Справа № 2/550/364/12р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 року Харцизький міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді Никифорова М.Ю.,

при секретарі Нікуліної Г.Г.,

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі Моторвагонне депо станції «Іловайськ»про визнання незаконним звільнення, визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на попередньому місці роботи, та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

26 грудня 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним звільнення, визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на попередньому місці роботи та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позов мотивує тим, що згідно трудової книжки він знаходився з відповідачем у трудових відносинах та на час звільнення працював помічником машиніста дизель-поїзда. Його середній місячний заробіток за останні шість місяців 2011 року до звільнення, складав 3188,54грн. За наказом відповідача №101/ОС від 28.11.2011 року він був звільнений на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП, тобто за згодою сторін. Вважає звільнення відповідачем незаконним, так як заяву про звільнення за власним бажанням він написав на вимогу та під тиском керівництва відповідача, а тому його волевиявлення на припинення трудового договору з відповідачем, а відтак і угоди сторін, як це передбачено п.1ч.1ст.36КЗпП України, в дійсності не було. Свої позивні вимоги засновує на наступному: Конституція України проголосила право кожного на працю,що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. В Основному Законі підкреслено те,що реалізація своїх здібностей до праці здійснюється особою виключно на добровільних засадах, а як наслідок і через певні визначені законом форми, які гарантують цю добровільність. У випадку коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним строковий трудовий договір без передбачених законодавством для цього підстав, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП. Слід зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв'язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку. Пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП може виходити, як від працівника, так і від власника,або уповноваженого ним органу, але розірвання трудових відносин за цією підставою застосовується лише у випадку взаємної та добровільної згоди сторін трудового договору. В його випадку розірвання трудових відносин з відповідачем за цією підставою відбулося без взаємної згоди на це, так як заяву про звільнення за власним бажанням він написав хоча і власноручно, але вимушено на вимогу та під тиском керівництва відповідача- першого заступника начальника моторвагонного депо. Приводом до спонукання до написання заяви про звільнення для керівництва було те, що в 06 годин 05 хвилин 27.11.2011 року після повернення з поїздки по маршруту згідно графіку-нарядів на ст.. Іловайськ він разом з ОСОБА_3 були затримані працівниками міліції за підозрою у незаконному зливі дизель-палива з потяга на користь 3-х осіб, та були доставлені в лінійне відділення міліції на ст.. Іловайськ, де їх протримали весь день, домагаючись визнання факту незаконного слива дизель-палива. Проте, в цей же день керівництво депо під психологічним натиском стало наполягати про негайне написання заяви про звільнення за угодою сторін. Відпрацював всю ніч, а потім майже 12-ти часового перебування у відділені міліції вони були повністю деморалізовані та знесилені, а тому обидва вимушено під тиском керівництва відповідача написали заяву про звільнення за власним бажанням, якого в дійсності обидва до цього моменту не мали і власних мотивів щодо цього звільнення також у них не було. Слід зазначити, що на даний час транспортною прокуратурою відмовлено у порушені стосовно його та ОСОБА_4 кримінальної справи за незаконний злив дизель-палива. Враховуючи те, що підставою для звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України повинна бути згода сторін, але такої добровільної домовленості між сторонами не було, а тому на момент його звільнення ці підстави були відсутні, так як його волевиявлення при подачі заяви про звільнення за угодою сторін не було вільним, що вказує на незаконність звільнення. Згідно ч.1 і 2 ст.235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави, або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом,який розглядає трудовий спір, а також одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Просить визнати звільнення незаконним, визнати наказ про звільнення недійсним, поновити його на попередньому місті роботи, та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач позов підтримав і дав пояснення аналогічні позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_2 за час роботи в депо займав посади машиністу тепловозу, машиніста кочегара, слюсаря -ремонтника, слюсаря по ремонту рухомого складу. Наказом начальника локомотивного депо Іловайськ від 23.01.2007р. №4 був переведений на посаду помічника машиніста дизель -поїзду. 28 листопада 2011 року о 8 годині 11 хвилин від помічника машиніста дизель-поїзду ОСОБА_2 до керівництва моторвагонного депо Іловайськ надійшла письмова заява про його звільнення з моторвагонного депо Іловайськ з 28 листопада 2011 року за згодою сторін, тобто за п.1 ст.36 КЗпП України. Пізніше від ОСОБА_2 у 8 годин 26 хвилин 28 листопада 2011 року надійшла заява про відгук заяви, яка була надана керівництву у 8 год.11 хв. Керівництво депо пішло на зустріч ОСОБА_2 і не розірвало з ним трудових відносин. 28 листопада 2011 року у 11 годин 10 хвилин від нього знову надійшла письмова заява про його звільнення з 28 листопада 2011 року за згодою сторін. Причину свого звільнення ОСОБА_2 не пояснив, а вимагав на швидке звільнення. Заява ОСОБА_2 на звільнення була написана власноручно та без усякого тиску зі сторони керівництва моторвагонного депо Іловайськ. Відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України однією з підстав розірвання трудового договору є згода сторін,отже в односторонньому порядку розірвати трудові відносини за п.1 ст. 36 КЗпП України неможливо. День припинення договору визначається сторонами за взаємною домовленістю. Анулювання такої домовленості може бути тільки за взаємною згодою працівника та роботодавця. Помічник машиніста дизель-поїзду ОСОБА_2 у поданій заяві вказав дату звільнення, тобто дату розірвання трудового договору, з 28 листопада 2011 року. У зв'язку з відсутністю взаємних претензій та обов'язків сторін, в частині виплати вихідної допомоги, зобов'язань про наступне працевлаштування,попереднім попередженням про звільнення або погодження звільнення з профспілковим комітетом на підставі письмової заяви адміністрація моторвагонного депо задовольнило прохання працівника про звільнення за згодою сторін з 28 листопада 2011 року. Наказом начальника моторвагонного депо Іловайськ від 28.11.2011 р. №101/ОС на підставі особистої заяви від 28.11.2011 р. за згодою власника ОСОБА_2 звільнений з моторвагонного депо Іловайськ за згодою сторін. З наказом про звільнення він був ознайомлений 28.11.2011 року, де власноручно підписався, зауважень до керівництва не мав. Також ОСОБА_2 у відповідності до ст.. 47 КЗпП України, була видана трудова книжка, за яку він при отриманні поставив підпис у книзі «Обліку та руху трудових книжок». Також у відповідності до ст..116 КЗпП України 28 листопада 2011 року з позивачем проведений повний розрахунок. На час звільнення до керівництва не надходило жодних постанов про відкриття провадження по кримінальній справі або у відмові в порушенні кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_2 в розкраданні державної власності. Просить у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він виконував обов'язки начальника депо. 28 листопада 2011 року у 8 год.10 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали заяву про звільнення при цьому нічого не пояснювали, через 10 хвилин написали заяву про відгук заяви про звільнення. Він подзвонив начальнику по кадрам ОСОБА_7 та сказав не писати наказ так як вони відгукують свою заяву про звільнення, яка була зареєстрована. В 11 год10 хв. вони знову подали заяву на звільнення причину також не пояснювали. Він зареєстрував заяву і віддав в кадри. Про те, що вони підозрювались в розкраданні диз-палива йому стало відомо пізніше. ОСОБА_2 сам наполягав на звільненні одразу, тобто за угодою сторін. В той же день він отримав трудову книжку і ніяких претензій не пред'являв і до цього часу ніяких заяв про відгук заяви не подавав.

