ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" травня 2008 р. Справа № 2/164-Д
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горшкової Н.Ф.
суддів: Будішевської Л.О.
Майора Г.І.
при секретарі Швидченко О.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідачів:
- Житомирської обласної спілки споживчих товариств: не з'явився,
- Підприємства облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок": не з'явився,
- Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1: ОСОБА_2., довіреність від 14.11.2007р.,
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "30" березня 2007 р. у справі № 2/164-Д (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Житомир
до Житомирської обласної спілки споживчих товариств, м.Житомир,
Підприємства облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок", м.Житомир
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Житомир
про визнання договору оренди удаваним правочином та про визнання дійсним іншого правочину,
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2006р. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 подав до господарського суду Житомирської області позов до Житомирської обласної спілки споживчих товариств, Підприємства облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок" та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання договору оренди удаваним правочином та про визнання дійсним іншого правочину.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.03.2007року у справі №2/164-Д позов задоволено: визнано договір оренди торговельних місць внутрішнього торговельного ряду, укладений 28 жовтня 2005 року між Житомирською обласною спілкою споживчих товариств та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, удаваним правочином, вчиненим для приховання іншого правочину, а саме договору оренди торговельних місць внутрішнього торговельного ряду від 28 жовтня 2005 року між Житомирською обласною спілкою споживчих товариств та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Відповідач Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1., не погодившись із рішенням господарського суду Житомирської області, подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення скасувати, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення норм процесуального права.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.08.2007р. апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено: рішення господарського суду Житомирської області від 30.03.2007р. у справі №2/164-Д скасовано. Прийняте нове рішення. У позові Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, СПД ОСОБА_3 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.08.2007р. з підстав порушення норм процесуального права.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2007р. (т.3, а.с.95-97) касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 задоволено частково: постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.08.2007р. у справі №2/164-Д скасовано, справу передано на розгляд до Житомирського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.
При цьому в постанові зазначено, що відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, що сторони договору оренди №2010 від 28.10.2005р. при його укладенні мали на меті приховати інший, укладений між ними договір. Висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог зроблений відповідно до вимог норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Разом з тим, скасовуючи постанову Житомирського апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд виходив з того, що справа була розглянута в суді апеляційної інстанції у відсутність позивача, при цьому суд не мав доказів про те, що останній належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що є підставою відповідно до п.2 ч.2 ст.111-10 ГПК України для скасування судового рішення.
Житомирський апеляційний господарський суд ухвалою від 03.12.2007р. прийняв скаргу СПД ОСОБА_1. до провадження. Розгляд справи був призначений на 25.12.2007р., але у зв'язку з надісланням 17.12.2007р. згідно запиту справи до Вищого господарського суду України справа в судове засідання не вносилась. Після повернення справи з Вищого господарського суду України розгляд скарги призначено на 10.04.2008р., у зв'язку з нез'явленням в судове засідання позивача ОСОБА_3 розгляд скарги відкладено на 29.05.2008р.
Згідно розпорядження в.о.голови Житомирського апеляційного господарського суду від 28.05.2008р. №289 розгляд апеляційної скарги СПД ОСОБА_1. здійснюється колегією суддів у складі: головуючого судді Горшкової Н.Ф., суддів Будішевської Л.О. та Майора Г.І.
Обґрунтовуючи доводи скарги (т.3, а.с.19-22) СПД ОСОБА_1. посилається на те, що господарським судом не враховано, що відповідач Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 використовувала орендоване майно у відповідності до умов спірного договору, який не містив ознак удаваного правочину щодо позивача. Вважає безпідставним посилання суду, що ОСОБА_3 тривалий час займається підприємницькою діяльністю на території ринку, а за облаштування спірних торговельних місць вносив свої кошти. На думку відповідачки судом першої інстанції не з'ясовано, що ОСОБА_1. зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснювала свою діяльність з травня 2001р. Також вважає, що судом безпідставно не прийнято до уваги те, що з 2001р. ОСОБА_3 не уклав жодного договору оренди кіосків, так як він фактично торгівлею на ринку не займався, а являвся лише постачальником товару не тільки для ОСОБА_1., а й для інших осіб, які реалізують продукцію з птиці. Зазначає, що господарським судом першої інстанції 30.03.2007р. здійснено розгляд справи без участі представника підприємця ОСОБА_1., яка не була належним чином повідомлена про дату судового засідання.
