РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/852/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.
РІШЕННЯ
"22" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПриходченко А.П.,
СуддівАвраміді Т.С., Іщенка В.І.,
При секретаріОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 13 квітня 2012 року та за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 березня 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року заступник прокурора м. Феодосії, діючи в інтересах ОСОБА_7, звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів у сумі 30000 грн., посилаючись на те, що 03.11.2008 р. ОСОБА_8, використавши паспорт ОСОБА_7 та банківську карту на його ім'я, надав ці документи до відділення ПАТ «ПриватБанк» № 137 Кримського РУ ПриватБанку Головного Феодосійського відділення у м. Феодосія, розташованого по Бульвару Старшинова, 25 у м. Феодосії, а касир банку ОСОБА_9, не перевіривши особу клієнта банку, видала йому грошові кошти у сумі 30000 грн., що підтверджено постановою Феодосійського міського суду АРК від 13.07.2009 р. і чеками. Оскільки юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їх працівником при виконанні трудових обов'язків, то позивач просив суд стягнути з банку на його користь суму 30000 грн.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 07.02.2012 р. з кола учасників процесу було виключено прокурора м. Феодосії, який звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах ОСОБА_7, та у зв'язку із смертю ОСОБА_7 до участі у справі було залучено правонаступника померлого - ОСОБА_6
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 30.03.2012 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_6, на його користь з ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуті грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. На користь держави з ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто судовий збір у розмірі 300,00 грн.
Додатковим рішенням від 13.04.2012 року відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог про стягнення з банку судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_6 просить скасувати додаткове рішення суду, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми процесуального та матеріального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат та помилково прийшов до висновку, що оскільки позивач ОСОБА_7, яким були понесені судові витрати, помер, то зазначені витрати не можуть бути стягнуті на користь правонаступника.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду від 30.03.2012 року, посилаючись на те, що суд помилково прийшов до висновку стосовно того, що ОСОБА_6 є правонаступником у зазначених правовідносинах, адже за життя ОСОБА_7 не робив розпорядження стосовно свого банківського вкладу, а відтак і не переходять до ОСОБА_6 права та обов'язки за «Вкладом копилка накопичувальна пенсійна». ОСОБА_6 не ініціював відкриття на своє ім'я рахунку. Висновок експерта не можна визнати беззаперечним доказом, оскільки він зроблений на припущеннях. Не звернув суд увагу і на той факт, що вина касира не доведена.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника банку, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача на додаткове рішення не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_7 та ПАТ КБ «ПриватБанк» у відділенні № 137 01.11.2008 р. було укладено договір банківського внеску, за яким ОСОБА_7 було оформлено кредитну карту. На картку було внесено 30000 грн. Операція була здійснена у день укладення договору - 01.11.2008 р. (а.с.5-7).
03.11.2008 р. вказані гроші були зняті з картки, що підтверджується квитанцією про видачу готівки у Головному Феодосійському відділенні КРУ «ПриватБанку» (а.с.8).
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. та його спадкоємцем є ОСОБА_6 (94-104).
У постанові про закриття кримінальної справи від 13.07.2009 р. за обвинуваченням ОСОБА_8 за ст.ст.185 ч.3, 357 ч.ч1,3, 185 ч.3, 209 ч.1 КК України у зв'язку з його смертю вказано, що після смерті останнього його мати ОСОБА_11. у себе вдома знайшла паспорт, посвідчення водія і банківську картку на ім'я ОСОБА_7
Оцінюючи ці обставини, суд прийшов до висновку, що саме ОСОБА_8 було знято гроші з рахунку ОСОБА_7 за квитанцією про видачу готівки від 03.11.2008 року. Свого розпорядження на списання коштів з карткового рахунку іншою особою ОСОБА_7 не надавав. Видавши гроші у сумі 29700,00 грн. ОСОБА_8 без розпорядження клієнта, працівником банку була спричинена шкода ОСОБА_7, яка судом першої інстанції була стягнута на користь спадкоємця ОСОБА_6 на підставі ст.ст. 1166, 1173 ЦК України.
Погодитися з такими висновками не можна, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та суперечать нормам матеріального права, якими регулюються дані правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, на підставі якої були заявлені позовні вимоги, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що вина касира ОСОБА_9 в порушенні своїх службових обов'язків не встановлена. За результатами службової перевірки вона не притягувалася до відповідальності, видача грошей була здійснена нею згідно з документами, які необхідно надати клієнту для здійснення відповідної банківської операції.
У висновку експерта НДЕКЦ при ГУ МВС України в АР Крим від 18.07.2011 року № 54 вказано, що відповісти на питання «Ким, ОСОБА_7 чи іншою особою виконано підпис від імені ОСОБА_7 у графі «Підпис платника» в заяві на перевод готівки № 122304244 від 01.11.2008 року та у квитанції про видачу готівки від 03.11.2008 року?» не представилося можливим (а.с. 77 - 84).
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави настання відповідальності банку та про стягнення з банку 30000,000 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Посилання ОСОБА_6 на матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_8, як на доказ вини касира банку ОСОБА_9 у видачі грошей з порушенням посадової інструкції, не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки ані постановою від 13.07.2009 року, ані іншим процесуальним документом вина ОСОБА_9 не встановлена.
Враховуючи те, що у задоволенні позову про стягнення коштів відмовлено, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення судових витрат, тому є законним і обґрунтованим додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 13.04.2012 року.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 березня 2012 року задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 13 квітня 2012 року відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 березня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів.
Додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 13 квітня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Іщенко В.І.