Справа № 2-а-1004/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2011 року Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді Левика Я. А.

розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні Золочівського районного суду Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про визнання протиправними дій щодо не нарахування і невиплати підвищення до пенсії як дитині війни, зобов'язання провести нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 у заявленому адміністративному позові просить визнати протиправними дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо не нарахування і невиплати їй як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з серпня 2010 року по січень 2011 року включно, просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області провести нарахування та виплату їй підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з серпня по січень 2011 року включно, з врахуванням аб.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплачених їй сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона народився у 1942 році, є пенсіонером, отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області. Відповідно до статей 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона має статус дитини війни і має право на одержання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідач з серпня 2010 року по січень 2011 року нараховував і виплачував їй підвищення до її пенсії в меншому розмірі ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Такі дії відповідача є протиправними. Так, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмету та змісту Закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було викладено в новій редакції статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-ІV, поновили свою дію з 22.05.2008 року. Тому, на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона, як дитина війни, має право на отримання щомісячного підвищення до своєї пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач при виплаті їй щомісячного підвищення до пенсії у 2010 році замість ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірно керувався постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», в якій у пункті 8 зазначено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 1 жовтня у розмірі 49,80 грн.. З врахуванням того, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, а також того, що дія ст. 6 вищевказаного Закону на 2009 рік і на 2010 рік не зупинялась Законами України про Державний бюджет України на ці роки, тому вона, тобто позивачка, має право на отримання за період із серпня 2010 року по січень 2011 року включно щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни відповідно до розміру, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Застосування до спірних правовідносин щодо підвищень до пенсії дітям війни мінімального розміру пенсії за віком, що встановлений аб.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»повинно здійснюватись відповідно до ст.9 ч.7 КАС України за правилами аналогії закону. Оскільки обов'язок щодо нарахування і виплати їй підвищень до пенсії має відповідач управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, тому це Управління слід зобов'язати провести нарахування та виплату їй підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за відповідний період.

Відповідач управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області позовних вимог не визнав і у письмовому запереченні на позовну заяву зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Відповідно до ст.1 цього Закону дитина війни -це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Дітям війни, згідно зі ст.6 цього Закону пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В 2008 році внесені зміни в ст. 6 цього Закону, де передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень цього Закону особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів. Позивачка ОСОБА_1 з 26.08.2008 року призначено підвищення як вдова померлого учасника війни відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Дане підвищення встановлюється в розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме з 01.10.2010 р. -180,75 грн., 01.12.2010 р. -183,50 грн.. Відповідно до Закону України «Про звернення громадян»та Закону України «Про інформацію»кожен громадянин України має право звертатись в органи державної влади, зокрема органи Пенсійного фонду щодо отримання необхідної інформації для реалізації свого права, а також у випадку, коли громадянин вважає, що їх права порушені, має право звернутись зі скаргою на такі дії. Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Проте, позивачка ОСОБА_1 не зверталася в управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі з заявою з приводу призначення їй підвищення як дитині війни, продовжуючи отримувати підвищення як вдова померлого учасника війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та не отримував письмової відповіді з даного питання від управління. Відповідно до ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 №121/2001 (далі-Положення). Відповідно до п.15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів видаткової частини бюджету Пенсійного фонду України, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Тому вимоги позивача є безпідставними, не ґрунтуються на чинному законодавстві і задоволенню не підлягають.

Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася у 1942 році, є громадянкою України, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»являється дитиною війни, що підтверджується копією його паспорта та копією їй пенсійного посвідчення.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень цього Закону особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує підвищення до пенсії як вдова померлого учасника війни відповідно до ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Судом не отримано доказів про звернення позивача до відповідача із заявою про зміну виду соціальної допомоги, тобто про отримання підвищення до пенсії на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Отже, для отримання такого виду підвищення до пенсії немає підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд вважає правомірними дії відповідача щодо нездійснення нарахувань і виплат позивачу за період із квітня по листопад 2010 року підвищення до пенсії як дитині війни.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 17, 18, 71, 99, 105, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2 КАС України, ст.ст. 1, 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., суд -

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про визнання протиправними дій щодо не нарахування і невиплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 серпня 2010 року по 31 січня 2011 року включно, зобов'язання провести нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 серпня 2010 року по 31 січня 2011 року включно.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя : Я. А. Левик