обгрунтованість рішення суду.

Судова колегія,  заслухавши доповідь судді - доповідача,  пояснення представників сторін,  що з'явились,  перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги,  вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до  ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог СТОВ «Перспектива»,  районний суд виходив з того,  що в умовах оскаржуваного Товариством договору від 01.04.2003 р. відсутні

 

будь - які обставини,  які б не відповідали вимогам закону,  який діяв на час його укладання і давали підстави для визнання його недійсним.  Крім того,  суд першої інстанції прийшов до висновку,  що оскаржуваний договір був укладений керівником підприємства в межах його повноважень у відповідності до Статуту Товариства та ЗУ «Про господарські товариства». На ряду з викладеним встановив,  що Товариством пропущено строк звернення до суду з даним позовом.  З огляду на це прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1,  районний суд виходив з того,  що нею не доведено тих обставин на які вона посилається,  як на підставу своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір,  судова колегія вважає,  що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі,  надані сторонами докази,  правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон,  який їх регулює.

Згідно до вимог  ст.  48 ЦК України,  в редакції 1963 р.,  на яку посилається Товариство як на підставу позовних вимог,  недійсною є та угода,  що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до положень  ст.  27 ЗУ «Про підприємство» втручання будь - яких органів в господарську діяльність підприємства забороняється.

Судом встановлено,  підтверджено матеріалами справи,  що ОСОБА_1,  згідно до наказу № 1 від 20.03.2003 р. до квітня 2006 р. працювала фінансовим директором СТОВ «Перспектива».

Згідно до Статуту СТОВ «Перспектива» фінансовий директор має право підписувати фінансові документи - розділ 5 п. 13.

01.04. 2003 р. між СТОВ «Перспектива» та ОСОБА_1 укладено агентський договір,  відповідно до умов п. 1.1 якого ОСОБА_1,  як агент,  зобов'язувалась здійснювати за рахунок та за дорученням Товариства дії від свого імені по проведенню переговорів з АКБ «Легбанк»,  укладання договору поруки,  виконання дій,  які передбачені в договорі поруки.

Відповідно до п. 2.1,  наведеного договору,  ОСОБА_1 зобов'язувалася1 запропонувати керівництву АКБ «Легбанк»,  що є кредитором,  заключити договір поруки по якому бере на себе відповідальність за своєчасне та повне виконання СТОВ «Смілянське» зобов'язань по кредитному договору № 04 - 199 -02 КЮ; укласти договір поруки; провести розрахунки по заборгованості,  яка виникла між СТОВ «Смілянське» та АКБ «Легбанк» станом на момент підписання договору поруки,  надати СТОВ «Перспектива» звіт про виконану роботу з долученням необхідних доказів здійснених нею витрат.

Згідно до п. 3.2 Товариство зобов'язане своєчасно відшкодувати ОСОБА_1,  як агенту,  понесені витрати пов'язані з виконанням умов договору поруки. При цьому зазначено,  що понесеними витратами вважається сума,  яка підтверджується первинними документами про погашення заборгованості по кредитній угоді АКБ «Легбанк».

Судом встановлено,  що доручення на укладання договору поруки Товариством ОСОБА_1 не надавалось.

Крім того,  як зазначалось,  спірний договір передбачав,  що ОСОБА_1 зобов'язувалась здійснювати юридичні та фактичні дії не тільки за дорученням,  але і за рахунок Товариства.

21.04.2003 р. між ОСОБА_1 та АКБ «Легбанк» було укладено договір поруки,  за яким ОСОБА_1,  як поручитель,  зобов'язувалась перед банком відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником СТОВ «Смілянське» своїх зобов'язань,  що витікають із кредитного договору № 04 - 199 -02 КЮ від 29.08.2002 р. та додаткових угод до нього.

23.04.03 р. ОСОБА_1 було здійснено погашення боргових зобов'язань СТОВ «Смілянське» перед АКТ «Легбанк» в сумі 110483 долари США,  що в гривневому еквіваленті становило 589305, 27 грн.

Як вбачається з довідки АКБ «Легбанк» № 04/1 - 621 від 28.03 2007 р. дійсно громадянка ОСОБА_1 здійснила погашення боргових зобов'язань СТОВ «Смілянське» перед АКБ «Легбанк» по кредитному договору   № 04 - 199 - 02 кю від 29.08.2002 р. на

 

загальну суму 110483 доларів США,  з яких 107 000 доларів США заборгованість по кредиту,  3483 доларів США заборгованість по нарахованих процентах. Погашення було здійснено на підставі діючого в той час договору поруки № 199 - 02 від 21.04.2003 р. укладеного між АКБ «Легбанк»та ОСОБА_1 а. с 143.

