УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0416/850/12
29.05.2012
Справа № 0416/850/12 Головуючий у 1-й інстанції
№ провадження 22ц/491/1485/12 Попов В.В.
Категорія - 5 ( 4 ) Доповідач Митрофанова Л.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Зубакової В.П., Турік В.П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
За участю:
Відповідачки ОСОБА_2;
Позивачки ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_2, яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, треті особи: сектор з питань громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Інгулецького РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, орган опіки та піклування Інгулецької районної у місті ради про усунення перешкод у здійсненні права власника по користуванню та розпорядженню нерухомим майном, визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2012 року позивачка ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_2, яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, треті особи: сектор з питань громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Інгулецького РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, орган опіки та піклування Інгулецької районної у місті ради про усунення перешкод у здійсненні права власника по користуванню та розпорядженню нерухомим майном, який уточнила та просила про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. У вказаній квартирі зареєстровані відповідачка ОСОБА_2 та її неповнолітня дитина - ОСОБА_5, які в 1998 році вибули мешкати у невідомому напрямку. З 1998 року відповідачка з дитиною жодного разу не з'явилась в спірній квартирі, комунальні послуги не сплачувала. Позивачка має намір відчуження квартири, а реєстрація в ній відповідачки і її дочки створює складності.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2012 року позов задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 та її неповнолітню дитину - ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на те, що суд, при розгляді справи та винесенні рішення, неповно з'ясував всі обставини справи та не встановив необхідні факти, які мають значення для правильного вирішення справи. Судом не враховано, що вона користувалася спірною квартирою, про що свідчить оплата нею комунальних послуг. Також судом не прийнято до уваги що між нею та позивачкою мається спір про спадщину, предметом якого є спірна квартира.
Крім того 29.12.2011 року позивачці було відмовлено у задоволені її позовних вимог по аналогічній справі та суд при ухваленні рішення невірно керувався ст. ст.71,72 ЖК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 п.п.1,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено, що на підставі Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.05.2010 року квартира АДРЕСА_1 належить позивачці ОСОБА_3 на праві приватної власності.
Згідно довідки КП «ЖЕО № 20» відповідачі зареєстровані у вказаній квартирі.
Відповідно до акту, який посвідчено начальником дільниці № 5 КП «ЖЕО №20» від 19.01.2012 року, з 1999 року відповідачі в спірній квартирі не проживають.
Ухвалюючи рішення про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо застосування в даному випадку ст.ст. 71,72 ЖК України, оскільки вищевказане матеріальне право регулює правовідносини щодо користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду. Тому, на думку колегії суддів, не можуть бути задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням відповідно до вимог ст.ст.71,72 ЖК України.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на ї підтвердження; 3) які правовідносин сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції допустив порушення ст.ст.212,213,214 ЦПК України, оскільки не розглянув позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власника по користуванню та розпорядженню нерухомим майном та неправильне застосування матеріального права, що є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Встановивши правовий статус нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі, яка є власністю ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом \а.с.4-5\, суду слід було вирішити яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.16,386,391 ЦК України.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім*ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливо лише з підстав, передбачених законом.
Посилання відповідача на ті обставини, що вона є членом сім*ї бувшого власника спірної квартири, який помер 27.02.2009 року, хоча після його смерті власником квартири, за заповітом стала позивач, однак вона має право користування спірною квартирою, спростовується матеріальним правом.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ст.405 ЦК України виникнення права членів сім*ї власника квартири на користування цією квартирою та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника квартири права власності на цю квартиру, а відтак - припинення права власності особи на квартиру припиняє право членів її сім*ї на користування цією квартирою.
В даному випадку у зв*язку з припиненням права власності ОСОБА_6, який помер, та спірну квартиру отримала у власність позивач ОСОБА_3 , відповідач втратила право користування цією квартирою, оскільки її права похідні від прав колишнього власника квартири, членом сім*ї якого вона була.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.
Як указала в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції позивач, вона не може розпорядитися спірною квартирою, якої є власником, оскільки реєстрація відповідачки з її неповнолітньою дитиною перешкоджає таким діям, тому колегія суддів вважає, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, так як зняття з реєстраційного обліку відповідачів і є способом захисту права власника, відповідно до ст.391 ЦК України.
Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що між нею та позивачкою мається спір про спадщину, предметом якого є спірна квартира не можуть бути підставою для скасування рішення суду про усунення перешкод у здійсненні права власника по користуванню та розпорядженню нерухомим майном, оскільки на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач є власником спірної квартири, іншого відповідач не довела.
Доводи, в апеляційній скарзі про те, що позивачці було відмовлено у задоволені її позовних вимог по аналогічній справі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки як убачається з копії ухвали Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 29.12.2011 року позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, залишена без розгляду із-за повторної неявки позивача в судове засідання.
Згідно ст.207 ЦПК України позивач за вищевказаних умов залишення позову без розгляду, може скористатися правом повторного зверненням до суду з аналогічним позовом.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення згідно умов ч.1 п.1,4 ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст. 303, 307, ч.1 п.п.1,4 ст.309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_2, яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, треті особи: сектор з питань громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Інгулецького РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, орган опіки та піклування Інгулецької районної у місті ради про усунення перешкод у здійсненні права власника по користуванню та розпорядженню нерухомим майном, визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити частково.
Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, шляхом зняття з реєстраційного обліку відповідачів ОСОБА_2 та її неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартириАДРЕСА_1 Дніпропетровської області.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_2, яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, треті особи: сектор з питань громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Інгулецького РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, орган опіки та піклування Інгулецької районної у місті ради про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: