А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д О Д Е С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
___
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 квітня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Петренко Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунальної установи «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня №1», за участю третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси про стягнення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві за апеляційними скаргами ОСОБА_2, комунальної установи «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня №1» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2, звернувшись 23 листопада 2009 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що у період роботи на посаді медсестри в Одеській обласній клінічній психіатричній лікарні №1 отримала травму, що підтверджено актом №1 від 3 березня 1989 року про нещасний випадок на виробництві. 26 червня 2007 року МСЕК встановлено 60% втрати професійної працездатності та призначено другу групу інвалідності безстроково. Посилаючись на завдання у зв'язку з травмою на виробництві моральної шкоди, позивач просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн. (а.с.1-2).
Відповідач КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1» позов не визнав.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2011 року позов задоволено частково, стягнуто з КУ «Одеська обласна клінічна лікарня № 1» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. (а.с.94-95).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити, стягнути на відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн.
В апеляційній скарзі КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня №1» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Справа № 22 ц - 1590 - 3250 - 2012 Категорія 30
Головуючий у першій інстанції Загорднюк В.І.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
Неправильність рішення суду апелянти мотивували порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із отримання ОСОБА_2 травми на виробництві у 1989 році, встановлення втрати працездатності у 2007 році, заподіяння ушкодженням здоров'я в результаті травми на виробництві моральної шкоди та обов'язку КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1» відшкодувати шкоду на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, 237-1 КЗпП України.
Висновки суду не відповідають обставинам справи та вказують на неправильне застосування норм матеріального права, що згідно п.п.3.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду, ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Колегія суддів вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала на посаді медсестри в Одеській обласній клінічній психіатричній лікарні № 1 з 23 серпня 1977 року по 15 грудня 1979 року та з 14 травня 1984 року по 10 липня 1989 року (а.с.14-16).
3 березня 1989 року в 07.40 годин від дій хворого ОСОБА_2 отримала травму голови. За результатами розслідування даного випадку складено акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві (а.с.3-4).
11 червня 2003 року ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності по загальному захворюванню (а.с.8).
26 червня 2007 року ОСОБА_2 Одеською травматологічною спеціалізованою медико-соціальною експертною комісією встановлено другу групу інвалідності безстроково та визначено 60% втрати професійної працездатності у зв'язку з виробничою травмою (а.с.8).
Постановою № 1573 від 25 липня 2007 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси ОСОБА_2, яка ушкодила здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 3 березня 1989 року під час роботи в Одеській обласній клінічній психіатричній лікарні № 1, на підставі висновку МСЕК від 26 червня 2007 року про встановлення ступеня втрати професійної працездатності призначено щомісячну страхову виплату в сумі 539,32 грн., одноразову допомогу в сумі 33 660,00 грн. (а.с.5-6,7).
Постановами № 1529/1573 від 22 травня 2008 року, від 11 червня 2008 року, 17 листопада 2008 року відділення ВД ФССНВВ та ПЗ ОСОБА_2 відшкодовано 4 056,00 грн. витрат на санаторно-курортне лікування, 4 083,50 грн. витрат на придбання ліків на амбулаторне лікування (а.с.42-44).
Позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди заявлено до КУ «Одеська обласна клінічна лікарня № 1» з підстав статей 23, 1167, 1168 ЦК України в редакції 2003 року з посиланням на рішення КСУ від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 та обґрунтовано обставинами, що настали в наслідок нещасного випадку на виробництві.
Колегія суддів вважає, що правові підставі для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні з огляду на наступне.
Згідно Правил відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам і службовцям ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, затверджених постановою РМ СРСР від 3 липня 1984 року, що діяли на момент нещасного випадку, підприємства, установи, організації несли
3.
матеріальну відповідальність за шкоду, спричинену робітникам і службовцям ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків і таку, що трапилася з вини організації. Ці положення збереглися і в Правилах відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМ України від 23 червня 1993 року № 472. Вказані Правила втратили чинність згідно з постановою КМ України від 11 липня 2001 року № 807 з огляду на набрання чинності з 1 квітня 2001 року Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ, яким, зокрема, обов'язок Фонду по відшкодуванню шкоди поширювався на осіб, право яких на одержання відшкодування раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок ушкодження здоров'я чи професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків.
Встановлено, що нещасний випадок на виробництві мав місце 3 березня 1989 року і це не є спірним. ОСОБА_2 отримала травму голови та з діагнозом струс головного мозку знаходилась на лікуванні з 3 березня 1989 року по 4 квітня 1989 року. Згідно діючого на той час законодавства, ОСОБА_2 у разі встановлення МСЕК групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності мала право на відшкодування шкоди, заподіяної їй як працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, установою, в якій працювала, а з 1 квітня 2001 року - Фондом. Однак ОСОБА_2 за встановленням інвалідності звернулась лише у 2003 році, а за визначенням ступеня втрати професійної працездатності - у 2007 році, тому страхові виплати (щомісячні, разові) їй як потерпілій на виробництві були призначені Фондом тільки у липні 2007 року.