Жодна з сторін,  в підтвердження своїх вимог чи заперечень не надала суду доказів,  які б свідчили про належність коштів,  за рахунок яких було здійснено погашення боргових зобов'язань СТОВ «Смілянське»,  одній з них.

Крім того,  в суді апеляційної інстанції сам представник ОСОБА_1 пояснив,  що гроші,  за рахунок яких було здійснено погашення боргових зобов'язань,  були зібрані спільно учасниками Товариства,  ОСОБА_1 та іншими зацікавленими особами.

Таким чином,  судом достовірно встановлено,  що спірні кошти,  про стягнення яких ОСОБА_1 заявлено позов,  їй особисто не належали.

На ряду з викладеним слід враховувати,  що згідно до  ст.  193 ЦК України в редакції 1963 року,  який діяв на час укладання як агентської угоди так і договору поруки у її виконання,  поручитель,  який виконав зобов'язання,  набував всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню.

З договору поруки,  укладеного 21.04.2003 р. між ОСОБА_1 і АКБ «Легбанк» № 199 - 02 КЮ також вбачається,  що поручитель,  який виконав боргові зобов'язання позичальника,  набуває усі права кредитора - п. 2.4.

А у випадку виконання поручителем за позичальника зобов'язань перед кредитором,  останній зобов'язується передати поручителю всі документи,  що засвідчують вимоги до позичальника,  та передати права,  що забезпечують цю вимогу,  у 3 - денний термін з дня виконання зобов'язання.

Згідно до Звіту про виконання агентського договору від 01.04.2003 р. ОСОБА_1 на підтвердження виконання нею агентського договору до звіту були додані: копія договору поруки,  копія вимоги банку,  копія меморіальних ордерів та копію виписки з особового рахунку. Проте документи які засвідчують вимоги до позичальника з передачею прав,  що забезпечують цю вимогу долучено не було.

Отже,  ОСОБА_1 набувши права кредитора СТОВ «Смілянське» мала можливість залишити це право за собою,  або передати його Товариству та вказані особи мали право належно його реалізувати.

Згідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України СТОВ «Смілянське» вилучене з державного реєстру з 01.12.2006 р.

Будь які данні про те чи зверталась ОСОБА_1,  як особа яка виконала зобов'язання забезпечене порукою та до якої перейшли права кредитора у цьому зобов'язанні,  в тому числі і ті,  що забезпечували його виконання,  до СТОВ «Смілянське» про повернення сплачених нею коштів в матеріалах справи відсутні. Відсутні такі данні і стосовно СТОВ «Перспектива».

Вирішуючи спір,  судова колегія враховує,  що згідно до п. 4.1 агентського договору «Принципал»,  тобто СТОВ «Перспектива» зобов'язаний виплатити «Агенту» - ОСОБА_1 належну йому суму понесених витрат до 31 грудня 2003 р.

При цьому розрахунки проводяться шляхом перерахунку відповідних сум на рахунок Агента в банку. Підтвердження банком Агента одержання відповідних коштів є доказом виконання Принципалом його зобов'язань - п. 4.2.

ОСОБА_1 в обгрунтування заявлених нею позовних вимог вказує,  що Товариство у виконання укладеної агентської угоди за період з вересня 2004 р. по жовтень 2005 р. сплатило їй готівкою 364213 грн.,  що і свідчить про визнання спірного договору. Проте,  у виконання вимог наведеного п. 4. 2 підтвердження банку суду не надала.

Надані ж видаткові касові ордери підписані самою ОСОБА_1,  як керівником та як особою,  яка отримала кошти готівкою.

Таким чином висновки районного суду в частині того,  що оскаржуваний договір не містить будь - яких обставин,  які б не відповідали   вимогам закону,  статут Товариства не

 

містить обмежень компетенції директора при укладанні договору,  зміни ж до статуту в установленому порядку не зареєстровані та,  що СТОВ «Перспектива» пропустило строк звернення до суду є обґрунтованим та Товариством не оскаржуються.

Крім того,  на підставі наведеного судова колегія вважає,  що суд першої інстанції,  аналізуючи позов ОСОБА_1,  прийшов до правильного висновку відмовивши їй в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене,  судова колегія приходить до висновку,  що доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обгрунтовано визнані безпідставними.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права,  тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись  ст.   ст.  304,  307,  308,  313,  314,  315,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити

Рішення Соснівського районного суду м.  Черкаси від 24 травня 2007 р залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.