Справа № 2-2338/1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 травня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -Белоконної І.В.

при секретарі - Поливко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Соціальна Програма»(надалі - ТОВ «УСП») про захист прав споживача та визнання договору про надання послуг недійсним,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача та визнання недійсним договору №005110/Н від 07.12.2007 року, укладеним між ним та ТОВ «УСП »і просивстягнути з відповідача 163 774 грн. 25 коп. коштів, сплачених згідно договору про надання послуг. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладений договір порушує його права як споживача, так як надання коштів на придбання товарів здійснюється виключно за рахунок щомісячних платежів учасників, що є нечесною підприємницькою діяльністю і вводить споживача в оману.

Представник позивача в судове засіданні не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, підтримав заявлений позов, просить суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час і місце розгляду справи завчасно і належним чином у порядку, передбаченому ч.5 ст. 74 ЦПК України, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи згоду позивача, суд вважає за можливе розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України та ухвалення заочного рішення відповідно до ст.224 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 грудня 2007 року між позивачем та ТОВ «Українська Соціальна Програма»було укладено договір № 005110/Н про надання послуг, спрямованих на придбання об'єкту нерухомості. Орієнтована вартість товару 704 070 грн. 00 коп. Відповідно до ст.1 предметом договору є надання послуг, спрямованих на придбання товару через «Українську Соціальну Програму», організовану товариством. Діяльність ТОВ «УСП» регламентована. Умовами діяльності Програми УСП є додатком № 2 до вищевказаного договору.

Термін дії зазначеного договору - з 07 грудня 2007 року по 07 листопада 2037 року.

Позивачем сплачено відповідачеві комісійну плату та чергові платежі по договору в розмірі 164407 грн. 00 коп., що підтверджується копіями квитанцій.

В зв'язку з тим, що в травні 2010 року батько позивача отримав другу групу інвалідності (діагноз «ішемічний інсульт»), стало неможливим сплачувати кожного місяця обов'язкові платежі, позивач звернувся до відповідача з заявою про розірвання договору (а.с.10).

Процедура розірвання та повернення грошових коштів передбачено пп. а) п.8.2. та 8.4. Статті 8 Додатку № 2 до договору № 005110/Н від 07.12.2007 р.

Також згідно п.8.4 ст. 8 Додатку № 2 до договору передбачено, що при розірванні Договору товариство не відшкодовує комісійну плату ні за яких умов. Також передбачається накладання штрафу у розмірі трьох чистих платежів, а саме 5867,25 коп. Разом з тим при розірванні договору відповідачем для останнього будь-які негативні наслідки чи штрафні санкції не передбачені.

Не зважаючи на ці несправедливі умови, відповідач прохання позивача задовольнив частково, позивачу було перераховано лише 632 грн. 75 коп. (а.с. 27)

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»виконавець послуг не повинен включати в договір із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуг обумовлене тільки власним розсудом виконавця.

Враховуючи вищевикладену ситуацію, позивач усвідомив незаконну діяльність відповідача та звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним з моменту його укладення.

Твердження Позивача, про те, що шляхом укладення оспорюваного договору його було втягнуто ТОВ «УСП»у пірамідальну схему під виглядом учасника організованої цим товариством програми соціальної допомоги, яка виражається у сприянні її учасникам в придбанні товару. Як наслідок, згідно частини 5 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»правочини - здійснений з використанням нечесної підприємницької діяльності є недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, комісійна плата, згідно умови діяльності програми УСП це плата, яка покриває витрати, що зазнало товариство у зв'язку із вступом та реєстрацією учасника до УСП, а також покриває витрати, яких зазнаватиме товариство у зв'язку із передачею товару учаснику УСП.

Відповідно до п. 2.1 цього договору ТОВ «УСП»зобов'язується надати учаснику УСП наступні послуги: зареєструвати учасника «УСП»; організувати і проводити розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару; надавати інформацію щодо результатів розподільчих актів виключно учаснику «УСП»; організовувати та створювати умови для придбання товару учасником «УСП»; здійснювати оплату товару та забезпечувати отримання товару учасником «УСП»згідно з умовами діяльності «УСП»; інші послуги, зазначені в умовах діяльності «УСП».

