Дата документу29.05.2012

Справа №2-3938/2011

рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2012 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Наумової І.Й.,

при секретарі Фіркаловій І.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»про витребування майна, усунення перешкод у користуванні власністю, зняття з реєстрації, вселення, -

в с т а н о в и в:

15.09.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві власності згідно договору купівлі-продажу, засвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 05.12.2001 року, реєстраційний №9362 належить квартира АДРЕСА_1. Після укладення договору її представник неодноразово зверталась до ОСОБА_6 з вимогою про звільнення помешкання та зняття з реєстрації її та її онуку - ОСОБА_7. В березні 2004 року позивач змушена була звернутись до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном. 15.09.2005 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом до позивачки, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним доручення від 14.07.2001 року та договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2001 року. В позові зазначала, що 14.07.2001 року під впливом тяжких обставин нею було видано доручення на ім'я ОСОБА_8 на розпорядження належною їй на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності від 21.01.1994 року вищевказаної квартири, яка 05.12.2001 року, діючи від імені ОСОБА_6 продала позивачу квартиру. 10.02.2008 року ОСОБА_7 висилилась та знялась з реєстрації.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2007 року, позивачці у задоволені позову було відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_6, задоволено. Визнано угоду доручення від 14.07.2001 року на право розпорядження квартирою АДРЕСА_1, видану ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_8 та договір купівлі-продажу від 05.12.2001 року, укладеного між ОСОБА_8, яка діяла, на підставі доручення від 14.07.2001 року, від імені ОСОБА_6 за дорученням та ОСОБА_1 недійсним. Сторони повернуто у попереднє становище. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_6 24.06.2008 року Апеляційним судом Запорізької області було відхилено апеляційну скаргу, заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2007 року -залишено без змін. У липні 2008 року позивачем було подано до Верховного Суду України касаційну скаргу, у якій вона просила скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 15.07.2009 року Верховним Судом України касаційну скаргу було задоволено, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 24.06.2008 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. З 06.08.2009 року справа знаходилась на розгляді к Комунарському районному суді м. Запоріжжя. 12.09.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 були частково задоволені, усунені перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_6

Позивач також вказала, що 13.09.2011 року вона дізналась, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено 30.05.2011 року договір купівлі-продажу вищевказаної квартири. Зважаючи на те, що угода купівлі-продажу даної квартири укладена між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 була здійснена під час розгляду спору у суді, коли квартира на праві власності фактично належала позивачу, ця угода протирічить вимогам ст. 658 ЦПК України та підлягає визнанню недійсною з моменту укладення.

Тому, просить визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 недійсним з часу його укладення. Повернути сторони у первинне становище. Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні вказаною квартирою, шляхом виселення ОСОБА_3 Вселити ОСОБА_1 у належну їй на праві власності АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнювала свої позовні вимоги, в останній уточненій позовній заяві, наданої суду 01.03.2012 року, позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Усунути ОСОБА_1 перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні даною квартирою, шляхом виселення ОСОБА_3 та зняття її з реєстрації. Вселити ОСОБА_1 у належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язати ОП «ЗМБТІ»зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.

В судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали уточнені позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову у повному обсязі, просили відмовити у його задоволені, посилаючись на те, що як зазначено в договорі купівлі -продажу квартири, продавець ОСОБА_6 була власником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя. ОСОБА_3 отримала всі необхідні довідки для придбання квартири та їй не було відомо про спір в суді відносно вказаної квартири.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час, день і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку, але надав суду заяву, в якому просить розглянути справу без участі представника третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.ст. 58, 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

21.01.1994 року Виконкомом Комунарської районної Ради народних депутатів видане Свідоцтво №2885 про право власності на житло, за яким право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 засвідчено згідно ЗУ «Про приватизацію»за ОСОБА_6. Свідоцтво видане на підставі розпорядження /наказу/ №6/2-р від 21.01.1994 року. 21.03.1994 року Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації видало Висновок про реєстрацію вказаної квартири, належну на підставі приватної власності за ОСОБА_6 (а.с.98).

05.12.2001 року, між ОСОБА_8, яка діяла в інтересах ОСОБА_6, на підставі доручення, посвідченого ОСОБА_11, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 14.07.2001 року №6393, і ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу квартири. Договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі №9362. Згідно вказаного договору ОСОБА_8, що діяла від імені ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 19,5 кв.м. Ця квартира належала ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва №2885 про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Комунарської районної Ради народних депутатів 21.01.1994 року, зареєстрованого Запорізьким Міжміським Бюро Технічної Інвентаризації 21.03.1994 року, реєстрова книга №224, р.№36695 (а.с.4).