Свідок ОСОБА_7 пояснила у судовому засіданні, що вона працює помічником начальника депо по кадрам та соціальних виплат. 28 листопада 2011р. їй було повідомлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали заяву про звільнення за згодою сторін. Через декілька хвилин ОСОБА_6 подзвонив їй та пояснив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відгукали свої заяви про звільнення. Однак через декілька годин, знову поступили заяви від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про їх звільнення за згодою сторін. Вона написала проект приказу про звільнення. ОСОБА_2 був зданий обхідний лист, після чого вручена трудова книжка. Також потім вона проконтролювала надходження грошей на картку ОСОБА_2 Ніяких претензій він не пред»являв.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що він працював з ОСОБА_2 на одному дізель-поїзді, він працював машиністом. 27 листопада 2011 року вони с ОСОБА_2 заступили на зміну, За декілька хвилин до закінчення зміни до них підійшли робітники міліції запросили до відділу міліції , де їм пояснили, що підозрюють їх в розкраданні дизельного палива. В ввечері їх відпустили, вони пішли до депо де начальник заставив писати пояснення та пояснив їм, що в їх випадку краще звільнитися з роботи. 28 листопада 2011 року вони надали заяви про звільнення за угодою сторін, потім написали другу заяву про відгук заяви про звільнення через дві години їх викликали до керівництва і змусили написати заяву про звільнення.

