Справа № 1301/1-17/11 Головуючий у 1 інстанції: Гудим Л.Я.

Доповідач: Ревер В. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Ревера В.В.

суддів Михалюка В.О., Тенюха В.П.

за участю прокурора Малиш Н.С.

захисника ОСОБА_1

законного представника

неповнолітнього ОСОБА_2

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляцію законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 05 вересня 2011 року, -

встановила:

Цією постановою до

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1,

за вчинення суспільно-небезпечного діяння передбаченого ч.2 ст.296 КК України, застосовано примусовий захід виховного характеру -її передано під нагляд матері ОСОБА_2 до досягнення повноліття.

Згідно постанови суду, 16 квітня 2010 року, близько 14 год., неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходячись на території Парку культури та відпочинку по вул. Шевченка м.Борислава, групою осіб з неповнолітніми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, нахабно виявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальноприйнятих правил поведінки і моральності, умисно, висловлюючись нецензурними словами, з незначного приводу та хуліганських спонукань, почала побиття неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Поваливши її на землю та нанісши удари руками по голові та тілу і ногами по тілу, тягала за волосся, сідаючи на спину потерпілій, скакала по ній і, проявляючи зневагу, пускала сигаретний дим в обличчя ОСОБА_6 Коли ж ОСОБА_6 намагалась піти з території парку, ОСОБА_3 групою осіб з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, продовжуючи хуліганські дії, наздогнала її, знову повалила на землю і, застосовуючи фізичну силу, тягала її за волосся, нанесла удари руками по голові і тілу та ногами по тілу, при цьому з метою приниження і зневаги ОСОБА_6 кілька разів шляхом натиску на плечі і, тягнучи за волосся, ставила силоміць останню на коліна, змушуючи просити у них вибачення.

Після цього, ОСОБА_3 схилила її голову донизу та нанесла коліном удар, який прийшовся останній в ділянку грудей. Своїми діями ОСОБА_3 групою осіб з ОСОБА_5, ОСОБА_4 заподіяла ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, синця на правій сідниці, які відносяться: струс головного мозку - до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я, синець -до категорії легких тілесних ушкоджень.

Так, ОСОБА_3 групою осіб з ОСОБА_5, ОСОБА_4 тривалий час, близько 45 хв., не припиняла нахабне поводження, поєднане з насильством, не зважаючи на плач та прохання припинити наносити удари, як самої ОСОБА_6 так і присутньої на місці побиття ОСОБА_7, а також не зважаючи на сторонніх перехожих парку - чим грубо порушила громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

На дану постанову законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 подала апеляцію, в якій просить змінити таку. Виключити з описової частини постанови: у показах ОСОБА_3 речення «Тому вона підійшла до потерпілої, схопила її за волосся двома руками і нагнувши обличчям до низу, вдарила її коліном в обличчя»та у показів свідка ОСОБА_8 речення «При огляді ОСОБА_6 вона встановила попередній діагноз: множинні саднини перенісся, спини, передпліччя»виключити. У резолютивній частині постанови слово «повноліття»змінити на «шіснадцятиліття».

В обґрунтування апеляції вказує, що не погоджується з описовою частиною постанови в зв'язку з невідповідністю викладеного фактичним обставинам справи та розміром примусових заходів виховного характеру, які є надто суворими.

Під час досудового та судового слідства неповнолітня ОСОБА_3 показала, що коли вона підійшла до потерпілої ОСОБА_6 і намагалася вдарити її коліном по обличчю то нагнула потерпілу і підняла коліно однак удару в обличчя не відбулось. Те саме ствердила у своїх показах ОСОБА_6. Тому є явна невідповідність висновків суду, викладених у постанові фактичним обставинам справи.

Крім цього, під час досудового слідства свідок ОСОБА_8 показала, що «на обличчі потерпілої тілесних ушкоджень не було». А в постанові, в показах даного свідка зазначено, що «при огляді ОСОБА_6 вона встановила попередній діагноз: множинні саднини перенісся, спини, передпліччя», що також не відповідає фактичним обставинам справи.

Також вказує на те, що неповнолітня ОСОБА_3, починаючи з квітня 2010 року до прийняття рішення по справі, перебувала під посиленим наглядом батьків на протязі півтора року. З моменту скоєння нею суспільно-небезпечного діяння відносилась до скоєного критично. Порушень поведінки з її сторони не було. Сумлінно виконувала зобов'язання по виклику її в міліцію та суд на протязі всього часу розслідування. В побуті веде себе добре, сумлінно відвідує школу і добре ставиться до навчання, порушень дисципліни не допускає. Виходячи з цього вважає, що її донька виправилась і примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі останньої під нагляд матері буде достатнім до досягнення нею 16-ти років, так як даний захід фактично застосовано вже на протязі півтора року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення неповнолітньої ОСОБА_3, законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 та виступ захисника ОСОБА_1 на підтримання апеляції, думку прокурора Малиш Н.С. про безпідставність апеляції та залишення постанови суду без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.

Висновок суду про доведеність вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння передбаченого ч.2 ст.296 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

В апеляції не оспорюється факт вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння та застосування до неї примусових заходів виховного характеру.

При цьому суд першої інстанції, перевіривши здатність забезпечити позитивний виховний вплив та постійний контроль за поведінкою неповнолітньої, прийняв законне та обґрунтоване рішення про передачу ОСОБА_3 під нагляд матері ОСОБА_2

Разом з тим, встановивши строк нагляду до досягнення повноліття, суд не в повній мірі врахував обставини справи та дані, які характеризують особу ОСОБА_3 Колегія суддів, з врахуванням її належної поведінки з часу вчинення суспільно небезпечного діяння до розгляду справи судом вважає, що її виправлення можливе до досягнення нею 17-річного віку. З врахуванням цього, постанову суду слід змінити в частині визначення строку нагляду батьків, частково задоволивши апеляцію законного представника неповнолітньої ОСОБА_2

Що ж до вимог апеляції про неправильне відтворення в постанові суду показань ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_8, колегія суддів вважає їх безпідставними. Показання зазначених осіб, як в постанові так і в протоколі судового засідання є ідентичними. При цьому жодних зауважень до змісту протоколу судового засідання ОСОБА_2 не подавала.

При перевірці справи не виявлено допущених істотних порушень кримінально-процесуального чи неправильного застосування кримінального закон, які тягнули б за собою скасування постанови.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 362, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 задоволити частково.

Постанову Бориславського міського суду Львівської області від 05 вересня 2011 року, в частині визначення строку нагляду за неповнолітньою ОСОБА_3 -змінити.

Передати ОСОБА_3 під нагляд матері ОСОБА_2 до досягнення нею 17- річного віку.

В решті постанову залишити без зміни.

Судді:

Ревер В.В. Михалюк В.О. Тенюх В.П.