РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/3570/2012Головуючий суду першої інстанції:Соколовський І.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.

РІШЕННЯ

"23" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСокола В.С.,

СуддівКуриленка О.С., Онищенко Т.С.,

При секретаріУрденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, треті особи орган опіки та піклування Білогірської районної державної адміністрації в АРК, Василівська сільська рада Білогірського району АРК про визнання дій неправомірними, вселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Білогірського районного суду АРК від 26 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 р. ОСОБА_6, ОСОБА_7, обґрунтовуючи вимоги позову невиконанням відповідачкою умов договору найму жилого приміщення, звернулись до суду із вище зазначеним позовом, просили визнати дії відповідачки по передчасному розірванню в односторонньому порядку даного договору неправомірними, вселити його разом із членами сім'ї дружиною ОСОБА_7 і сином ОСОБА_6 в АДРЕСА_1

Рішенням Білогірського районного суду АРК від 26 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказують на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права: ст.ст. 158, ч. 1 ст. 159, 160, 161, 168 ЖК України, ст. 630 ЦК України, неврахування вини відповідачки, яка без достатніх правових підстав передчасно розірвала в односторонньому порядку договір найму жилого приміщення. Вказує на загальну помилку суду - неправильну оцінку укладеного сторонами договору.

В засідання апеляційного суду позивачі, будучи оповіщеними у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, не з'явились, жодного клопотання суду не надали.

ОСОБА_8 заявою від 28 квітня 2012 р. просить справу переглянути у її відсутність, апеляційну скаргу не визнає повністю, надала письмові заперечення, які зводяться по суті до безпідставності доводів і недійсності правочину.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав. Відмовляючи в позові, з чим колегія суддів повністю погодитись не може, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення.

Встановлено, що сторони ОСОБА_6 і ОСОБА_8 у письмовій формі (а.с.7) уклали договір найму житлового будинку, відсутні вказівка про дату укладення, адреса житла, розмір оплати, договір не зареєстрований виконавчим комітетом місцевої ради.

Ст. 811 ЦК України передбачено, що договір найму житла укладається у письмовій формі. Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина (ст. 812 ЦК).

Заперечуючи проти позову, відповідачка фактично вказує на його недійсність: договір не зареєстрований виконавчим комітетом місцевої ради, відсутні предмет договору, плата за користування житлом та зазначила, що зареєструвала позивача за даною адресою за проханням іншої особи.

Зазначене не являється підставою для недійсності (нікчемності) даного правочину в сенсі ч. 2 ст. 215 ЦК України, оскільки дане не встановлене законом.

В цій частині колегія суддів вважає, що сторони не додержали вимоги щодо письмової форми правочину, оскільки договір найму не зареєстрований виконавчим комітетом місцевої ради, в п. 1 договору відсутня адреса жилого приміщення і розмір оплати, але в порядку ст. 158 ЖК України, ст. 218 ЦК України він не являється недійсним (нікчемним).

Крім того, з урахуванням того, що на підставі даного договору найму позивач з 21 червня 2011 р. зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, то колегія суддів встановлює, що права ОСОБА_6 порушені і підлягають захисту шляхом його вселення, оскільки договір не розірваний, позивач на підтвердження укладення договору найму надав письмові докази, а саме договір найму і дані паспорту з відміткою про реєстрацію місця проживання за даною адресою.

В частині вимог про визнання дій відповідачки по передчасному розірванню в односторонньому порядку даного договору неправомірними, колегія суддів відмовляє як обраному позивачем ОСОБА_6 неналежному способу захисту.

Щодо вимоги ОСОБА_7 колегія суддів вказує, що позивачка не надала судам доказів на порушення її житлових прав, вона має у власності інше житло, зареєстрована за іншою адресою, проживає разом з чоловіком і дитиною, подружні відносини із ОСОБА_9 не породжують для неї і для малолітнього сина сторін право користування житлом в АДРЕСА_1

Вимога про користування житлом малолітньої дитини не мотивована тим, що дитина повинна проживати разом з батьком і без матері, самі ОСОБА_6, ОСОБА_7 не визначали у передбаченому законом порядку місце проживання малолітньої дитини за місцем проживання батька.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині вирішення вимоги про вселення ОСОБА_6 являється незаконним, тому колегія суддів в порядку п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення в цій частині і ухвалює нове рішення на підставі вище зазначеного про вселення ОСОБА_6 в спірний будинок. В решті вимог рішення суду апеляційний суд залишає без змін.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити. Рішення Білогірського районного суду АРК від 26 березня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 про вселення скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення, яким вселити ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.