донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.05.2012 р. справа №10/5009/4814/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівПриходько І. В., Ломовцевої Н. В., Принцевська Н. М.,
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_4, ОСОБА_5 -за довіреністю;
від відповідача:ОСОБА_6 - -за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від15.03.2012р.
у справі№10/5009/4814/11 (суддя Алейникова Т. Г.)
за позовомвідкритого акціонерного товариства «Запорізькій металургійний комбінат «Запоріжсталь»м. Запоріжжя
до відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж м. Запоріжжя
простягнення 58 029,60 грн.
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство «Запорізькій металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж (далі -відповідач) про стягнення 58 029,60 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.03.2012р. у справі №10/5009/4814/11 позовні вимоги задоволенні у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем здійснено невірний розрахунок розміру спожитої позивачем електроенергії від ТП-972 і, як наслідок, пред'явлено позивачу до сплати суми за електроенергію, якої останній не споживав, і за яку позивач під загрозою відключення від електроспоживання змушений був сплатити.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи тощо. Зокрема, скаржник зазначив, що, на його думку, судом помилково застосовано до спірних правовідносин положення статті 1212 Цивільного кодексу України, не застосовано положення пунктів 1.3, 6.1, 6.11, 6.13 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою НКРЕ від 14 грудня 2005 року N 1137 в редакції, що діяла на момент укладення спірного Договору (далі - Правила).
Представник скаржника у судовому засіданні 15.05.2012 р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, наполягав на її задоволенні.
Представник позивача у судовому засіданні 15.05.2012 р. та відзиві на апеляційну скаргу проти вимог скаржника заперечував, вважає рішення обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.03.2011р. у справі №22/5009/263/11 за участю сторін у справі, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2011р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2011р., встановлено наступні факти, які згідно положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказування.
01.01.1993р. між позивачем (абонент) та відповідачем (енергопостачальна організація) був укладений договір на користування електричною енергією № 803 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого, енергопостачальна організація зобов'язується встановлювати абоненту договірну величину електроенергії та дозволену до споживання потужність, що бере участь у максимумі навантаження енергосистеми та години максимуму лімітних повідомлень, за 10 діб до початку кварталу (з розбивкою по місяцям) або місяця.
Згідно із п. 2.1 Договору, абонент зобов'язується оплачувати електричну енергію та потужність, підвищену плату за перевищення договірних величин, пені за прострочення оплати, а також вносити інші платежі за розрахунковий період по вартості та в розмірах, які встановлюються енергопостачальною організацією у відповідності з директивними та законодавчими документами, у тому числі і у валюті по діючому курсу на момент оплати.
У відповідності до п. 2.2 Договору, абонент зобов'язаний для визначення величини відпущеної та спожитої електричної енергії і потужності, у тому числі реактивної, щомісячно 16 числа о 10 годині знімати та представляти до енергопостачальної організації показання автоматизованих систем обліку по всім розрахунковим та контрольованим точкам обліку, у тому числі субабонентів (додатки 2.1., 2.2.).
Пунктом 4 Договору передбачено, що розрахунки за електроенергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період проводяться платіжними вимогами, які оплачуються без акцепту абоненту (платника) у відповідності з тарифними групами кожної точки розрахункового обліку.
На виконання акта-вимоги від 25.01.2010р., позивач на трансформаторній підстанції 6/0,4 кВ по вул. Великолузьській (ТП-972), яка перебуває на балансі останнього та знаходиться у державній власності, були встановлені засоби обліку електричної енергії.
Додатковою угодою від 12.11.2010р. сторони узгодили перелік точок розрахункового обліку по ТП-972 і почалось зняття показників з засобів обліку н цьому об'єкті.
При цьому судами встановлено, що від ТП-972 живляться виключно субспоживачі (приватний сектор -43 будинки, дитячий садок № 32, дитячий оздоровчий центр Запорізького електровозоремонтного заводу та зовнішнє освітлення населеного пункту (Міськсвітло), у яких укладені прямі договори на постачання електроенергії із відповідачем.
Електрообладнання або інших об'єктів електроспоживання, підключених до ТП-972, позивач не має, окрім внутрішнього освітлення ТП-972, що використовується суто для обслуговування трансформаторної підстанції із споживанням біля 3-5 кВт на місяць (2,47- 4,11 грн. на місяць).
З матеріалів справи вбачається, що з метою здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію та на виконання умов договору позивач надав відповідачу акти про спожиту та передану активну і реактивну електроенергію у листопаді-грудні 2010р. та акти про спожиту та передану активну і реактивну електроенергію у січні-червні 2011р., згідно яких власні потреби ТП-972 склали: у листопаді 2010р. 3 кВт/год; : у грудні 2010р. 4,6 кВт/год; у січні 2011р. 4 кВт/год; у лютому 2011р. 4 кВт/год; у березні 2011р. 4 кВт/год; у квітні 2011р. 4 кВт/год; у травні 2011р. 4 кВт/год; у червні 2011р. 4 кВт/год.