Щодо моральної шкоди, то термін «моральна шкода» вперше з'явився у законодавстві з прийняттям Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХП, який набрав чинності з 1 січня 1993 року та передбачав право потерпілого на відшкодування моральної шкоди. Статтею 12 цього Закону та в послідуючому затвердженими постановою КМУ від 23 червня 1993 року № 472 Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, передбачалось покладення на власника обов'язку відшкодувати працівникові моральну шкоду, якщо умови праці стали причиною моральної шкоди.
Кодекс законів про працю України статтею 237-1, що містила в собі перелік юридичних фактів, які складали підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові, було доповнено на підставі Закону України від 24 грудня 1999 року, що набрав чинності з 13 січня 2000 року. На передбачене статтею 237-1 КЗпП України право на відшкодування моральної шкоди підлягає застосуванню тримісячний строк, протягом якого працівник може звернутися з заявою про відшкодування моральної шкоди до суду.
Стаття 440-1 ЦК України в редакції 1963 року, що передбачала цивільно-правову відповідальність за заподіяння моральної (немайнової) шкоди громадянину діями іншої особи за наявності складу цивільного правопорушення, введена в Цивільний кодекс Законом України від 6 травня 1993 року. Цивільним кодексом України в редакції 2003 року, нині діючим, вказана цивільно-правова відповідальність передбачена статтею 1167 ЦК України.
Наявність в Кодексі законів про працю статті 237-1 виключає застосування до випадків заподіяння моральної шкоди працівникові статті 440-1 Цивільного кодексу
4.
України в редакції 1963 року чи нині діючої статті 1167 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, оскільки названі норми установлюють різні підстави для виникнення обов'язку відшкодувати шкоду.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-У скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-ХІУ від 23 вересня 1999 року. Визнаючи конституційність цих положень, Конституційний Суд України в рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 зазначив, що право на відшкодування моральної шкоди громадянам надано за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) на підставі статті 1167 ЦК України та статті 237-1 КЗпП України.
ОСОБА_2 є потерпілою на виробництві від нещасного випадку, що стався 3 березня 1989 року. На момент ушкодження здоров'я (отримання травми голови від дій хворого психіатричної лікарні), тобто факту нещасного випадку на виробництві, в діючому станом на 3 березня 1989 року законодавстві права на відшкодування моральної шкоди як такого не передбачалось.
Страховим випадком, який давав ОСОБА_2 право на отримання страхових виплат, вказаний нещасний випадок на виробництві став з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК, тобто з 26 червня 2007 року.
Станом на 26 червня 2007 року право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду було скасовано Законом від 23 лютого 2007 року № 717-У, що набрав чинності з 20 березня 2007 року, відтак, зі скасуванням правової норми правові підставі вважати відшкодування моральної шкоди страховою виплатою відсутні.
Позивач виникнення права на відшкодування моральної шкоди пов'язує з датою визначення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності, тобто з 26 червня 2007 року, та з огляду на роз'яснення Конституційного Суду України в рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 просить задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди за рахунок роботодавця.
Позивач безпідставно посилається на положення статей 23, 1167, 1168 ЦК України, оскільки ці норми матеріального права спірні правовідносини не регулюють, так як у даному випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не наступає.
Спірні правовідносини підлягають вирішенню на підставі статті 237-1 КЗпП України, оскільки ОСОБА_2 є потерпілою на виробництві від нещасного випадку, що обумовлений сферою організації здорових і безпечних умов праці на підприємстві, в установі, організації (вимогами про охорону праці), позов пред'явлено особисто ОСОБА_2, відшкодування моральної шкоди передбачається саме їй як потерпілій на виробництві роботодавцем, який не виконав свій обов'язок по забезпеченню безпечних умов праці тощо.
Оскільки умови праці стали причиною моральної шкоди, то наявність чи відсутність вини власника не має правового значення для покладення обов'язку відшкодувати моральну шкоду, відсутність вини власника, на яку в даному випадку посилається КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1», може бути врахована судом лише при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.
Проте, загальний строк для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівників статтею 233 КЗпП України встановлено три місяці. Відтак, з заявою до власника чи уповноваженого ним органу (роботодавця) про відшкодування моральної шкоди працівник може звернутися протягом тримісячного строку.
5.
Право на отримання потерпілим страхових виплат Фондом виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК. До скасування Законом від 23 лютого 2007 року № 717-У права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, виникнення права у особи на відшкодування моральної шкоди теж виникало з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Якщо виходити з тих же підстав виникнення права, то перебіг тримісячного строку звернення ОСОБА_2 до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди починається з 26 червня 2007 року (встановлення МСЕК втрати працездатності). Строки, що встановлені статтею 233 КЗпП України, не перериваються і не призупиняються. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до роботодавця 23 листопада 2009 року (через 2 роки 5 місяців), поважних причин пропуску строку звернення до суду не встановлено, відтак, підстави для застосування положень статті 234 КЗпП України відсутні, тому в позові належить відмовити в зв'язку з пропуском установленого строку.
Оскільки стаття 237-1 КЗпП України та стаття 1167 ЦК України регулюють різні підстави для виникнення обов'язку відшкодувати шкоду, то застосування до випадків заподіяння моральної шкоди працівникові статті 237-1 КЗпП України виключає застосування статті 1167 ЦК України та, відповідно, унеможливлює застосування до відносин, що виникли, й інших норм цивільного права.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_2, комунальної установи «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня №1» задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2011 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до комунальної установи «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1», за участю третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
А.Ф.Фадєєнко