В судовому засіданні представник відповідача - підприємця ОСОБА_1. підтримав доводи апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу (т.4, а.с.2) Підприємство облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок" не заперечує проти задоволення апеляційної скарги.
Позивач та відповідач - Житомирська обласна спілка споживчих товариств не скористались правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу; а також позивач та відповідачі - Житомирська обласна спілка споживчих товариств та Підприємство облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок" не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважних представників в засідання суду не направили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином (т.4, а.с.24, 28-30).
Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Згідно приписів ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідачів - Житомирської обласної спілки споживчих товариств та Підприємства облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок", оскільки неявка представників не перешкоджає повному та всебічному розгляду апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи документами.
Переглянувши рішення господарського суду першої інстанції відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне:
28.10.2005р. Житомирською обласною спілкою споживчих товариств в особі директора Підприємства облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок" (орендодавець) був укладений договір оренди з підприємцем ОСОБА_1 (орендар). Згідно умов вказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає за плату на певний строк у користування облаштовані торговельні місця внутрішнього торговельного ряду - кіоски №№98,154,117,63, які знаходяться за адресою: м.Житомир, майдан Житній ринок, 2. Строк дії договору оренди з 01.11.2005р. по 30.10.2015р. (а.с.13-16, т.1).
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди, укладеного 28.10.2005р. між Житомирською обласною спілкою споживчих товариств в особі директора Підприємства облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок" та підприємцем ОСОБА_1, удаваним правочином, вчиненим для приховання іншого правочину, а саме: договору оренди, укладеного 28.10.2005р. між Житомирською обласною спілкою споживчих товариств і підприємцем ОСОБА_3., та про визнання дійсним договору оренди, укладеного 28.10.2005р. між Житомирською обласною спілкою споживчих товариств і підприємцем ОСОБА_3.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за його кошти були побудовані торговельні павільйони №№63,154 внутрішнього торговельного ряду, розташовані за адресою: м.Житомир, майдан Житній ринок, 2. Крім того, йому за попередньою домовленістю підприємці ОСОБА_4 та ОСОБА_5. передали право оренди торговельних місць №№98 та 154 внутрішнього торговельного ряду, які знаходяться за адресою: м.Житомир, майдан Житній ринок, 2. Договір оренди торговельних місць - кіосків №№98,154,117,63 на прохання позивача адміністрація ринку уклала з підприємцем ОСОБА_1, яка фактично працювала комірником у позивача на вказаних торговельних місцях. Позивач пояснює це тим, що для нормального функціонування торговельних місць йому був необхідний комірник, але оскільки він є приватним підприємцем на спрощеній системі оподаткування, то має право наймати на роботу лише продавців. Зважаючи на те, що він не міг оформити гр. ОСОБА_1 як комірника, то за взаємною згодою вона зареєструвалась як приватний підприємець і з нею був укладений договір оренди. Проте, позивач вважає, що реальним орендарем торговельних місць є він, а не підприємець ОСОБА_1., оскільки на момент укладення договору і по даний час торговельною діяльністю, пов'язаною з використанням торговельних місць, а також операціями щодо даної господарської діяльності займаються виключно він та члени його родини, а не підприємець ОСОБА_1. Таким чином зазначає, що договір з СПД Рисінською є удаваним для приховування іншого правочину, а саме договору оренди, укладеного між Житомирською обласною спілкою споживчих товариств та СПД ОСОБА_3.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди від 28.10.2005р. про передачу в користування облаштованих торговельних місць внутрішнього торговельного ряду, а саме: кіосків №98, №154, №117, №63 є удаваним, оскільки був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Не погоджуючись із позовом та рішенням суду, СПД ОСОБА_1. зазначає, що дійсно 28.10.2005р. вона як підприємець уклала договір оренди облаштованих торгових місць внутрішнього торговельного ряду (кіоски №№98,154,117,63) з Житомирською обласною спілкою споживчих товариств. Договір був укладений та підписаний нею особисто. Вона також особисто орендувала кіоски та сплачувала за користування орендну плату. Позивач не є стороною договору оренди, тому не може заявляти позов про визнання його удаваним. Крім того, лише сторони договору можуть визначити, яку саме угоду вони мали на увазі - ту, яку підписали, чи якусь іншу. Наведені позивачем обставини щодо проведення ремонту кіосків не мають ніякого відношення до спірного договору. Позивач не надав суду доказів, що саме він використовував спірні торговельні місця для здійснення торговельної діяльності.
