Справа № 22-684/2008р. Головуючий в 1 інстанції: Кухарець В.М.
Доповідач: Демянчук С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 травня 2008 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Буцяка З.І.
суддів: Демянчук С.В., Григоренка М.П.
при секретарі: Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, житлово-комунальне підприємство „Паркове” та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2008 року відмовлено за недоведеністю позовних вимог в задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом.
Зустрічний позов задоволено.
Визнано ОСОБА_1. такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Рівне.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.
Зазначає, що дане рішення не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.
Вказує, що суд першої інстанції самостійно визначив правову природу процесуальної дії та її підставу.
Об”єднуючи справи, судом допущено порушення норм процесуального права в частині викладення обставин визнаних у судовій ухвалі від 07 листопада 2007 року.
Крім того зазначає, що судом повністю проігноровано право малолітньої дитини на житло, яке є законодавчо гарантованим, а їх порушення є недопустимим, та пояснення третьої особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, представник якої просив суд винести рішення з урахуванням прав малолітньої дитини.
Також судом при винесенні рішення не дотримано вимог ст.ст. 57, 58, 59, 61 ЦПК України в частині надання належної оцінки доказам у справі.
Вказує, що судом першої інстанції при вирішенні спору не застосовано до спірних правовідносин норму ст. 400 ЦК України. Оскільки вона і дитина зареєстровані на даній житловій площі, іншого житла у своїй власності вони не мають, вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку, не має самостійного джерела до існування, окрім соціальної допомоги, відповідач систематично не сплачує аліменти на дитину та не сплачує матеріальної допомоги на її утримання і при цьому фактично позбавляє їх права на користування житловою площею на якій вони зареєстровані. Вони не проживають у квартирі відповідача з поважних причин, внаслідок того, що він чинить перешкоди.
Просила скасувати рішення Рівненського міського суду від 12 березня 2008 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, житлово-комунальне підприємство „Паркове” та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про визнання такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
В судовому засіданні ОСОБА_1. підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі.
Відповідач апеляційну скаргу не визнав, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про вселення її та неповнолітнього сина сторін ; про усунення перешкод в користуванні житлом та, задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про визнання ОСОБА_1. такою, що втратила право на користування спірною квартирою, суд першої інстанції виходив з того, що остання ніколи не проживала в спірній квартирі, тому її вимоги є недоведеними.
Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що малолітній ОСОБА_3. , залишений проживати при матері, проживає з останньою по місцю фактичного проживання, тому його житлові права не порушуються.
Проте, з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам по справі, суперечать наданим доказам.
Згідно з вимогами ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
При ухваленні рішення суд вирішує питання про те, чи мали місце обставини, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини.
На порушення зазначених вимог Закону, суд належним чином не встановив характеру правовідносин , що виникли , не дав належної оцінки наявним доказам по справі, в зв"язку з чим висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, що і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом та про відмову в зустрічному позові ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про визнання ОСОБА_1. такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Рівне.
Так, з матералів справи беззаперечно вбачається, що ОСОБА_1. вселилася в спірну квартиру в вересні 2005 року та проживала там до лютого 2006 року, тобто до народження сина. Малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований на спірній житловій площі з липня 2006 року. Як пояснила ОСОБА_1. , вона під час вагітності змушена була тимчасово проживати в квартирі батьків по причині того, що в спірній квартирі, яка є однокімнатною, проживало окрім неї ще чотири особи; чоловік в цей час зловживав наркотичними засобами, що унеможливлювало її проживання на спірній житловій площі. Після народження дитини з тих же підстав, вона з дитиною не могли проживати в спірній квартирі. Однак, протягом часу вагітності та після народження сина вона зв"язку з квартирою не втрачала, мала ключ від квартири / коли чоловік загубив свого, то вона віддала йому свого ключа/. В липні 2006 року в спірній квартирі був зареєстрований їх з відповідачем малолітній син.
Зазначені обставини , частково визнані ОСОБА_2, який не заперечив того, що позивачка - відповідачка періодично ночувала в спірній квартирі, однак через малу житлову площу квартири та значну кількість проживаючих на ній, їм було тісно там ночувати. Однак, ОСОБА_1. мала вільний доступ до спірної квартири. Пізніше вона віддала свої ключі йому. Окрім того, останній не заперечив зловживання ним на той період наркотичними засобами.
Дізнавшись про те, що батьки відповідача та його сестра мають переселятися в новоотриману квартиру, а, отже отримавши реальну можливість проживати в спірній квартирі, ОСОБА_1. з сином сторін намагалася вселитися до спірної квартири, однак їм чинилися перешкоди. Відповідач відмовився дповернути ключі від квартири, в квартиру її з малолітнім сином не пускав.
Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства / ст.11 ЦПК України/ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обов"язок доказування і подання доказів процесуальним Законом / ст.60 ЦПК/, покладено на сторони.
Ст.71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач, або члени його сім"ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк може бути продовженим.
Колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом є обгрунтованими, оскільки вона довела поважність причин своєї відсутності та малолітнього сина сторін на спірній житловій площі.
Сукупністю доказів встановлено, що значна кількість проживаючих проживаючих / шість осіб, а пізніше сім / на малій житловій площі та неприязні стосунки, які на той час уже виникли з ОСОБА_2., антисоціальна поведінка ОСОБА_2. унеможливлювали проживання спочатку самої ОСОБА_1., пізніше її та новонародженого сина ОСОБА_3 в спірній квартирі, тому встановлені обставини свідчать про те, що позивачка - відповідачка з поважних причин не проживала в спірному житлі , при цьому інтересу до квартири не втрачала. Розпочинаючи з літа 2007 року Вахрамєєвій з дитиною чинилися ОСОБА_2. перешкоди в користуванні зазначеним житлом.
Зважаючи на вищевикладене, вимоги ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про визнання ОСОБА_1. такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Рівне є недоведеними, оскільки достатніми та належними доказами він не спростував доводи позивачки - відповідачки.
На думку колегії суддів надані відповідачем - позивачем акти затверджені адміністрацією ЖКП "Паркове" про відсутність ОСОБА_1. на час їх складання, жодним чином не спростовують встановлені апеляційним судом обставини, оскільки в них відсутні відомості про те, чому ОСОБА_1. з малолітнім сином були відсутні в спірній квартирі на час їх складання та з якого часу.
Також показання свідків ОСОБА_4. та ОСОБА_5. не спростовують обставини того, що ОСОБА_1. не проживала в спірній квартирі з неповажних причин.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-315 ЦПК України, ст. ст. 64, 71 ЖК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2008 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом задовольнити.
Вселити ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартиру АДРЕСА_1 в м. Рівне.
Зобов"язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та сину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. в користуванні квартирою АДРЕСА_1 в м. Рівне.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий : Буцяк З.І.
Судді : Демянчук С.В.
Григоренко М.П.