ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
|
Справа |
За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до відповідачів: 1. Ренійської міської ради
2. Виконавчого комітету Ренійської міської ради
про стягнення 65 750, 00 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 за посвідченням; ОСОБА_2 за довіреністю;
від відповідачів: 1. не з'явився;
2. Злати Н.С. за довіреністю.
У судових засіданнях оголошувались перерви з 04.04.2008 року до 23.04.2008 року, та з 21.05.2008 року до 26.05.2008 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Суть спору: Фізична особа -підприємець ОСОБА_1звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ренійської міської ради та виконавчого комітету Ренійської міської ради про стягнення з Ренійської міської ради заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 47 600 грн., 3 150 грн., трьох відсотків річних а також 15 000 грн., моральної шкоди.
У ході судового розгляду справи з боку позивача до суду була подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з виконавчого комітету Ренійської міської ради заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 47 600 грн., 3 150 грн., трьох відсотків річних а також 15 000 грн., моральної шкоди.
З боку відповідача по справі 04.04.2008 року було надано до суду відзив на позов відповідно до якого просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити на підставі доводів викладених у відзиві.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.04.2008 року строк розгляду справи було продовжено до 23.04.2008 року.
Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги. Відповідно до остаточних вимог від 21.05.2008 року позивач просив суд поновити пропущений строк звернення до суду та стягнути на з Ренійської міської ради заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 54 351 грн., 3 150 грн., трьох відсотків річних а також 15 000 грн., моральної шкоди.
В процесі розгляду справи з боку позивача та відповідача до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:
Рішенням Ренійської міської ради № 207 від 24.04.2003 року було внесено зміни до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у 2003 році. Як зазначає позивач, з урахуванням прийнятого рішення він прийняв участь у аукціоні з продажу Ренійською міською радою нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Рені, вул. 28-го червня, 239, що відбувся 04.09.2003 року.
Як видно з матеріалів справи, а саме рахунку № 7 від 04.09.2003 року фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 було перераховано 55 000, 00 грн., в якості передплати за приватизацію магазина та одержав перемогу на аукціоні. В наступному, після проведення аукціону позивач 05.09.2003 року провів огляд придбаного на аукціоні майна та того ж дня звернувся до Ренійської міської ради з заявою про відмову від придбаного мана та просив повернути перераховані грошові кошти у сумі 55 000, 00 грн.
В матеріалах справи наявна виписка від 02.02.2005 року, якою підтверджується повернення позивачу 20 000, 00 грн. надходжень від відчуження майна, а також акт звірки від 01.04.2006 року проведеної між позивачем та виконавчим комітетом Ренійської міської ради, відповідно до якого вбачається наявність заборгованості у виконавчого комітету Ренійської міської ради перед позивачем по справі в розмірі 35 000, 00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 35 000, 00 грн. є цілком обґрунтованими та підтвердженими документальними доказами наявними в матеріалах справи.
Проте, в процесі розгляду справи з боку відповідача було заявлено про застосування судом строків позовної давності та з цих підстав відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. З огляду на заяву відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності з п. 6 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Як було встановлено судом, позивачу стало відомо про порушення його права, ще у вересні 2003 року, коли йому не були повернуті грошові кошти, після його відмови від придбаного на аукціоні майна. Таким чином, оскільки трирічний строк позовної давності сплинув у вересні 2006 року, суд вважає, що при розгляді даної справи слід застосовувати норми Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
У відповідності зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Пунктом 1 ст. 261 Цивільного кодексу України регламентовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Виходячи з обставин зазначених позивачем у позові та матеріалів справи можна зробити висновок, що позивач пропустив строки для захисту своїх прав, які були порушені, оскільки з відповідним позовом про захист свого порушеного права він звернувся до суду лише у березні 2008 року. У відповідності з пунктами 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про поновлення пропущеного строку, проте доказів про те, що зазначений строк позивачем пропущено з поважних причин, у матеріалах справи відсутні.
Приймаючи до уваги, що у відповідності з ст. 267 Цивільного кодексу України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові, а також те, що відповідачем заявлені вимоги про застосування судом строків позовної давності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 35 000, 00 грн. задоволенню не підлягають. В зв'язку з відмовою у задоволенні вимог про стягнення суми основного боргу суд вважає що у задоволенні вимог про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних також слід відмовити.
Щодо вимоги про стягнення 15 000 грн. моральної шкоди, слід зазначити наступне. У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Слід зазначити, що з урахуванням всіх обставин справи, пояснень наданих представниками сторін в судових засіданнях, а також інших обставин, що заслуговують на увагу, в процесі розгляду справи, в розумінні згідно ст. 23 Цивільного кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України, судом не було встановлено факту заподіяння моральної шкоди позивачу по справі, а тому вимога позивача про стягнення на його користь моральної шкоди задоволенню не підлягає.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати віднести на рахунок позивача у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 69, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення підписано 29.05.2008 року.
Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя