УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "10" червня 2008 р. Справа № 3/145
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Машевської О.П.
судді
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_2 - представник за довіреністю 23.04.2007р.
від відповідача пред. за дов. від 30.09.07р. Остапчук Ю.Ю.
Розглянув справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(м. Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Продукт" (м. Житомир)
про стягнення 28217,02 грн.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 пред'явлено позов про стягнення на його користь заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних на суму 8217,02 грн. з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Продукт".
В процесі вирішення спору, позивач позовні вимоги підтримував у заявленому розмірі.
У відзиві на позов, наданим представником відповідача у судове засідання 03.04.2008 року, відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме на суму 19 204,94 грн. (а.с. 56).
В процесі вирішення спору, відповідачем надано нову редакцію відзиву на позов, відповідно до якої останній позовні вимоги позивача визнає на суму 22 820,99 грн. (а.с. 74).
30.05.2008 року на адресу господарського суду надійшло письмове пояснення відповідача на ухвалу від 15.05.08 р. в якому відповідачем визнано борг перед позивачем згідно видаткових накладних, на підставі яких пред'явлено позов (а.с. 86 ).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Представник відповідача позовні вимоги визнала частково на суму 13264,87 грн., на підтвердження чого надала додаткове письмове пояснення (а.с. 115).
За клопотанням сторін спору спір розглянуто у більш тривалий термін, ніж передбачено у ч. 1 ст.69 ГПК України, про що зазначено у резолютивних частинах ухвал від 18.04.2008 року та 31.05.08 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1(позивач у справі)поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Продукт" (відповідач у справі) товар на загальну суму 29308,06 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0000015204 від 26.01.07р., №0000015201 від 26.01.07 р., №0000000823 від 16.01.07.р., №0000000814 від 16.01.07р., №0000000340 від 09.01.07р., №0000000338 від 09.01.07р., №0000000185 від 04.01.07р., №0000000181 від 04.01.07р., №0000019828 від 26.12.06р., №0000019714 від 25.12.06р. (а.с. 6-28), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.
Згідно ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частиною 2 цієї статті передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу вимогу від 03.12.07р. № 108 (фіскальний чек від 05.12.07р.) (а.с. 29-30) про сплату боргу яка була залишена без відповіді та задоволення.
Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за товар, поставлений по вищевказаним накладним, складає 28217,02 грн. у зв'язку з частковою оплатою товару за видатковою накладною № 0000019714 від 25.12.2006 року на суму 1181,04 грн (.а.с 2).
Як свідчать матеріали справи, відповідач в процесі вирішення спору неодноразово у відзивах на позов зазначав різні суми боргу, які він визнає перед позивачем, і зокрема, відповідно до вперше поданого відзиву на позов відповідачем позовні вимоги визнавались частково на суму 19 204,94 грн., без подання доказів на підтвердження викладених обставин, з врахуванням підстави позову (видаткових накладних) ( а.с. 56). У наступному відзиві на позовну заяву , відповідачем частково визнано позовні вимоги на суму 22 820,99 грн. у зв'язку з невизнанням боргу за видатковою накладною від 13.04. 2005 року № 0000002707, яка відсутня у товариства (а.с. 74). У судовому засіданні 10.06.2008 року відповідачем надано письмове пояснення за № 48 від 10.06.08 року, відповідно до якого відповідачем визнається борг в сумі 13 264,87 грн. з посиланням на документи, які не входять до предмету доказування за даним позовом (а.с. 115).
Разом з тим, відповідно до письмового пояснення відповідача, що надійшло на адресу господарського суду 30.05.2008 року, товариство погодилось із заборгованістю перед позивачем саме за тими видатковими накладними, які зазначено позивачем у позові, в тому числі, визнало здійснення часткової оплати згідно видаткової накладної № 0000019714 від 25.12.2006 року на суму 1905, 48 грн., залишок по якій складає 724,44 грн.
Дослідивши матеріали справи, надавши їм правову оцінку в сукупності відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі
В обгрунтування своєї позиції господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Визначені цими статтями умови виконання зобов'язань є загальними, незалежно від форми договору (письмової чи усної) , на підставі якого вони виникли.
Слід зазначити, що зобов'язання, що виникли між сторонами спору за своєю правовою природою є зустрічними відповідно до статті 538 ЦК України, а відтак, мали бути виконані одночасно.
Наведене підтверджується змістом статті 692 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають з оплати товару за договорами купівлі - продажу, незалежно від форми його укладення (письмової чи усної) та у якій зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, оскільки між сторонами письмовий договір не укладався, та, відповідно, строк виконання грошового зобов'язання не визначався, що і дає підстави господарському суду вважати зобов'язання сторін зустрічними, відповідач зобов'язаний був дотримуватись вимог статті 692 Цивільного кодексу України в частині здійснення оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, не очікуючи від позивача вимоги про сплату боргу за правилами статті 530 ЦК України.
Як вже наголошено вище, між сторонами виник спір щодо неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно усного правочину купівлі-продажу, виконання якого підтверджено, зокрема, видатковими накладними, що формують підставу позову.
Слід зазначити, що в процесі вирішення спору відповідачем не заперечувався факт отримання товару за наведеними видатковими накладними по кількості, якості та вартості.
Як зазначено позивачем у позовній заяві предметом спору є вимога стягнути кошти в сумі 28 217,02 грн. , підставою позову - видаткові накладні на поставку товару, про які зазначено в описовій частині рішення.
Відповідно до п.3.7 Роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" №02-5/289 від 18.09.1997р. ( з наступними змінами та доповненнями) предметом позову є матеріально - правова вимога до позивача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які наведені у ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, або у Договорі.
Підставою позову є фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.
В процесі вирішення спору господарський суд тричі зобов'язував сторін провести звірку взаємних розрахунків з метою встановлення обставин, що зумовлювали невизнання відповідачем боргу перед позивачем на різні суми, зокрема, чи пов'язані вони із видатковими накладними, на які посилався позивач у позовній заяві.
Як свідчать матеріали справи, сторонами відповідного акту звірки розрахунків так і не було складено.
Господарським судом враховується, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обгрунтованість його заперечень за видатковими накладними згідно позовної заяви. Більше того, у письмових поясненнях, які надійшли на адресу суду 30.05.2008 року відповідачем визнано борг перед позивачем за всіма цими видатковими накладними.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. враховується, що відповідачем
Враховуючи вище викладене, господарський суд прийшов до висновку, що відповідач своїх заперечень проти визнання позову у повному обсязі не довів.
Наведені відповідачем у письмових відзивах та поясненнях обставини, які, нібито, вказують на наявність спірних відносин між сторонами за фактами інших поставок не приймаються господарським судом до уваги, оскільки не входять до предмету доказування в даній справі.
Відповідно до позовної заяви позивачем окрім матеріально - правової вимоги про стягнення основного боргу в сумі 28 217,02 грн. заявлено до відшкодування суму 3000,00 грн. за послуги адвоката.
На обгрунтування понесених витрат, позивачем надано Договір № 108 03.12.07 про надання юридичних послуг, укладений з адвокатом ОСОБА_2 (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 05.07.03.) (а.с.31).
Згідно із п.п.1.1 п. 1 вказаного договору, виконавець (адвокат ОСОБА_2) зобов'язався надати позивачу юридичні послуги , пов'язані з підготовленням документів та проведення судової процедури по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Продукт".
Підпунктом 4.1 п.4 договору, сторонами передбачена ціна за надані послуги в розмірі 3000 грн. Факт оплати позивачем адвокатських послуг підтверджується прибутковим касовим ордером №112 від 03.12.07. (а.с.68).
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
Відповідно до статті 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.
Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України " Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Стаття 2 Закону України "Про адвокатуру" визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодовування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокату, а не будь - якому представнику.
В порядку ст. 49 ГПК України позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в повному обсязі.
З урахуванням обставин справи, зокрема ціни позову, з огляду на розумну необхідність адвокатських послуг для даної справи, суд вважає за можливе обмежити їх розмір і оплату вказаних послуг покласти на відповідача частково в сумі 1500,00 грн.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності з чинним законодавством та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 28217,02 грн. заборгованості за поставлений товар.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, а також по оплаті послуг адвоката в сумі 1500,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, керуючись ст. 33, 44, 49, ст.ст. 82,84,85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Продукт" (м. Житомир", м.Житомир, пров. 2-й Іподромний,3-а, ідентифікаційний код 33019762
на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2- 28217,02 грн. заборгованості, 282,17 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1500,00 грн. витрат по оплаті адвокатських послуг.
Рішення господарського суду вступає в законну силу після закінчення 10-денного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя
Дата підписання "______" ________"
1 - в справу
2,3 - сторонам