оболонський районний суд міста києва
Унікальний № 2605/7084/12
Провадження № 2-а/2605/381/12
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«23»травня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Белоконної І.В.
при секретарі Поливко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як дитині війни, -
ВСТАНОВИВ:
24 січня 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він є «дитиною війни», а тому відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на пільги, передбачені цим Законом. Так, згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 Пенсійний фонд України повинен був нараховувати та виплачувати позивачу щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вказане підвищення позивачу спочатку взагалі не виплачувалось, а потім почали виплачувати, однак у значно меншому розмірі, ніж передбачено Законом. ОСОБА_1 звертався до відповідача з проханням здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії за віком та виплатити не нараховане та недоплачене щомісячне підвищення до пенсії починаючи з 01.01.2006 року по день винесення судом рішення. Однак, відповідачем було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати здійснити йому перерахунок та виплату пенсії як дитині війни.
У судовому засіданні позивач підтримав позов та просив його задовольнити з наведених вище підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IVвід 18.11.2004 р. в редакції, що діяла до 01.01.2008 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»№ 3235 № IV, 20.12.2005 року дію зазначеної статті було зупинено. Потім було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»№ 3367-IV, 19.01.2006 р., згідно з яким п. 17 ст. 77 виключено, статтю 10 викладено в іншій редакції, а саме: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». Однак, Кабінетом Міністрів України не було розробленого відповідного порядку. Законодавством чітко не визначено, який розмір мінімальної пенсії за віком повинен використовуватись для розрахунку підвищення до пенсії дітям війни. Ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не може бути застосована для розрахунку підвищення пенсії, встановленого дітям війни. До того ж пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6 рп/2007 було визнано такими, що не відповідає конституційним положенням пункту 12 статті 71 «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Згодом зазначене положення було визнане неконституційним, але питання механізму розрахунку та виплати підвищення до пенсії дітям війни так і залишилось неврегульованим. З 01.01.2008 року виплата зазначеного підвищення до пенсії здійснюється у розмірі 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. 28.12.2007 року зміни положення статті 6 Закону України № 2195 визнано неконституційною згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008. 28.05.2008 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»встановлюється, що дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,1 грн., з 1 липня -48,2 грн. та з 1 жовтня -49,8 грн. Також представник відповідача зазначила, що позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач як «дитина війни»звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про доплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2006 року відповідно до положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. На час закінчення Другої світової війни позивачеві не виповнилось 18 років.
Отже, позивач відноситься до категорії дітей війни та на нього поширюється дія вказаного вище Закону, зокрема, він має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком, немає. Ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. При цьому, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а для інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.
Ч. 3 ст. 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлений законом.
Закон України «Про прожитковий мінімум»дає визначення прожиткового мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Цією ж статтею визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
З викладеного вбачається, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на ч. 3 ст. 46 Конституції України, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того, Державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України - основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, встановлена ч. 2 ст. 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.
У відповідності до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Також згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6 рп/2007 було визнано такими, що не відповідає конституції положення пункту 12 статті 71 «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50% від розміру, надбавки, встановленої для учасників війни.
Ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
З цих підстав суд приходить до висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»розділ II цього Закону, яким і внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»набрав чинності з 01.01.2008 та діяв до прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року у справі у справі №10-рп/2008.
В 2010 році не приймались закони, якими зупинялась або іншим чином обмежувалась дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому законодавчі перешкоди для нарахування позивачу в період 2010 року щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, обчисленню відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відсутні.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і рівень мінімальної пенсії.
Відповідно о ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню в частині визнання дій відповідача протиправними та здійснення перерахунку пенсії.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 86, 99, 159-163, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як дитині війни -задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та забезпечити її виплату відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 24.05.2010 р. по 24.11.2010 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя: І.В. Белоконна
29.05.2012 Справа № 2605/7084/12