Справа № 2-1488/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08травня 2012 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого-судді- Лозинської М.І.,

за участі секретаря- Назарчук П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»про визнання наказу про встановлення неповного робочого часу, стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати незаконним дії керівництва Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання» про зменшення робочого часу позивачу , стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату у розмірі 59607грн.28 коп. з урахуванням доплати за вислугу років в розмірі 25 відсотків та моральну шкоду у розмірі 1500 грн.

В обґрунтування позову послався на те, що працює на Державному підприємстві Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»з 08 грудня 1968 року; з листопада 1987 року займав посаду начальника технічного відділу. Звільнений з займаної посади 01 листопада 2011 року за власним бажанням за ст.38 КЗпП України . Зазначає,що його посадовий оклад склад 2040 грн. Посилається на те, що з січня 2009 року керівництвом заводу прийнятий наказ про встановлення графіку роботи на підприємстві згідно з яким на заводі встановлений неповний робочий місяць. Даний наказ вважає незаконним, оскільки він прийнятий з порушенням вимог законодавства, посилаючись на те, що згоди на зміну робочого часу не надавав, а відповідач змінив істотні умови праці без його погодження, та без попередження за два місяця в передбаченому ст.32 КЗпП України порядку, в підтвердження чого послався на Акт документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання»за період з 01.11.2010 по 01.07.11 року, яка проведена Контрольно-ревізійним департаментом Міністерства оборони України.

Крім того, послався на те, що в порушення наказу Міністерства оборони України від 17.10.2000року «Про затвердження Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних Сил України надбавки за вислугу років»відповідач зменшив виплату цієї надбавки працівникам заводу, в тому числі йому незалежно від відпрацьованих років на заводі до 10% тарифної ставки ( окладу) замість раніше виплачуваної надбавки до 25% ( в залежності від стажу роботи на заводі), в підтвердження чого послався також зазначений вище Акт документальної ревізії.

Позивач зазначає, що відповідно до довідки про розмір виплаченої заробітної плати складає 2040 грн.

З урахуванням наведеного позивач відповідно до наданого розрахунку просив стягнути 59607 грн.48 копійок , виходячи із розрахунку:

За 2009 рік-2040грн.х12 місяців= 24480 грн.;

За 2010 рік-2040грн.х12 місяців=24480грн.

За січень-жовтень місяці 2011 роки-2040грн.*10 місяців складає=20400грн.

Загальна сума заробітку за цей період становить 69360 грн.+25% надбавки за вислугу років, що становить 17340грн.=86700грн.

Як зазначає позивач відповідно до довідки наданої бухгалтерією заводу за період з 01.01.2009 року по липень 2011 року позивачу виплачено 27092грн.52 копійки.

З урахуванням наведеного позивач просив стягнути 59607,48 коп., виходячи із розрахунку 86700грн.-27092грн.52 коп.

В ході розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати незаконним наказ про зменшення робочого часу позивачу від 25 лютого 2009 року № 21 , з підстав викладених вище.

Крім того позивач просив поновити йому тримісячний строк звернення до суду з зазначеними позовними вимогами, пославшись на те, що він у добровільному порядку намагався вирішити даний спір, неодноразово звертався до Департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України , Міністерства Оборони України за захистом своїх порушених прав та після отримання останньої відповіді 01.09.2011 року від Департамента економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

При цьому позивач просив також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 1500 грн., посилаючись на те, що винні дії відповідача, які полягають в незаконній зміні істотних умов праці, та як наслідок втрату заробітної плати, призвели до моральних страждань.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задоволення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пославшись на те, що у зв»зку з нестабільним становищем на ринку теплозабезпечення, відповідач був змушений , починаючи з 2009 року ,здійснювати діяльність у режимі неповного робочого часу та заробітна плата виплачувалась на підставі графіків роботи, розроблених кожним підрозділом окремо на кожний місяць за фактично відпрацьований час; про зміну істотних умов праці працівники заводу повідомлялись на загальних зборах трудового колективу відповідача, що оформлювались відповідними протоколами № 2 від 24.03.2009 року, протокол № 1 від 01.04.2010 року.

З цих підстав представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що позивач з 08 грудня 1968 року по 01 листопада 2011 року працював на Державному підприємстві Міністерства оборони України «703 Металообробного заводу котельного обладнання».

Відповідно до Наказу Державного підприємства Міністерства оборони України «703 Металообробного заводу котельного обладнання»від 01 листопада 2011 року позивач з 01 листопада 2011 року звільнений за власним бажанням згідно з ст.38 КЗпП України з посади начальника технічного відділу .( а.с.57-59).

Відповідно до Наказу відповідача від 25 лютого 2009 року № 21 « Про графік роботи підприємства» з березня місяця 2009 року на заводі встановлений неповний робочий місяць; графіки роботи всіх підрозділів розроблялись окремо на кожний місяць ( а.с.55).

Посилаючись на те, що встановлення неповного робочого місяцю порушує трудові права позивача та його право на належну оплату праці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 32 КзпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з ст. 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Судом встановлено, що зміна робочого часу позивача відбулось з порушенням передбаченого законом порядку, без попередження про зміну істотних умов праці за два місяця, як передбачено ст.32 КзПП України.

Зазначене підтверджується Актом документальної ревізії проведеної Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України від 01.07.2011 року ( а.с.9-17) .

Згідно з зазначеним актом встановлено, що переведення у режим неповного робочого часу на ДП МОУ «703 МОЗКО»-відповідач по справі, здійснювалось з порушенням ст.32 КЗпП України в частині встановлених законодавством 2х місячних термінів до працівників інформації щодо змін істотних умов праці.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відносно керівника Державного підприємства Міністерства Оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання»Вахніна М.Д. складно протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.41 КУпАП України.

При цьому встановлено, що позивач ОСОБА_1 особистої згоди про зміну неповного робочому тижня не надавав, а відтак його порушені права підлягають захисту, а наказ в частині встановлення йому неповного робочого тижня підлягає визнанню незаконним.

З оспорюваного наказу вбачається , що неповний робочий місяць позивачу встановлений з березня місяця 2009 року.

Згідно з аркушем погодження, з зазначеним наказом позивач ознайомився 10.03.2009 року, що в свою чергу не може свідчити про належність повідомлення позивача про зміну істотних умов праці.

Судом встановлено, що позивачу за період роботи з 01.01.2009 року по 01.11.2011 рок виплачено :

За 2009 рік-19169,27;

За 2010 рік-6859,89;

За період з 01.01.2011 року по 01.11.2011 року-2687,55 грн.

( а.с.87-88).

Таким чином загальний розмір виплаченої заробітної плати складає 19169,27+6895,89+2687,55грн.=28716,71.

Розмір посадового окладу позивача складає 2040 грн.

Таким чином , виходячи із посадового окладу на місяць , заробітна плата позивача:

З березня 2009 року по грудень складає 2040грн.х 9=18360;

За 2010 рік = 2040грн.х12=24480;

З січня по листопад 2011 року = 2040х10=20400.

Загальний розмір заробітку за цей період складає 63240.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 34523грн.29 коп. із розрахунку 63240-28716,71.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача заробітної плати з врахування 25% надбавки за вислугу років, розмір якої позивач обрахував у сумі 17340 грн., не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що йому зазначений розмір надбавки за вислугу років нараховувався за час роботи на заводі.

При цьому суд вважає, що позивачу повинен бути поновлений строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали суттєві причини та обставини, які передували в свою чергу зверненню до суду з позовом.

Згідно з ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до різних установ та організацій щодо захисту свого порушеного трудового права. ( а.с. 51,75-79).

Останню відповідь позивач отримав 01.09.2011 від Департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства Оборони України про наслідки ревізії , яка проводилась на державному підприємстві ( а.с.75), тому суд вважає, що саме з цього часу повинен обраховуватись строк звернення до суду з даними вимогами.

Крім того, відповідачем в ході розгляду справи не було заявлено про сплив строку звернення до суду.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 1500 грн., то суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зважаючи на те, що в ході судового розгляду встановлено порушення трудових прав позивача відповідачем щодо зміни режиму роботи, що призвело до необґрунтованого зменшення отримуваного заробітку, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 1000тис. грн..

В іншій частині позовні вимоги суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат суд вважає,що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 355грн.23коп.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст.32,56,233,324,237-1 КЗпП України, ст..ст.10,60,88,209,212-215,294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ начальника Державного підприємства Міністерства Оборони України «703 Металообробного заводу котельного обладнання» від 25 лютого 2009 року № 21 «Про графік роботи підприємства»в частині встановлення ОСОБА_1 неповного робочого місяця.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства Оборони України «703 Металообробного заводу котельного обладнання»на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 34523грн.29 коп. ( тридцять чотири тисячі п`ятьсот двадцять три гривні) 29 копійок.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства Оборони України «703 Металообробного заводу котельного обладнання»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000тис. грн..

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути Державного підприємства Міністерства Оборони України «703 Металообробного заводу котельного обладнання»на користь держави судовий збір у розмірі 355грн.23коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через районний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: