Справа №22ц 2250/2007 Головуючий
В суді 1 інстанції Закопайло В.А. Доповідач Свинцова
Л.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2007 року Колегія суддів судової палати з
цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
Головуючого Свинцової Л.М.
судді
суддів Савченко В.О., Лісіциної А.І.
при секретарі Ковальчук Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м. Луганську апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Попасна Луганської області, ОСОБА_1 на рішення місцевого Попаснянського районного суду Луганської області від 04 квітня 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Попасна Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням місцевого Попаснянського районного суду Луганської області від 04 квітня 2007 року були задоволені частково позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Попасна Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат. Судом стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Попасна
Луганської області на користь позивача 2572, 68грн недонарахованих страхових виплат за період з 01.03.2004 року доО 1.03.2007 року.
Відповідач був зобов'язаний цим рішенням виплачувати щомісячно позивачеві страхові виплати у розмірі 372, 20грн. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь не донарахованих щомісячних страхових виплат за період часу з 01.03.2002 року до 01.03.2004 року відмовлено через необґрунтованість.
З рішенням суду не погодилися обидві сторони, які звернулися з апеляційними скаргами.
В апеляційній скарзі відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Попасна Луганської області просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.
Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги, відповідач вказав на те, що суд поспішно прийшов до необгрунтованого висновку, порушивши при цьому норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 15, 16, 17, 18, 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" та ст. 30, 33, 213 ЦПК України, що призвело до прийняття незаконного судового рішення. Також посилається на те, то судом не прийнято до уваги статус та компетенція відділення ВД Фонд\ ССНВ України в м. Первомайську, те що відділення виконавчої дирекції Фонду є лише робочим органом виконавчої дирекції Фонду і не наділене повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на централізованому рівні лише органам Фонду, тому відділення Фонду не може бути відповідачем по цій справі, оскільки перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу проводився згідно постанов правління Фонду, які не скасовані та жодним іншим нормативно - правовим актом не врегульовано порядок перерахунку сум щомісячних страхових виплат, його механізм та не визнано на який саме коефіцієнт повинні перераховуватися вказані суми.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просив змінити оскаржуване рішення , задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача на його користь судові витрати у сумі 150грн.
У доводах апеляційної скарги позивач вказав, що не згоден з рішенням в частині застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, відмови у стягненні на його користь судових втрат в сумі 150грн.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні, проте апеляційна скарга позивача обґрунтована та підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - зміні в частині
відмови у стягненні недонарахованих позивачеві щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2002 року до 01.03.2004 року.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови: сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи і мали реальну можливість дати свої пояснення по справі, надати всі наявні докази. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.
Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача виплачувати позивачеві з 01.03.2007 року щомісячні страхові виплати у розмірі 372, 2грн., стягнення з відповідача на користь позивача не донарахованої суми страхових виплат за період часу з 01.03.2004 року до 01.03.2007 року. Разом з тим суд першої інстанції без достатніх підстав відмовив позивачеві в задоволенні іншої частини позовних вимог.
Приймаючи рішення по справі, суд правильно виходив з того, що предметом спору у даній справі є коефіцієнти, застосовані відповідачем для перерахунку сум щомісячних страхових виплат у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, передбаченого ч.2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" . В період з 14.03.2002 року по 28.02.2005 р. правління Фонду щорічно виносило постанови "Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей)", згідно яких з 01 березня поточного року проводилися перерахунки сум щомісячних виплат потерпілим на коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати в галузях економіки.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що така практика суперечить принципу повного відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому внаслідок пошкодження здоров'я, що цим фактично були внесені зміни в ч.2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині терміну,
так як ця норма права не містить в собі такого терміну як реальна заробітна
плата. Законодавство в спірних правовідносинах не передбачає
використання показника реальної середньої заробітної плати. Також суд виходив з того, що належним відповідачем по справі є саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Первомайську Луганської області, бо саме у нього знаходиться особиста справа позивача і безпосередньо ним проводиться перерахунок належних позивачеві страхових виплат і їх виплата, а позивач просив стягнути на його користь страхові виплати у встановленому законом розмірі. Тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача недонарахованих щомісячних страхових виплат за період часу з 01.03.2002р. по 01.02.2007р. у розмірі 2285, 16 грн. з урахуванням коефіцієнтів зростання номінальної середньої заробітної плати в галузях економіки за зазначений період
Вказані обставини та висновки суду І інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам ч.2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності"". Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005р., залишеною без змін ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 06.09.2006р., визнано недійсними :
п. 4 Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 01.11.2001р. № 43 із змінами, внесеними п.3 постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 31.01.2002р. № 7,
постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 14.03.2002р. № 15 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим ( членам їх сімей) з 01 березня 2002р.",
постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 04.03.2003р. № З "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим ( членам їх сімей) з 01 березня 2003р.",
як такі, що не відповідають вимогам ч. 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності". Розмір сум, які підлягають виплаті позивачу визначено правильно.
З огляду на наведене не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд поспішно прийшов до необгрунтованого висновку, порушивши при цьому норми матеріального права, а саме ст. 15, 16, 17, 18,
29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності"', що перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу правильно проводився згідно постанов правління Фонду, які не скасовані та жодним іншим нормативно - правовим актом не врегульовано порядок перерахунку сум щомісячних страхових виплат, його механізм та не визнано на який саме коефіцієнт повинні перераховуватися вказані суми.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги статус та компетенцію відділення ВД Фонду ССНВ України в м. Первомайську, те що відділення виконавчої дирекції Фонду є лише робочим органом виконавчої дирекції Фонду і не наділене повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на централізованому рівні лише органам Фонду, тому відділення Фонду не може бути відповідачем по цій справі, оскільки перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу проводився згідно постанов правління Фонду, також не заслуговують на увагу, так як позивач перебуває на обліку саме у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Первомайську Луганської області, у нього ж знаходиться особова справа позивача, призначення, перерахунок та виплата належних йому страхових виплат здійснюється на підставі постанов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Первомайську Луганської області, а не безпосередньо на підставі постанов виконавчої дирекції чи правління Фонду ССНВ України. Предметом спору по даній справі є належні позивачу страхові виплати, які призначалися і перераховувалися йому згідно постанов саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Первомайську Луганської області. Таким чином, належним відповідачем по справі є саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Первомайську Луганської області, бо саме за результатами його діяльності виник спір по даній справі. Крім того, згідно ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" безпосереднє управління Фондом ССНВ дійсно здійснюють його правління та виконавча дирекція. Згідно ст. 18 цього ж Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. При цьому Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Однак, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Відповідно до ч.7 ст. 40 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності" якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку.
Ураховуючи це, колегія суддів має думку, що судом першої інстанції необгрунтовано відмовлено позивачеві у задоволенні його позовних вимог стосовно сплати недонарахованих йому відповідачем щомісячних страхових виплат у сумі 490, 8 за період з 01.03.2002 року до 01.03.2004 року, а тому вважає за необхідне в цій частиш оскаржуване рішення скасувати та збільшити суму щомісячних страхових виплат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 3063, 48грн.
Посилаючись на незаконність відмови у стягненні на його користь з відповідача судових витрат, позивач не довів в суді, що дійсно поніс судові витрати у даній справі у сумі 150 грн. Додані позивачем до його апеляційної скарги накладна на суму 3, 90грн., квитанція про сплату витрат на ксерокопію, довідка адвоката, що за надання правової допомоги позивачем їй сплачено 120грн., не є доказами, що саме при розгляді даної справи ОСОБА_1 витратив 150грн., оскільки перелічені документи не містять в собі відомостей про відношення їх до даної справи.
Виходячи з цього, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачеві у задоволенні його вимог в цій частині.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача відхилити як необгрунтовану, а апеляційну скаргу позивача частково задовольнити. Відповідно до цього змінити оскаржуване рішення, скасувавши його в частині відмові у задоволенні позовних вимог в частині стягнення недонараходваних страхових виплат за період з 01.03.2002 року до 01.03.2004 року, та збільшивши розмір недонарахованих страхових виплат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 3063, 48 грн., а також період часу, за який проводиться доплата страхових виплат : з 01.03.2002 року до 01.03.2007 року.
Керуючись ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 04 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Попасна Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат змінити. Скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Попасна Луганської області про стягнення на його користь недонарахованих страхових виплат за період часу з 01.03.2002 року до 01.03.2004 року у сумі 490, 80грн.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Попасна Луганської області на користь ОСОБА_1 недонараховані страхові виплати у сумі 3063, 48грн. за період часу з 01.03.2002 року до 01.03.2007 року.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його вимог про повернення судових витрат в сумі150грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту його проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.