ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.05.2012 року Справа № 25/5005/17518/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача
суддів: Голяшкіна О. В., Науменка І. М.,
Секретар судового засідання Фузейникова В.О.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, предстанвик, довіреність №20-299 від 06.12.2011р.; ОСОБА_2, представник, довіреність №20-422 від 20.12.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_3, предстанвик, довіреність №80 від 01.01.2012р.;
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м.Запоріжжя на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2012р. у справі №25/5005/17518/2011
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький
металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя
до Державного підприємства "Придніпровська залізниця",
м. Дніпропетровськ
про стягнення збитків у розмірі 2 339 грн
В С Т А Н О В И В:
По справі оголошувалась перерва з 10.04.2012р. по 15.05.2012р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2011р. у справі №5005/5325/2011 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Державного підприємства «Придніпровська залізниця»про стягнення збитків у розмірі 2 339 грн задоволені в повному обсязі. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2011р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2011р. у справі № 5005/5325/2011 скасоване та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2011р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2011р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2011р. скасовані, справу №5005/5325/2011 направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 27.12.2011р. номер справи був змінений на №25/5005/17518/2011.
Під час нового розгляду справи позивачем подано заяву про зміну предмету позову, згідно якої він просить стягнути з відповідача суму витрат, понесених у зв'язку з виправленням навантаження у вагоні №6572988 у розмірі 2 339,00 грн, посилаючись при цьому на те, що ці витрати виникли внаслідок надання послуги по відновленню порушеного пакування, та на ч. 1 ст. 904 Цивільного кодексу України, відповідно до якої замовник повинен відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати.
Судом розглянуті позовні вимоги позивача в редакції заяви про зміну предмету позову та рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2012р. (суддя Чередко А.Є) в позові ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до ДП "Придніпровська залізниця про стягнення збитків у розмірі 2 339 грн було відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням ВАТ "Запорізький металур-гійний комбінат "Запоріжсталь" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким позов задово-льнити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, нехтуючи позицією Вищого господарського суду Украї-ни, викладеною у постанові №5005/5325/2011 від 06.12.2011р., вирішив, що між сторонами не склалися відносини з надання послуг, оскільки виправлення пошкодження засобів пакування вантажу здійснювалось не на користь Відповідача, а з метою усунення порушень технічних умов навантаження і кріплення належного позивачеві вантажу при пред`явленні до перевезення. При цьому суд не врахував, що на час пошкодження пакування (25.10.2010р.) вантаж вже був прийнятий до перевезення (23.10.2010р.), та фактичне виконання договору перевезення було зупинено зверненням Відповідача до Позивача з пропозицією надати послугу з виправлення навантаження. Тому спірні кошти є саме витратами, які поніс Позивач під час надання послуги з відновлення пакування вантажу у вагоні № 65792988, а не під час його перевезення.
Представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав. В судових засіданнях представник Відповідача рішення першої інстанції підтримав, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що 23.10.2010р. ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (надалі -позивач) у залізничному вагоні № 65792988 відповідно до залізничної квитанції №47145816 та пам'ятки №3677 про забирання залізничних вагонів передав, а Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (надалі -відповідач) прийняв без зауважень до перевезення на ст. Запоріжжя - Ліве продукцію позивача у вигляді чорних металів (листовий металопрокат), який було сформовано у пачки, що обв'язані металевими стрічками вздовж та поперечному напрямках. При прийнятті вантажу до перевезення будь-які зауваження з боку станції відправлення щодо пакування, розміщення і закріплення вантажу відправнику не пред'являлись. Вантаж, як зазначалося вище, прийнято залізницею до перевезення.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України прославлення залізницею штемпеля на накладній свідчить про укладення договору перевезення.
25.10.2010 року позивач отримав телефонограму за № 677 з проханням прийняти на комбінат вагон №65792988 під виправлення за рахунок станції Запоріжжя-Ліве. 26.10.2010 року представниками відповідача та позивача на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці складений акт загальної форми ГУ-23, в якому зазначено, що 23.10.2010 року о 17 год 55 хв станцією Запоріжжя-Ліве прийнято до перевезення вагон №65792988, який було розбито по станції Запоріжжя-Ліве, він прямує на завод під виправлення навантаження без обліку на простій. При огляді 26.10.2010 року о 21 год 30 хв у парку "Б" виявлено пошкодження розміщення вантажу та окремих елементів пакувальних засобів прокату чорних металів.