Відповідно до Технічного паспорту, складеного ОП «ЗМБТІ»03.12.2001 р. на квартиру АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа №45626, реєстровий №244/36695), власником вказаної квартири була ОСОБА_6, 11.12.2001 р. внесено зміни до Технічного паспорту, а саме: власника вказаної квартири зареєстровано ОСОБА_1, згідно Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_5 приватним нотаріусом Запорізького міськнотокругу 05.12.2001 р., реєстраційний №9362 (109-110).

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2007 року в задоволені цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа: Відділення громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_11 про визнання угоди доручення та угоди купівлі-продажу недійсним -задоволено. Визнано угоду доручення від 14.07.2001 року на право розпорядження квартирою 11 будинку 26 по вулиці Північнокільцевій в м. Запоріжжі, видану від імені ОСОБА_6 та угоду від 05.12.2001 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладену між ОСОБА_8, діючої від імені ОСОБА_6 за дорученням та ОСОБА_1, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №9362 недійсним з часу укладення. Повернуто сторони у первинне становище (а.с.5-8).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24.06.2008 року, апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилено, заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2007 року по цій справі залишено без змін (9-11).

Ухвалою Верховного Суду України від 15.07.2009 року, касаційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_1 задоволено, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 24.06.2008 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею (а.с.12-15).

18.11.2008 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя винесено заочне рішення по цивільній справі №2-2677/08 за позовом ОСОБА_6 до Запорізької міської ради, третя особа: ОП «ЗМБТІ»про визнання права власності, яким позов задоволено, визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано ОП «ЗМБТІ»скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на АДРЕСА_1. Також, зобов'язано ОП «ЗМБТІ»зареєструвати за ОСОБА_6 право власності на вказану квартиру. Рішення суду набрало законної сили 01.12.2008 року (а.с.100).

Згідно Витягу про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданого 15.04.2009 року, ОП «ЗМБТІ»зареєструвало право власності на квартиру АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 27053154, номер запису: 36695 в книзі: 244 за ОСОБА_6, підстава виникнення права власності -рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі №2-2677/08 від 18.11.2008 р., форма власності: приватна, 1/1 частки (а.с.101).

Судом також встановлено, що 30.05.2011 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 уклали Договір купівлі-продажу квартири. Договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстровано в реєстрі за №872. Згідно вказаного договору ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,01 кв.м., житловою площею 19,5 кв.м. (а.с.16), про що було видано Витяг з Державного реєстру правочинів (а.с.17).

В пункті 1.2 Договору купівлі-продажу квартири від 30.05.2011 року, вказано наступне: документом, що підтверджує право приватної власності Продавця (ОСОБА_6) на відчужувану квартиру, є заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя, справа №2-2677/08 від 18.11.2008 року. Право приватної власності Продавця (ОСОБА_6) на зазначену квартиру зареєстроване в ОП «ЗМБТІ»15.04.2009 року, в книзі: 244, номер запису: 36695, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу: 22490242, реєстраційний номер: 27053154.

В пункті 1.3 Договору купівлі-продажу квартири від 30.05.2011 року, вказано, що під забороною (арештом) відчуження згідно з Витягом, виданим з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_13 30.05.2011 року за №31591046, квартира не перебуває.

В пункті 1.4 Договору купівлі-продажу квартири від 30.05.2011 року, вказано, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація про перебування майна Продавця (ОСОБА_6) під заставою відсутня, що підтверджується витягом із зазначеного реєстру за №31591070 від 30.05.2011 року.

Згідно Витягу про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданого 07.06.2011 року, ОП «ЗМБТІ»зареєструвало право власності на квартиру АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 27053154, номер запису: 36695 в книзі: 244 за ОСОБА_3, підстава виникнення права власності -Договір купівлі-продажу №872 від 30.05.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_13 (форма власності: приватна, 1/1 частки) (а.с.36).

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2011 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в реалізації права користування та розпорядження своїм майном, третя особа: Відділення громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області задоволено частково. Усунено ОСОБА_1 перешкоди у здійснені права користування та розпорядження квартирою №11 у буд. №26 по вул. Північнокільцевій в м. Запоріжжя шляхом виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 та зняття з реєстрації ОСОБА_6 за адресою вищевказаної квартири. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 23.09.2011 року (а.с.40-44).

Відповідно до Технічного паспорту, складеного ОП «ЗМБТІ»28.04.2011 р. на квартиру АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа №45620, реєстровий №244/36695) 28.04.2011 року, власником вказаної квартири була ОСОБА_6, 07.06.2001 року власника зареєстровано ОСОБА_3. Характеристика приміщень: кількість жилих кімнат -1, загальна площа -39,01 кв.м., в тому числі жила -19,5 кв.м., підсобна -17,3 кв.м., корисна площа -36,8 кв.м. (а.с.94-95).

Відповідно до письмового повідомлення ОП «ЗМБТІ»№5703 від 27.03.2012 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано:

- з 21.03.1004 року за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва №2885 про право власності на житло виданого Виконавчим комітетом Комунарської районної ради від 21.01.1994 року (первинна реєстрація);

- з 11.12.2001 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_5 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу від 05.12.2001 року, р.№9362 (перейшло від ОСОБА_6);

- з 15.04.2009 року за ОСОБА_6 на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2008 року, справа №2-2677/08 (зареєстровано після ОСОБА_1);

- з 07.06.2011 р. по теперішній час за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_13 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу від 30.05.2011 року, р.3872 (перейшло від ОСОБА_6) (а.с.97).

Частиною 1 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ст. 317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджується своїм майном на свій розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦПК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частинами 3 та 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Нормами ст. 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа їм.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦПК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір купівлі-продажу квартири від 05.12.2001 року за яким ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 на теперішній час не визнаний недійсним, а отже є чинним.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі осіб (ст.ст.316,317,319,321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло -житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України). Права власника житлового будинку, квартири, визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Оскільки за договором купівлі-продажу квартири від 05.12.2001 року ОСОБА_1 набула право приватної власності на передбачене цим договором нерухоме майно, то попередні власники та члени їх сімей автоматично втратили право користування вказаною квартирою.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки квартира АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_1 вибула з її володіння поза її волі, згоди на її відчуження іншим особам вона не надавала та враховуючи, що Договір купівлі-продажу квартири від 30.05.2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в період розгляду спору в суді стосовно права власності спірної квартири, суд вважає, позовні вимоги щодо витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1; усунення ОСОБА_1 перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні вказаною квартирою, шляхом виселення ОСОБА_3 та зняття її з реєстрації; вселення ОСОБА_1 у належну їй на праві власності квартиру за вищевказаною адресою обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання ОП «ЗМБТІ»зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, суд вважає в цій частині вимог слід відмовити з наступних підстав.

ОП «ЗМБТІ»в даній справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних позовних вимог.

Відповідно до ст. 26 ЦПК України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві (ст.30 ЦПК).

Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов щодо предмета спору з метою захисту особистих суб'єктивних матеріальних прав чи охоронюваних законом інтересів, є третіми особами, які заявляють самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК України).

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у справі на стороні однієї із сторін з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів (ст. 35 ЦПК України).

Сторони, крім прав та обов'язків, визначених ст. 27 ЦПК України, мають ще додаткові права, встановлені ст. 31 ЦПК України.

Оскільки відповідно до ст.ст. 27, 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на відміну від сторін (ст. ст. 30, 31 ЦПК України) обмежені в процесуальних правах, суд не вправі постановлювати щодо них рішення.

Зобов'язання ОП «ЗМБТІ»зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню тому, що реєстрація права власності на нерухоме майно проводиться компетентним (уповноваженим державою) органом, зокрема, на підставі рішення суду і лише у разі відмови компетентного органу здійснити реєстрацію такого майна, а спір з цього приводу між сторонами не виник. В подальшому, в разі відмови у реєстрації права власності вказаної квартири за позивачем на підставі рішення суду, такі дії ОП «ЗМБТІ»можуть бути оскаржені в порядку, встановленому КАС України. Позивачем не надано суду ніяких підтверджуючих доказів того, що ОП «ЗМБТІ»відмовило їй у реєстрації за нею спірної квартири.

Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення у справі може постановлюватися лише щодо сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 204,319,328,334,391,387,388 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212 -215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»про витребування майна, усунення перешкод у користуванні власністю, зняття з реєстрації, вселення -задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у володінні, користування та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_3 та зняття її з реєстрації.

Вселити ОСОБА_1 у належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

М.Запоріжжя І.Й.Наумова