Справа № 1/0907/164/2011
Провадження № 11/0990/206/2012
Категорія ст.366 ч.2 КК України
Головуюча у першій інстанції Пастернак І.А.
Суддя-доповідач Шкрібляк Ю.Д.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :
головуючого судді Шкрібляка Ю.Д.,
суддів Гандзюка В.П., Кривобокової Н.М.,
секретаря с/з Іванюк Л.Є.,
участю прокурора Грищука В.І.,
засудженого ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
розглянувши 25 травня 2012 року у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м.Івано-Франківська Чугунової В.М., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Івано-Франківського міського суду від 01 квітня 2011 року, ?
в с т а н о в и л а:
Вказаним вироком ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Чортків, Тернопільської області, мешканець АДРЕСА_1, українець, з вищою освітою, на утриманні є малолітня дитина, директор департаменту закупівлі та продажу сільськогосподарської продукції ТзОВ «Укртехнофос», згідно ст.89 Кримінального кодексу України (далі КК) несудимий, громадянин України, -
визнаний винуватим та засуджений за:
- ч.3 ст.212 КК на 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 роки без конфіскації майна;
- ч.2 ст.366 КК на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 роки.
На підставі ст.70 КК остаточно визначено покарання ОСОБА_4 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК, ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 3 роки.
Згідно ст.76 КК на засудженого ОСОБА_4 покладено певні обов'язки.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_4 залишено раніше обраний - підписку про невиїзд.
Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, будучи одночасно директором та головним бухгалтером ТзОВ «Франко-Стандарт» та наділеним адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, відповідальним за ведення та своєчасне подання до контролюючого органу податкової звітності, організацію та правильність ведення бухгалтерського обліку на вищевказаному підприємстві, протягом 2006-2008 років, з метою заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток ТзОВ «Франко-Стандарт», діючи умисно, в порушення вимог п.5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9, п.5.9 ст. 5, п.п.11.2.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при подачі податкових декларацій з податку на прибуток підприємств до ДПІ в місті Івано-Франківську без будь-яких підтверджуючих первинних бухгалтерських документів, в рядку декларацій з кодом «04» «Валові витрати, у тому числі» проставляв завищені суми валових витрат на суму 4 302 350 грн., внаслідок чого ухилився від сплати податку на прибуток за вказаний період на загальну суму 1 075 587 грн.
За той же період, ОСОБА_4 з метою заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість для ТзОВ «Франко-Стандарт», діючи умисно, зменшував об'єкт оподаткування за вказані звітні податкові періоди, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за вказаний період на 653 402 грн.
З метою ухилення від сплати податків, шляхом приховання реального об'єму проведених операцій, ОСОБА_4 станом на31 грудня 2009 року, згідно додатку КІ/1 до декларації з податку на прибуток підприємств від 09 лютого 2008 року №242319, задекларував залишки матеріальних цінностей на оптових складах в сумі 1 928 112 грн., чим занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 385 622 грн.
З урахуванням суми від'ємного значення податку на додану вартість, ОСОБА_4 ухилився від сплати зазначеного податку на суму 1 009 841 грн.
Протягом 2006-2008 років отримав з поточних банківських рахунків ТзОВ «Франко-Стандарт» по чеку готівкові кошти на загальну суму 3 629 398 грн., не відобразив їх у звітах за формою 1-ДФ, як виплачений йому товариством дохід, внаслідок чого не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 544 409 грн.
Внаслідок цього, ОСОБА_4 умисно ухилився від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету за період 2006-2008 років коштів в особливо великих розмірах на загальну суму 2 629 837 грн.
З метою ухилення від сплати податків, ОСОБА_4 вчинив службове підроблення документів, тобто вніс завідомо неправдиві відомості до декларацій з податку на додану вартість, поданих до ДПІ м.Івано-Франківська, що спричинило тяжкі наслідки.
Ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2011 року, апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 01 квітня 2011 року щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 лютого 2012 року, ухвалу апеляційного суду від 23 червня 2011 року щодо ОСОБА_4 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд з мотивів її невідповідності вимогам ст.377 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК), а саме: суд апеляційної інстанції не навів суті всіх зазначених апелянтами доводів, їх ретельно не перевірив, відповіді на усі доводи апелянта не надав і свого рішення про залишення без зміни рішення суду першої інстанції, належним чином не мотивував.
В апеляції помічника прокурора м.Івано-Франківська Чугунової В.М., яка брала участь в розгляді справи судом першої інстанції, у зміненому виді, не оспорюються фактичні обставини справи, однак ставиться питання про скасування вироку відносно ОСОБА_4 з мотивів неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок його м'якості.
Просить вирок суду щодо засудженого ОСОБА_4 скасувати та постановити новий, яким призначити йому більш суворе покарання, зокрема: за ст.212 ч.3 КК - 2 629 837 грн. штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на 3 роки, з конфіскацією майна; за ст.366 ч.1 КК - три роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на 2 роки.
На підставі ст.70 ч.1 КК остаточно визначити ОСОБА_4 покарання - 3 (три) роки обмеження волі та 2 629 837 грн. штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організація усіх форм власності на 3 роки з конфіскацією майна, і на підставі ст.72 цього ж Кодексу допустити самостійне виконання призначених покарань.
Засуджений ОСОБА_4 вирок не оскаржив.
Під час апеляційного розгляду, засуджений ОСОБА_4 подав суду заяву, в якій просить звільнити його від кримінальної відповідальності за ст.366 ч.1 КК на підставі ст.49 цього Кодексу, тобто у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Грищука В.І., який підтримав подану прокурором Чугуновою В.М., яка брала участь в розгляді справи судом першої інстанції, апеляцію у зміненому виді, просить скасувати незаконний вирок суду з мотивів м'якості призначеного покарання та постановити новий вирок з підстав, викладених у кінцевих змінах до апеляції; пояснення засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, які частково підтримали апеляцію прокурора у зміненому виді, просили суд застосувати положення ст.49 КК за злочин службового підроблення та призначити покарання за ухилення від сплати податків у межах ст.53 цього ж Кодексу, яка діяла на момент вчинення цього злочину; провівши судове слідство, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи та мотиви апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.323 КПК, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, а призначене покарання достатнім і справедливим. Однак, вирок по даній справі відносно ОСОБА_4 таким вимогам не відповідає.
Підставою для скасування вироку суду, відповідно до положень ст.367 КПК, є істотне порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, незастосування судом кримінального закону, який підлягав застосуванню, і полягає у наступному.
Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватим за ст.366 ч.2 КК, проте така кваліфікація його неправомірних дій є неправильною, виходячи з наступного.
У ч.2 ст.366 КК сформульований матеріальний склад злочину, при вчиненні якого службове підроблення заподіює тяжкі наслідки. Для інкримінування особі заподіяння її діями певних наслідків необхідна наявність прямого, безпосереднього, а не опосередкованого причинного зв'язку між її діями і такими наслідками. Тому, для інкримінування особі, яка вчинила службове підроблення, необхідно, щоб вони знаходились у прямому причинному зв'язку саме з діями, вказаними у диспозиції ст.366 КК.
Оскільки шкідливі наслідки, які виразились у ненадходженні до бюджету коштів, настали безпосередньо не від вчиненого ОСОБА_4 службового підроблення, а від несплати ним податків, то неправомірні дії засудженого не охоплюються диспозицією ч.2 ст.366 КК.
Таким чином, неправомірні дії ОСОБА_4, який шляхом службового підроблення ухилився від сплати податків, слід кваліфікувати саме за ч.1 ст.366 КК.
Відповідно до ст.12 КК, злочин, передбачений ст.366 ч.1 цього ж Кодексу, є злочином невеликої тяжкості.
Положеннями ч.1 п.1 ст.49 КК встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності за злочин невеликої тяжкості, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.
Вироком суду встановлено, що службове підроблення податкових документів ОСОБА_4 вчиняв протягом 2006-2008 років, а вирок суду відносно нього ще не набрав законної сили. З врахуванням того, що вирок суду відносно ОСОБА_4 законної сили ще не набрав, а з часу вчинення засудженим інкримінованого йому службового підроблення пройшло більше двох років, то відповідно до ч.1 п.1 ст. 49 КК, ОСОБА_4 слід звільнити від кримінальної відповідальності за ст.366 ч.1 цього ж Кодексу.
За таких обставин, кримінальна справа відносно засудженого ОСОБА_4, в частині засудження його за ст.366 ч.1 КК, підлягає закриттю у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення.
В частині засудження ОСОБА_4 за ст.212 ч.3 КК, слід зазначити наступне.
Вина засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК, повністю доведена наявними у матеріалах справи доказами, які суд дослідив безпосередньо в судовому засіданні і прокурором в апеляції цього не оспорюється, тому відповідно до положень ст.365 КК, апеляційним судом не перевірялося.
Відповідно до вимог ст.3 КК, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і норма міжнародного права. Із змісту ст.4 КК вбачається, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Положеннями ст.5 КК передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На час розгляду кримінальної справи, Законом України від 15 листопада 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності», який набрав чинності 17 січня 2012 року, санкція ч.3 ст.212 КК змінена в сторону пом'якшення покарання за вчинення цього злочину.
За таких обставин, призначене ОСОБА_4 судом першої інстанції покарання за ст.212 ч.3 КК не відповідає чинному законодавству, тому апеляція прокурора в цій частині підлягає до задоволення.
Призначаючи ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст.212 КК, колегія суддів виходить з того, що розмір штрафу, відповідно до ст.53 ч.2 КК, не може бути нижчий від завданої злочином матеріальної шкоди, а, як вбачається з матеріалів справи, завдана засудженим шкода становить 2 629 837 грн. Тому саме такий розмір штрафу слід призначити ОСОБА_4 за вчинення вищезгаданого злочину.
Крім основного покарання, ОСОБА_4 слід призначити і додаткові покарання, які зазначені у санкції ст.212 ч.3 КК, а саме конфіскацію майна та позбавлення його права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності.
Крім наведених вище доводів, прокурор в апеляції, у зміненому виді, покликається на неправильне зазначення у вступній частині вироку місця народження засудженого.
Стосовно неправильного викладення місця народження засудженого у вироку, колегія суддів вважає, що у вступній його частині слід замінити дані про місце народження засудженого ОСОБА_4 з «с.Чортків, Тернопільської області» на «м.Чортків, Тернопільської області». Тому доводи прокурора в цій частині апеляції є обґрунтованими.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 373 КПК, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію помічника прокурора м.Івано-Франківська Чугунової В.М., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, в зміненому вигляді, задовольнити частково.
Вирок Івано-Франківського міського суду від 01 квітня 2011 року відносно засудженого ОСОБА_4 скасувати частково та постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 призначити покарання за ст. 212 ч.3 КК, із застосуванням ст. 53 цього кодексу у вигляді штрафу в розмірі 2 629 837 (два мільйони шістсот двадцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 роки та з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст.366 ч.1 КК з підстав, передбачених ч.1 п.1 ст. 49 цього ж Кодексу.
Замінити у вступній частині вироку дані про місце народження засудженого ОСОБА_4 з «с.Чортків, Тернопільської області» на «м.Чортків, Тернопільської області».
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_4 залишити раніше обраний - підписку про невиїзд.
В решті вирок Івано-Франківського міського суду щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.
Даний вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги через Апеляційний суд Івано-Франківської області.
Головуючий Ю.Д. Шкрібляк
Судді В.П. Гандзюк
Н.М. Кривобокова
Згідно з оригіналом
Суддя Ю.Д. Шкрібляк