У свою чергу з рахунків відповідача про спожиту саме позивачем електроенергію у листопаді-грудні 2010р. та січні-червні 2011р. (з доданими рапортами) від ТП-972 склало у листопаді 2010р. - 1211 кВт/год; у грудні 2010р. - 15673 кВт/год; у лютому 2011р. 8395 кВт/год; у березні 2011р. - 14270 кВт/год; у квітні 2011р. - 7775 кВт/год; у травні 2011р. 0 кВт/год; у червні 2011р. 0 кВт/год. До того ж у рахунку за червень 2011р. відповідач додатково виставив до оплати: 10 093 кВт/год за квітень 2011р. та 1524 кВт/год за травень 2011р.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вже встановлено, від ТП-972 живляться виключно субспоживачі (приватний сектор -43 будинки, дитячий садок № 32, дитячий оздоровчий центр Запорізького електровозоремонтного заводу та зовнішнє освітлення населеного пункту (Міськсвітло), у яких укладені прямі договори на постачання електроенергії із відповідачем. Електрообладнання або інших об'єктів електроспоживання, підключених до ТП-972, позивач не має, окрім внутрішнього освітлення ТП-972, що використовується суто для обслуговування трансформаторної підстанції.
З метою визначення дійсного розміру електричної енергії, що споживається позивачем від ТП-972 за клопотання позивача судом першої інстанції ухвалою від 20.10.2011р. призначено судову електротехнічну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Згідно висновку судової комісійної електротехнічної експертизи №11449 від 17.02.2012р. від ТП-972 не живляться споживачі, що знаходяться на балансі позивача; максимальні витрати електричної енергії на власні потреби у ТП-972 складають 4,6 кВт/год; за фактичної схеми приєднання субспоживачів до мереж позивача безоблікове споживання електричної енергії можливе (том 1 а.с. 42-45).
Відповідно до п.п. 6.26, 6.27 Правил величина технологічних втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача, що пов'язані з передачею електричної енергії в електричні мережі інших суб'єктів господарювання, визначаються цим споживачем або за домовленістю електропередавальною організацією розрахунковим шляхом відповідно до однолінійної схеми електропостачання. Погоджений електропередавальною організацією порядок розрахунків цієї величини та її значення зазначається у відповідних договорах. Розрахунок обсягу технологічних втрат електричної енергії в мережах споживача (основного споживача) здійснюється відповідно до методичних рекомендацій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці.
Відповідно до п. 6.28 Правил, технологічні втрати електричної енергії в мережах споживача розподіляються між суб'єктами господарювання пропорційно обсягу переданої цими мережами належної електричної енергії відповідним суб'єктам господарювання, включаючи споживача-власника цих мереж.
Згідно розділу 1 Методики по визначенню втрат електроенергії у трансформаторах і лініях електропередач, затвердженої заступником Міністра енергетики України 18 лютого 1998р., в разі коли через мережі основного споживача здійснюється передача електроенергії субспоживачу розподіл розрахункових значень втрат електроенергії проводиться пропорційно частці її споживання різними споживачами.
Згідно листа Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) від 02.12.2010р. №7740/11/17-10 якщо власне споживання позивача від ТП-972 дорівнює нулю, всі технологічні втрати електроенергії, пов'язані із передачею електроенергії субспоживачам, мають відноситись на рахунок електропередавальної організації (відповідача).
Оскільки встановлено, що власне споживання позивача від ТП-972 фактично дорівнює нулю, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що технологічні втрати у його електричних мережах не повинні відноситись на його рахунок.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спір у даній справі виник внаслідок невірного розрахунку відповідачем розміру спожитої позивачем електроенергії від ТП-972 і, як наслідок, безпідставного пред'явлення позивачу до сплати суми за електроенергію в розмірі 58 029,60 грн., якої він не споживав.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно пункту 3 частини 3 положення цієї ж статті застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.
Враховуючи встановлені господарським судом обставини, а саме той факт, що відповідач безпідставно нарахував до сплати позивачу кошти в сумі 58 029,60 грн. та не повернув цю грошову суму колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що грошові кошти в розмірі 58 029,60 грн. відповідач утримує безпідставно, що є підставою для їх стягнення з нього на користь позивача.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Будь-яких порушень норм процесуального або матеріального законодавства з боку суду першої інстанції при розгляді ним справи не встановлено.
Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, як необґрунтовані, юридично неспроможні і такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 15.03.2012р. у справі №10/5009/4814/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 15.03.2012р. у справі №10/5009/4814/11 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 15.03.2012р. у справі №10/5009/4814/11 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Н. В. Ломовцева
Н. М. Принцевська
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГС
5-ДАГС