Свідок ОСОБА_8 пояснила у судовому засіданні, що вона є цивільною дружиною ОСОБА_2 Вони разом мешкають вже близько п»яти років. ОСОБА_2 часто хворіє та потребує медичної допомоги, оскільки він працював в моторвагонном депо Іловайськ то лікувався на льготних правах в ж/д лікарні м. Донецька. До пенсії йому залишилося 1 рік 1 місяць, тому добровільно він не міг звільнитися, оскільки теперішній час у нього не має можливості лікуватися в ж/д лікарні м. Донецька, а також він не зможе знайти нову роботу так як йому скоро треба буде оформляти пенсію.

Свідок ОСОБА_9 пояснив у судовому засідання, що він працює начальником в моторвагонном депо Іловайськ. В день звільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 він знаходився в черговій відпустці. Про дану ситуацію знає зі слів інженера депо, йому було пояснено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 написали заяви про їх звільнення, однак потім вони свої заяви забрали. Однак через декілька годин вони знову подали заяви про їх звільнення. Після чого вони були звільненні з підприємства.

Судом встановлено, що згідно даним трудової книжки позивач ОСОБА_2 з 26.01.1979р. відповідно до наказу № 19 знаходився з відповідачем у трудових відносинах та на час звільнення працював помічником машиніста дизель - поїзду.

Згідно заяви на ім'я виконуючого начальника РПЧ-21 ОСОБА_6 від 28 листопада 2011 року ОСОБА_2 просить звільнити його за згодою сторін з 28 листопада 2011 року.

Згідно заяви від 28.11.2011 року ОСОБА_2 просить його заяву про розірвання трудового договору за згодою сторін від 28.11.2011 року, вважати анульованою.

Згідно заяви від 28 листопада 2011 року ОСОБА_2 просить його звільнити за згодою сторін (п.1 чт.36 КЗпП України.) з 28 листопада 2011 року.

У відповідності до наказу №101/ОС від 28.11.2011 р. ОСОБА_2 звільнений з роботи за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України на підставі заяви.

Згідно ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про розгляд трудового спору безпосередньо в районний ( міський) суд в трьохмісячний строк з дня, коли він взнав або повинен був взнати про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.36 п.1 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами, Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми між сторонами трудового договору повинно бути досягнута домовленість та згода щодо припинення трудового договору в строк визначений сторонами.

Із дослідженої судом заяви ОСОБА_2 про звільнення від 28.11.2011 року вбачається, що така домовленість досягнута. В резолюціях на заяві є дата узгодження.

Судом встановлено, що адміністрація відповідача в письмовій формі надала згоди на звільнення позивача, тобто поставила резолюцію на заяві про звільнення та дату з якої просив звільнення позивач, тобто ці дії з боку відповідача свідчать про досягнення згоди між роботодавцем та працівником щодо звільнення.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_8 не надали суду доказів, що звільнення ОСОБА_2 відбулося під тиском керівництва.

Таким чином, суд вважає, що звільнення ОСОБА_2 відбулося за згодою сторін як передбачено законодавством, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.36 п.1, 232-235 КЗпП України , ст..ст.10,11,60,212,213,215 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до ДП «Донецька залізниця»в особі моторвагонного депо станції «Іловайськ»про визнання незаконним звільнення,визнання недійсним наказу про звільнення, поновленні на попередньому місці роботи та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: