Справа № 2/2208/76/12

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого судді Шершуна В.В.

суддів Талалай О.І., Корніюк А.П.

при секретарі: Лапко Ю.В.

за участю: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Кам'янець-Подільський електромеханічний завод", правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю „Кам'янець-Подільський електромеханічний завод", третя особа приватне підприємство „Пульс" про стягнення не нарахованої та не виплаченої заробітної плати за сумісництвом.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

01 липня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду. Він вказував, що з 01 грудня 2002 року по 01 квітня 2003 року працював за сумісництвом начальником технічно-інспеційної служби ВАТ „К-ПЕМЗ" який на його думку допустив заборгованість, не сплатив йому за названу роботу 400 грн., які позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2012 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить рішення скасувати і постановити нове рішення, яким повністю задовільнити його позовні вимоги. При цьому, він посилається на те, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, що мають значення. На його думку, виходячи з вимог ст. 15 Закону України „Про охорону праці" відповідач зобов'язаний був створити службу охорони праці, що свідчить про те, що він виконував названі ним обов'язки за сумісництвом, чого не врахував суд першої інстанції. При цьому, належну кваліфікацію щодо охорони праці на той час як у ВАТ „К-ПЕМЗ" так і в підприємствах створених на його основі, мав лише він і саме він згідно посадової інструкції затвердженої генеральним директором ВАТ „К-ПЕМЗ" був керівником служби охорони праці. Він не був ознайомлений з договором між ВАТ „К-ПЕМЗ" і ПП „Пульс" про надання послуг з охорони праці. Названим доказам на думку апелянта суд першої інстанції належної оцінки не дав.

Суд не задовільнив його клопотання про забезпечення та витребування доказів. В той же час наданим ним доказам суд не дав належної оцінки, хоча вони на думку апелянта свідчать про його роботу за сумісництвом у відповідача.

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції -Бориславський В.М. Провадження № 22ц/2290/1139/12

Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 53

Не враховано також записів в журналах реєстрації інструктажів з техніки безпеки, з яких випливає, що він проводив інструктаж саме з працівниками ВАТ „К-ПЕМЗ" в період з 01 грудня 2002 року по 01 квітня 2003 року. Ці обставини випливають з його посадової інструкції.

Колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1. перебуваючи у трудових правовідносинах із ВАТ«К-ПЕМЗ»займав посаду начальника технічно-інспекційної служби. Згідно наказу № 157 -К від 2 грудня 2002 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади в зв'язку із переводом на роботу в приватне підприємство «Пульс». На підставі наказу № 11 від 2 грудня 2002 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду начальника технічно-інспекційної служби ПП «Пульс»де він працював на зазначеній посаді до 31 березня 2003 року. З 1 квітня 2003 року був прийнятий на посаду начальника технічно-інспекційної служби на ВАТ «К-ПЕМЗ». Під час роботи в ПП «Пульс», ОСОБА_1, як начальник технічно-інспекційної служби підприємства здійснював перегляд інструкцій з охорони праці на ВАТ «К-ПЕМЗ», проводив оперативний контроль за станом охорони праці та пожежної безпеки на робочих місцях, проводив вступний інструктаж з охорони праці на підприємстві останнього.

Ці обставини підтверджуються даними долучених до матеріалів справи наказів про прийняття та звільнення з роботи позивача у зазначений період, які виносились на підставі поданих ОСОБА_1 письмових заяв, , даними оглянутого в судовому засіданні журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та пожежної безпеки, який вівся у спірний період роботи на ВАТ «К-ПЕМЗ», даними особових карток ОСОБА_1, які велись на ПП «Пульс»та ВАТ «К-ПЕМЗ», а також поясненнями сторін по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 2 ст. 21 КЗпП України визначено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачем та прокурором, який представляв інтереси позивача не представлено доказів щодо перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ВАТ «К-ПЕМЗ»у період часу з 1 грудня 2002 року по 1 квітня 2003 року, не надано доказів того, що позивачем подавалась зава про укладення трудового договору із відповідачем по справі, а також доказів про виконання роботи за сумісництвом у вільний час роботи в ПП «Пульс».

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»встановлено, що згідно зі ст. 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом ( виконують крім основної у вільний від неї час і іншу роботу на умовах трудового договору в того самого чи іншого роботодавця), одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Дані долученого до матеріалів справи Договору про надання послуг з питань охорони праці, укладеного між ВАТ «Кам'янець-Подільський електромеханічний завод»та ПП «Пульс»2 листопада 2002 року, Актів приймання-здачі виконаних робіт , свідчать, що останнім надавались послуги з питань охорони праці на ВАТ «К-ПЕМЗ». Умови договору виконувались працівником ПП «Пульс»- ОСОБА_1

Приймаючи до уваги викладене, а також і те, що ОСОБА_1 перебуваючи у трудових відносинах із ПП «Пульс», як начальника технічно-інспекційної служби надавав послуги з питань охорони праці на ВАТ «К-ПЕМЗ»згідно укладеного договору між зазначеними підприємствами підчас виконання ним умов укладеного трудового договору із ПП «Пульс», а суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки оплата праці за сумісництвом проводиться за фактично виконану роботу у вільний від неї час на умовах трудового договору.

З даних підстав судом не приймається до уваги доводи позивача щодо роботи за сумісництвом, виконання обов'язків начальника технічно-інспекційної служби на ВАТ «К-ПЕМЗ», оскільки вони спростовуються вище викладеними обставинами, а також даними особової картки ОСОБА_1 по ВАТ «К-ПЕМЗ», які свідчать, що позивач був прийнятий на роботу до відповідача на посаду начальника технічно-інспекційної служби на 0,25 ставки з 1 квітня 2003 року, а не з 1 грудня 2002 року, що підтверджується даними долученої до матеріалів справи заяви ОСОБА_1 на ім'я Генерального директора ВАТ «К-ПЕМЗ» від 31 березня 2003 року про прийняття на роботу з 1 квітня 2003 року, даними наказу ВАТ «К-ПЕМЗ»№ 29 -К від 21 квітня 2003 року та даними особових карток ОСОБА_1 за час роботи на ВАТ «К-ПЕМЗ»та ПП «Пульс». Останніми також не підтверджується те, що ОСОБА_1 з 1 грудня 2002 року по ЗО березня 2003 року працював за сумісництвом на зазначених підприємствах.

Викладене спростовує доводи апеляції щодо перебування апелянта в трудових відносинах з ВАТ „К-ПЕМЗ" в період з 01 грудня 2002 року по 01 квітня 2003 року, оскільки виконання ОСОБА_1 обов'язків по охороні праці у ВАТ „К-ПЕМЗ" в названий період пов'язані не з перебуванням його у трудових правовідносинах з названим товариством, а через перебування його у трудових правовідносинах з ПП „Пульс", яке в свою чергу, в зв'язку з цивільними правовідносинами (договір від 02 листопада 2002 року) з ВАТ „К-ПЕМЗ" надавало останньому послуги з охорони праці виконувані апелянтом і про надання яких складені відповідні акти виконаних робіт. Саме про ці факти свідчать документи та інструкції, в тому числі і журнали інструктажів, на які посилається апелянт.

Не знаходять свого підтвердження і доводи скарги про неправильну оцінку доказів по справі, оскільки їм дана оцінка з точки зору їх достатності, достовірності допустимості і відповідності, в зв'язку з чим рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених позовних вимог не вбачається.

Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.В. Шершун