Справа № 2-а-296/12

П О С Т А Н О В А

«25»травня 2012 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Белоконна І.В., розглянувши у скороченому порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії як дитині війни та виплачувати її в подальшому, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України у Оболонському районі м. Києва по невиконанню вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо не нарахування йому щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а також просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням щомісячної соціальної надбавки у розмірі 30%, визначеної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2010 р. по теперішній час.

Позовні вимоги підтверджуються: паспортом позивача; пенсійним посвідченням; довідкою УПФ в Оболонському районі м. Києва.

Позивач є дитиною війни згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Отже, на позивача розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Однак, нарахування позивачу доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідачем не проводилося.

Ухвалою суду від 28.03.2012 р. відкрито скорочене провадження у справі в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав, письмових заперечень від відповідача до суду не надходило, тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком, немає. Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. При цьому, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а для інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.

Ч. 3 ст. 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлений законом.

Закон України «Про прожитковий мінімум»дає визначення прожиткового мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Цією ж статтею визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

З викладеного вбачається, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України і ґрунтується, зокрема, на ч. 3 ст. 46 Конституції України, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того, Державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що витратна частина бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України - основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, встановлена ч. 2 ст. 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

У відповідності до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни на соціальний захист.

Також згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Не містять положень, що зупиняють дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни»чи його окремих норм Закон України «Про Державний Бюджет України на 2010 рік»від 27.12.2009 року та Закон України «Про Державний Бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2009 року.

14.06.2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№3491-VI, який набрав чинності 19.06.2011 року.

П. 7 ч. 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено п. 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання п. 7 ч. 1 зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 року прийнято постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»№ 745, якою встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 грн. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до абзацу першого цього пункту та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»таке підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із зазначених Законів. Ця постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 23.07.2011 року.

22.12.2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» № 3491-VI, який набрав чинності 01.01.2012 року.

П.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»передбачено, що у 2012 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Тобто у 2012 році законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок та розміри виплат зазначеним категоріям громадян.

На виконання п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»Кабінетом Міністрів України 28.12.2011 року прийнято постанову «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення»№ 1381, якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»і «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 7% прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність. Особам, які одночасно мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань»і «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав. Ця постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 01.01.2012 року.

Отже, на спірні відносини одночасно поширюється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що особи, які відносяться до категорії дітей війни, мають право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії та норма п. 7 ч. 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№ 3491-VI, якою визначено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, а також норма п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», якою встановлено, що у 2012 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню до спірних правовідносин, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У даному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14.06.2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№ 3491-VI і Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

Таким чином, починаючи з 23.07.2011 року визначення розміру підвищення до пенсії особам, які відносяться до категорії дітей війни, здійснюється з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№ 3491-VI, постанови Кабінету Міністрів України 06.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»№ 745, а з 01.01.2012 року - з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення»№ 1381.

25.01.2012 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 3-рп/2012, яким встановлено, що положення ч. 2 ст. 96, п.п. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Таким чином, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію з урахуванням недоплаченої щомісячної державної соціальної надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2010 року по теперішній час включно, є необґрунтованими та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст. ст. 8, 22, 46, 152 Конституції України, Закону України «Про Державний Бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про Державний Бюджет України на 2011 рік», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№3491-VI, Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», ст.ст.1, 3, 5, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 5, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012, постанови Кабінету Міністрів України 06.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»№ 745 та керуючись, ст.ст. 2, 17, 69, 71, 99, 158, 159, 160, 162, 163,163, 167, 256 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії як дитині війни та виплачувати її в подальшому -відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: І.В. Белоконна

30.05.2012 Справа № 2-а-296/12