Підприємець ОСОБА_1. також вказує, що укладаючи договір оренди, вона усвідомлювала, що за цим договором виникають правові відносини між нею та орендодавцем, що вона особисто за плату буде користуватись орендованими кіосками для здійснення підприємницької діяльності. Жодної домовленості з представником орендодавця - директором Тонконогим В.В. про те, що вони укладають удаваний договір, а насправді орендарем по ньому мав бути підприємець ОСОБА_3, у них не було.
Заслухавши пояснення представника СПД ОСОБА_1., дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, апеляційний господарський суд вважає скаргу обґрунтованою, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.235 ЦК України, правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Із змісту згаданої статті Цивільного кодексу випливає, що при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин бажають досягти обидві сторони, в зв'язку з чим до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала їхня внутрішня воля і який вони насправді вчинили.
Отже, позивач повинен довести суду, що відповідачі, укладаючи спірний договір, не мали на меті здійснення оренди торгівельних місць підприємцем ОСОБА_1, що вказаний договір передбачав інші наслідки, ніж ті, які задекларовані у правочині, тобто волевиявлення учасників правочину не відповідало їх дійсній волі, а його метою було приховати інший договір.
Проте, підприємець ОСОБА_1. заперечує, що договір оренди від 28.10.2005р. укладений з метою приховати інший правочин. Надала суду докази на підтвердження здійснення нею оренди торгівельних місць для ведення торговельної діяльності.
Так, з свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. вбачається, що вона зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 16.05.2001р. (а.с.28, т.3).
Згідно з актом прийому-передачі від 28.10.2005р. Підприємство облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок" передало підприємцю ОСОБА_1 у відповідності до договору оренди №2010 від 28.10.2005р., на певний строк у користування облаштовані місця внутрішнього торговельного ряду, а саме: кіоски №98, №154, №117, №63, які знаходяться за адресою: м.Житомир, майдан Житній ринок, 2 (а.с.91, т.1).
Довідкою Підприємства облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок" від 18.04.2007р. №14 стверджується, що орендна плата по договорам оренди, в тому числі, за договором від 28.10.2005р. сплачена повністю (а.с.88, т.1).
З довідки від 16.03.2007р. №14003/р/17-2 Державної податкової інспекції у м.Житомирі вбачається, що гр.ОСОБА_1. обліковується в ДПІ у м.Житомирі як суб'єкт підприємницької діяльності та з 01.01.2006р. по 31.03.2006р. здійснювала діяльність за умови придбання фіксованого патенту. З 01.04.2006р. по 31.12.2006р. здійснювала діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності (а.с.59, т.3).
Договорами, укладеними 01.12.2005р. та 15.03.2006р. між підприємцем ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_7., зареєстрованими в Житомирському міському центрі зайнятості, стверджується, що підприємець ОСОБА_1. наймала працівників для продажу продовольчих товарів (а.с.60,61, т.3).
Як вже зазначалось вище, при вчиненні удаваного правочину обидві сторони правочину бажають настання його мети - приховати інший правочин. Отже, волевиявлення учасників обох сторін не повинно відповідати їх дійсній волі. Проте, відповідачі Житомирська обласна спілка споживчих товариств та Підприємство облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок", як і підприємець ОСОБА_1., не підтвердили того, що укладаючи договір оренди торговельних місць з підприємцем ОСОБА_1, вони приховували іншу юридичну дію, іншу мету, яку насправді мали на увазі, зокрема, укладення договору оренди з позивачем.
Так, з відзиву Підприємства облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок" вбачається, що 25.10.2005р. Житомирською обласною спілкою споживчих товариств в особі директора Підприємства облспожиспілки "Житомирський кооперативний ринок" був укладений договір оренди торговельних місць внутрішнього торговельного ряду (кіосків №№98,154,117,63) саме з підприємцем ОСОБА_1 (а.с.84, т.1).
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що сторони, укладаючи договір оренди №2010 від 28.10.2005р., мали на меті приховати інший, укладений між сторонами договір.
