У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.05.08 Справа №8/70/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Колодій Н.А. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників
позивача: Ведмідь А.Є., довіреність № 3/27 від 02.01.2001р., юрисконсульт 1 - ої категорії відділу з договірної та претензійної - позовної роботи зі споживачами Концерну «Міські теплові мережі», Аніскевич О.Г., довіреність № 783/27 від 12.02.2008р. юрисконсульт філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортиць кого району м.Запоріжжя;
відповідача: ОСОБА_1., паспорт серія НОМЕР_1. приватний підприємець;
від Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 8/70/08 та апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району, м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2008р. у справі № 8/70/08
за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району, м.Запоріжжя
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Запоріжжя
за участю Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ, м.Запоріжжя
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.04.2008р. у справі № 8/70/08 (суддя Попова І.А.) в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що Концерном «Міські теплові мережі» було безпідставно здійснено зарахування сплачених відповідачем коштів у період з лютого 2006р. по червень 2007р. в рахунок погашення заборгованості стягнутої рішеннями господарського суду Запорізької області у справах № 24/53 та № 11/355, так як за вказаний період відповідач також отримував теплову енергію за умовами договору № 390. В платіжних дорученнях № 8 від 03.02.2006р., № 9 від 05.12.2006р., № 26 від 19.02.2007р., № 27 від 19.02.2007р., № 49 від 02.04.2007р., № 59 від 17.04.2007р., № 59 від 20.04.2007р., № 64 від 31.05.2007р., № 73 від 04.06.2007р. відповідач не вказував, що оплачує стягнутий за рішеннями суду борг та судові витрати по наведеним справам. Оскільки суми платежів, які зазначені у наведених платіжних дорученнях відповідають розміру плати, яка пред'явлена позивачем до стягнення у рахунках з жовтня 2005р. по квітень 2007р., суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2008р. у справі № 8/70/08, бо висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи і рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та покласти судові витрати на відповідача. Заявник апеляційної скарги зазначає, що пунктом 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного Банку України за № 22 від 21.01.2004р. передбачено, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. Пунктом 3.8 названої Інструкції встановлено, що реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України та відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Апелянт стверджує, що у платіжних дорученнях № 8 від 03.02.2006р., № 9 від 05.12.2006р., № 26 від 19.02.2007р., № 27 від 19.02.2007р., № 49 від 02.04.2007р., № 59 від 17.04.2007р., № 59 від 20.04.2007р., № 64 від 31.05.2007р., № 73 від 04.06.2007р. у графі призначення платежу «За опалення згідно договору № 390» відповідач не конкретизував за який період необхідно зараховувати ці платежі. Крім того, рішеннями господарського суду Запорізької області від 14.04.2005р. у справі № 24/53 та від 10.11.2005р. у справі № 11/355 було стягнуто з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію за договором № 390 від 01.10.2002р., тобто суми надходження грошових коштів є сумами оплати за спожиту теплову енергію за названим договором. Зокрема, вищевказані платежі повинні зараховуватися позивачем, як оплата за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2005р. по квітень 2007р., оскільки відповідачем не було вказано період за який він здійснює оплату. Разом з цим, заявник апеляційної скарги вказує на те, що у зв'язку з тим, що сплачені відповідачем кошти були зараховані позивачем, як погашення заборгованості, яка виникла раніше та визнана вказаними судовими рішеннями, позивачем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» було подано заяву про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з його фактичним виконанням, а тому позивач вважає, що закінчення Хортицьким ВДВС Запорізького МУЮ виконавчого провадження по зазначеним справам є законним та обґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи заявника апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними. Відповідач наголошує на тому, що всі послуги, які були надані позивачем за період з 01.10.2005р. по 31.10.2007р. були сплачені в повному обсязі, але позивач їх зараховував в рахунок боргу за наказами господарського суду Запорізької області № 24/53, № 11/355. Відповідач вважає, таке зарахування неправомірним, крім того, це призвело до подвійного утримання з відповідача сум в рахунок виконання наказів № 24/53 від 03.06.2005р., № 11/355 від 18.01.2006р., оскільки весь цей борг за вказаними наказами був утриманий з відповідача працівниками відділу державної виконавчої служби 22.06.2007р. разом з цим, відповідач стверджує, що виконавчою службою було винесено 25.06.2007р. постанови про погашення боргу на користь позивача у сумі 908,30грн. та 1931,58грн. згідно платіжної вимоги № 132 від 22.06.2007р. на підставі статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Але, через півроку, позивач знову пред'явив претензії, як з'ясувалося, що 07.06.2007р. накази № 24/53 від 03.06.2005р., № 11/355 від 18.01.2006р. позивачем були відкликані. Відповідно до вимоги державного виконавця № 9/1962-А/3305 від 11.04.2007р., облікової картки зведеного виконавчого провадження за № 9/1962-А та платіжної вимоги № 132 від 22.06.2007р. на суму 25445,68грн., державною виконавчою службою з відповідача було стягнуто усі суми за наказами № 24/53 та № 11/355 на користь Концерну «Міські теплові мережі» в повному обсязі. У зв'язку з викладеним, відповідач просить суд, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області без змін.
Представник Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ у судове засідання, яке відбулося 27.05.2008р. не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06 травня 2008р. у справі № 8/70/08 апеляційна скарга позивача прийнята та призначена до розгляду на 27.05.2008р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1014 від 27.05.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Колодій Н.А., Хуторной В.М., даною колегією прийнято постанову.
За згодою представників позивача та відповідача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 01 жовтня 2002р. між Концерном “Міські теплові мережі” та СПД ОСОБА_1 укладено договір № 390 на поставку теплової енергії в гарячій воді. Дію вказаного договору пролонговано і на 2008р в порядку п.7.2 договору.
За умовами зазначеного договору відповідач отримував теплову енергію на обігрів приміщення згідно встановленого плану теплоспоживання.
Відповідно до п.3.2 розділу 3 даного договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату платіжних документів, пред'явлених теплопостачальною організацією в триденний строк після дати, вказаної у платіжних документах.
З матеріалів справи слідує, що позивачем за період з жовтня 2005р по жовтень 2007р. направлялись відповідачу рахунки на сплату спожитої теплової енергії на суму (з урахуванням уточнень від 13.02.08р. (а.с.43,46)) на суму 2349,33грн.
З наданих СПД ОСОБА_1(відповідачем у справі) платіжних доручень та розрахунку позивача (а.с.63) вбачається, що останньою за період з 03.02.06р. по 19.02.08р. сплачено 2363,11грн.
Однак, позивач частково проведені у цей період оплати зарахував в рахунок погашення сум, стягнутих за наступними судовими рішеннями.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.04.2005 р. у справі № 24/53 стягнуто з СПД ОСОБА_1 на користь Концерну “Міські теплові мережі” 908грн.30 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію за період з листопада 2002р. до листопада 2004р. На виконання рішення 03.06.2005р. господарським судом Запорізької області було видано наказ.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.11.2005 р. у справі №11/355 стягнуто з СПД ОСОБА_1 на користь Концерну “Міські теплові мережі” 1275 грн. 56 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію за період з листопада 2004р. до березня 2005 р. (включно), 436 грн. 02 коп. штрафу за неправомірно використану теплову енергію та судові витрати. На виконання рішення 18.01.2006р. господарським судом Запорізької області було видано наказ.
При цьому, позивач сплачені відповідачем суми за спожиту у спірний період теплову енергію, зараховував в рахунок сум стягнутих за вищевказаними судовими рішеннями у той час коли накази по цим рішенням знаходились на примусовому виконанні у Хортицькому відділі державної виконавчої служби Запорізького МУЮ.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що за користування теплоенергією за період з жовтня 2005р. до квітня 2007р. (включно), тобто за опалювальні сезони 2005 -2007 років. відповідач має заборгованість в сумі 2222,97грн., що не відповідає матеріалам справи.
З наданих до справи документів слідує, що платіжними дорученнями відповідач за період з лютого 2006 р. по червень 2007 р. перерахував на рахунок концерну “Міські теплові мережі” в рахунок оплати спірної суми 2267 грн. 21 коп. з призначенням платежу “За опалення згідно договору № 390 від 01.10.2002р.”, як того вимагає п.5.1 договору. Під час здійснення зазначених платежів в провадженні Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ перебувало зведене виконавче провадження про стягнення з СПД ОСОБА_1 грошових коштів, в тому числі за наказами господарського суду № 24/53 та № 11/355 на користь концерну “Міські теплові мережі” на загальну суму (разом з судовими витратами) 2768 грн. 47 коп. Виконання рішення від 10.11.2005 р. у справі № 11/355 було розстрочено господарським судом з грудня 2005 р. до березня 2006 р.
Так, відповідачем було здійснено оплату у лютому 2006р. платіжним дорученням № 28 на суму 193,68 грн. Наступні платежі здійснювалися лише з грудня 2006 року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності зарахування позивачем отриманих від СПД ОСОБА_1 грошових коштів у період з лютого 2006р. до червня 2007р. в рахунок погашення заборгованості, стягнутої судом у справах № 24/53 та № 11/355, так як в зазначений період відповідач також отримував теплову енергію за умовами договору № 390. В призначеннях платежу за платіжними дорученнями № 8 від 03.02.2006р. № 9 від 05.12.2006р., № 26 від 19.02.2007р., № 27 від 19.02.2007р., № 49 від 02.04.2007р., № 59 від 17.04.2007р., № 59 від 20.04.2007р., № 64 від 31.05.2007р., № 73 від 04.06.2007 р. відповідач не вказував, що оплачує стягнутий за рішенням суду борг та судові витрати по справам. За період з жовтня 2005р. до квітня 2007 р. (включно) відповідач отримав теплову енергію, за розрахунком позивача на суму 2222,97 грн., у цей період часу здійснив платежів (за наданими платіжними дорученнями) на суму 2267 грн. 21 коп. з призначенням “За опалення згідно договору № 390” (відповідно до розділу 5 договору № 390). Суми платежів, зазначені у вищенаведених дорученнях, відповідають розміру плати, пред'явленої до сплати відповідачу Концерном у рахунках з жовтня 2005 р до квітня 2007 р. за отриману теплову енергію у цей період часу.
Судова колегія вказує на те, що Концерном “Міські теплові мережі” безпідставно здійснено зарахування коштів, отриманих від відповідача за вказаними платіжними дорученнями в рахунок погашення боргу та судових витрат за наказом суду (попередні періоди в строк до жовтня 2005 р.), оскільки стягнення грошових коштів за виконавчим документом, який пред'явлено до виконання у примусовому порядку, відбувається згідно приписів Закону України “Про виконавче провадження”, якщо у наданий державним виконавцем строк рішення суду не виконано боржником добровільно.
Відтак, колегія суддів знаходить виконаними зобов'язання відповідача по оплаті теплоенергії, спожитої в період з жовтня 2005 р. до квітня 2007 р. (включно) за договором № 390, а тому вимоги позивача про стягнення боргу за зазначений у позові період є необґрунтованими та безпідставними.
Посилання заявника апеляційної скарги на пункт 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного Банку України за № 22 від 21.01.2004р. та пункт 3.8 названої Інструкції, а також на те, що у платіжних дорученнях № 8 від 03.02.2006р., № 9 від 05.12.2006р., № 26 від 19.02.2007р., № 27 від 19.02.2007р., № 49 від 02.04.2007р., № 59 від 17.04.2007р., № 59 від 20.04.2007р., № 64 від 31.05.2007р., № 73 від 04.06.2007р. у графі призначення платежу «За опалення згідно договору № 390» відповідач не конкретизував за який період необхідно зараховувати ці платежі є безпідставними та необґрунтованими, оскільки суми платежів, зазначені у вищенаведених дорученнях, відповідають розміру плати, пред'явленої до сплати відповідачу Концерном у рахунках з жовтня 2005р до квітня 2007р. за отриману теплову енергію у вказаний період та у вказаних платіжних документах відповідач зазначав саме призначення платежу оплата за договором, а не за рішеннями суду, як зазначалось останнім у інших платіжних дорученнях, зокрема № 74 від 05.06.2007р.(а.с.77) на суму 220грн., № 196 від 05.07.05р.(а.с.69) на суму 28,59грн., № 197 від 07.07.05р. (а.с.70) на суму 203грн., меморіальному ордері №87 від 29.03.2006р. на суму 3,72грн. Таким чином, позивач зарахувавши кошти в рахунок суми стягнутої вищевказаними судовими рішення фактично сам визначив призначення платежу, що суперечить Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, на яку він посилається у скарзі, так як згідно цієї Інструкції призначення платежу визначає платник, а не отримувач коштів. Якщо у призначенні платежу не вказано за який період здійснюється оплата позивач мав можливість уточнити про це у відповідача, в тому числі і шляхом встановленим п.5.3 договору № 390 від 01.10.2002р.
Крім того, в період в якому відповідач сплачував за теплову енергію накази господарського суду по справах № 24/53 та № 11/3 знаходились у виконавчій службі на примусовому виконанні, а стягувачу за Законом України “Про виконавче провадження” не надано права змінювати порядок виконання рішення суду. До того ж державний виконавець закінчуючи виконавче провадження повинен пересвідчитись у фактичному виконанні виконавчого документу.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Вищенаведені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на позивача.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району, м.Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2008р. у справі № 8/70/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Колодій Н.А. Хуторной В.М.