Пунктом 3 договору передбачені обов'язки учасника УСП, а саме: сплатити комісійну плату, що становить 15 % в тому числі ПДВ від суми, визначеної в п 1.2 договору; щомісячно сплачувати чисті платежі, за рахунок яких товариство здійснює оплату товару, дотримуватись умов діяльності «УСП», отримати товар в порядку, передбаченому у додатку № 2 та інше.

Умовами діяльності програми «УСП», а саме статтями 5, 6 передбачений порядок проведення розподільчих актів та порядок проведення розподільчого акту згідно заяви-пропозиції (а.с.7-8). Із змісту цих положень вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що діяльність ТОВ «УСП»вводить споживача в оману, оскільки програма формується виключно на коштах учасників «УСП», без залучення коштів Товариства. Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками УСП, в подальшому учасник , який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам «УСП», тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками «УСП».

Окрім того, як вбачається з договору про надання послуг та з умов діяльності програми УСП, ні договір, ні програма не містять жодних умов, які б безсумнівно передбачали захист прав та інтересів позивача у разі не отримання ним бажаної послуги і не містять жодних гарантій позивачеві на придбання позивачем нерухомості.

Згідно із п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Договір в цілому суперечить п. 8 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки він повинен містити порядок зміни і припинення дії договору. Також, згідно п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»договір, повинен містити: права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Спірний договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність відповідача: ні за невиконання, ні за неналежне виконання відповідачем умов договору, це є суттєвою умовою (ст. 628 ЦКУ), через що договір в цілому, суперечить п. 9 ч. 1 ст. 6 та п.8 ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та Цивільному кодексу України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або не є необхідними для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами не досягнуто згоди про істотні умови договору взагалі, оскільки текст зазначеного договору та додатки до нього не містять конкретного визначеного товару, який повинно бути передано позивачу. Відсутність згоди щодо істотних умов договору вказує на відсутність підстав вважати договір укладеним. При укладанні договору позивача поставлено в невигідне та таке, що порушує його права становище.

Договір, в якому відсутні всі узгоджені сторонами істотні умови, вважається неукладеним, а сторони такого договору не можуть мати права та обов'язки, що випливають з останнього.

Згідно абзацу 3 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснюється, що зокрема, не є укладеними правочини ( договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення ( відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Положенням ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Строк виконання зобов'язання відповідно до ст.530 ЦПК України, якщо у зобов'язанні встановлений такий строк, підлягає виконанню у цей строк.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що договір № 005110/Н від 07.12.2007 року не було укладено, оскільки сторони не узгодили усіх істотних умов договору. Не укладений договір не породжує для його сторін будь-яких прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З урахуванням зазначеного та вимог законодавства, позивач вважає, що оскільки неукладений договір від не породжує для його сторін будь-яких прав та обов'язків, то підстав для набуття ТОВ „УСП" грошових коштів в розмірі 163 774 грн. 25 коп не існує, у зв'язку з чим кошти підлягають поверненню позивачу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та законні, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо, позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.203,215,216, 227, 526,530, 509, 638,1212 ЦК України, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 8 ч. 1 статті 6, п. 9 ч. 1 ст. 6, ст. 34. ст. Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити .

Визнати договір №005110/Н від 07.12.2007 року укладений між ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Соціальна Програма»недійсним з моменту його укладення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Соціальна Програма» (м. Київ, проспект Оболонський, буд.26, офіс 309, код ЄДРПОУ 35199726, р/р №26009210118840 у КРФ ВАТ КБ «Хрещатик»в м. Києві, МФО 300830) на користь ОСОБА_1 163 774(сто шістдесят три тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 25 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Соціальна Програма» (м. Київ, проспект Оболонський, буд.26, офіс 309, код ЄДРПОУ 35199726, р/р №26009210118840 у КРФ ВАТ КБ «Хрещатик»в м. Києві, МФО 300830) на користь держави 1637 (одна тисяча шісток тридцять сім) грн. 75 коп. судових витрат.

Суддя І.В. Белоконна

29.05.2012 Справа № 2-2338/12