Щодо посилання позивача в позовній заяві на те, що торговельні місця були облаштовані за його кошти та що йому за домовленістю інші підприємці передали право оренди на торговельні місця, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що всі торговельні місця належать ринку і лише він вправі вирішувати, кому з підприємців передавати їх в оренду. Питання щодо відшкодування витрат на облаштування торговельних місць позивач може вирішити в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Таким чином, зазначені обставини не можуть свідчити, що сторони договору оренди мали на меті приховати інший договір та що волевиявлення учасників договору не відповідало їх дійсній волі.
Не має також значення для вирішення даного спору, що позивач згідно договору поставки №1652 від 28.12.2003р. з АТЗТ "Миронівський хлібопродукт" здійснює в регіоні реалізацію м'яса курячого торговельної марки "Наша ряба" та придбання ним відповідного обладнання, оскільки він як суб'єкт підприємницької діяльності має право здійснювати купівлю товару, в т.ч. обладнання, та реалізовувати його як іншим суб'єктам підприємницької діяльності, так і в роздрібній торгівлі. В апеляційній скарзі підприємець ОСОБА_1. зазначає, що позивач дійсно являвся постачальником товару не тільки для неї, а й для інших підприємців, які займаються торгівлею продукцією з птиці. Але той факт, що позивач поставляв продукцію на ринок, ще не свідчить, що він є фактичним орендарем торгових місць. Отже, вказані обставини не можуть свідчити про удаваність правочину від 28.10.2005р., тому що не доводять того, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків.
З цих же підстав колегією суддів не можуть братися до уваги пояснення підприємців, надані в процесі перевірки, проведеною прокуратурою Житомирської області, на які в своєму рішенні посилається суд першої інстанції. Слід також зазначити, що підприємці, які здійснюють торгівлю на ринку, не можуть знати про дійсну внутрішню волю сторін при укладенні спірного правочину.
Щодо пояснень директора ринку про те, що підприємець ОСОБА_3 підходив до нього і просив укласти договір оренди торговельних місць з підприємцем ОСОБА_1 (а.с.236-237, т.2), то вони також не свідчать, що волевиявлення учасників правочину не відповідало їх дійсній волі та що метою правочину було приховати інший договір.
Крім того, слід зазначити, що згідно ст.235 ЦК України удаваний правочин не може відрізнятися за суб'єктним складом від правочину, який сторони приховали.
Позивач же обґрунтовує свої вимоги тим, що договір оренди торговельних місць внутрішнього торговельного ряду, укладений 28.10.2005р. між Житомирською обласною спілкою споживчих товариств та СПД ОСОБА_1, є удаваним, оскільки фактично орендарем торговельних місць був він.
Враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України), з огляду на викладене, апеляційний господарський суд не розцінює позовні вимоги, як доведені позивачем.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
В договорі оренди, в свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. та в довіреностях, які вона видала на участь у справі в суді першої інстанції зазначена адреса ОСОБА_1. - м.Житомир, пров.Чапаєва, 25, кв.38, тому за цією адресою судом першої інстанції була направлена ухвала від 19.03.2007р. про призначення судового засідання на 30.03.2007р. рекомендованою кореспонденцією (а.с.64, т.3).
Підприємець ОСОБА_1. не повідомила суд першої інстанції про зміну адреси, в зв'язку з чим судова колегія вважає доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: неналежне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання безпідставними.
Враховуючи недоведеність позовних вимог позивачем, а також невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, рішення господарського суду Житомирської області від 30.03.2007р. необхідно скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м. Житомир) задовольнити.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 30 березня 2007 року у справі №2/164-Д скасувати.
Прийняти нове рішення.
У позові Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 відмовити.
3. Справу №2/164-Д повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий - суддя: Горшкова Н.Ф.
судді::
Будішевська Л.О.
Майор Г.І.
Віддруковано 7прим.:
-----------------------------------
1 - до справи;
2 - позивачу (АДРЕСА_1) (т.3, а.с.51);
3 - представнику позивача -ОСОБА_8. (АДРЕСА_2)(т.3,а.с.91)
4 - відповідачу-1 ;
5 - відповідачу-2;
6 - відповідачу-3 (АДРЕСА_3);
7 - в наряд