Позивач погодився забрати вантаж на під'їзну колію і виправити допу-щене станцією порушення. Підтвердженням факту приймання вантажу позивачем для усунення пошкодження є Відомість здачі вагонів №2928 від 27.10.2010р. Для виправлення навантаження продукція була виван-тажена Позивачем із вагону №65792988, пошкоджене на дев'ятьох пачках пакування було відновлено: замінені підкладки, розірвані металеві стрічки тощо, після чого, вантаж повторно був завантажений у вагон №65792988.
Після виправлення навантаження вагон №65792988 був 29.10.2010 року зданий до перевезення вдруге. Факт прийняття зазначеного вагону до перевезення підтверджується Відомістю №3751 здачі вагонів з під'їзного шляху ВАТ "Запоріжсталь" на станцію Запоріжжя-Ліве, підписаною представниками сторін.
Витрати, які необхідно було зробити позивачу для відновлення порушеного відповідачем пакування у вагоні № 65792988, відображено в Акті ЦГПТЛ від 27.10.2010 року та відповідній Калькуляції ЦГПТЛ ВАТ "Запоріжсталь" з поясненнями та доказами на її підтвердження. Розмір витрат склав 2 339,00 грн.
Після відновлення засобів пакування продукції в пошкодженому вагоні та транспортування даного вагону з продукцією на ст. Донецьк, Донецької залізниці, відповідач у добровільному порядку відмовився перерахувати позивачеві кошти у сумі 2 339,00грн. у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 131 Статуту залізниць України позивач 23.02.2011 року за № 80-3-2015053-18 звернувся до відповідача з претензією про сплату спричинених відповідачем збитків у сумі 2 339,00грн, яку відповідач залишив без задоволення.
27.12.2011 року позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу за № 80-3-2101558 про сплату заборгованості за надані послуги з відновлення пакування вантажу у сумі 2 339,00 грн. в строк до 10.01.2012 року, яка була залишена відповідачем без задоволення.
Правовідносини щодо перевезення регулюються Господарським кодек-сом України, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України іншими нормативно-правовими актами в сфері переве-зень. Зокрема, ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондує-ться зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови переве-зення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транс-портними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, корис-тування засобами залізничного транспорту загального користування, без-пеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст.ст. 307, 314 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодер-жувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення ван-тажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в пись-мовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забез-печувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недо-стачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Згідно із ст.9 Цивільного кодексу України, положення Цивільного кодексу застосовуються для регулювання відносин, якщо вони не врегулюванні іншими актами законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільних права, має право на їх відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем витрати по усуненню пошкодженого пакування понесені з вини залізниці., пошкодження засобів пакування прокату чорних металів у вагоні № 65792988 відбулося після прийняття вантажу до перевезення та оформлення відповідних провізних документів, які підтверджують факт укладення між сторонами договору перевезення. Відповідно спірні правовідносини пов'язані з виконанням сторонами своїх зобов'язань за договором перевезення та регулюються саме вищенаведеними нормами чинного законодавства України.
Діючим законодавством, зокрема ст. 111 Статуту залізниць України, не передбачено звільнення залізниці від відповідальності у разі пошкодження з її вини навантаження та пакування вантажу.Відшкодування позивачу фактичних витрат щодо усунення недоліків, які виникли з вини залізниці, відповідає вимогам ст. 314 Господарського кодексу України, ст. 111 Статуту залізниць України.
А відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'я-зується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встанов-лено договором. Виходячи з вищенаведеного, змістом зобов'язання з надання послуг є надання однією стороною послуг на користь та для споживання іншою стороною, що не мало місця у даному випадку, оскільки виправлення пошкодження засобів пакування прокату чорних металів у вагоні здійснювалося позивачем не на користь відповідача та для споживання останнім, а з метою усунення порушень технічних умов навантаження і кріплення належного позивачеві вантажу при пред'явленні до перевезення. За наведених обставин дії сторін по приведенню вантажу у придатний до перевезення стан не є окремим правочином в розумінні ст.ст. 202, 203, 901, 908 Цивільного кодексу України та охоплюються змістом зобов'язання з перевезення вантажу.
При розгляді справи суд першої інстанції вірно визначив норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовід-носин. Разом з тим, суд не звернув увагу на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення», згідно яких господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає в ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову), та не застосував ці норми, а відмовив в позові.
З наведеного колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм процесуального права, що відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та прийняття нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2012р. у справі №25/5005/17518/2011 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - 49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, код ЄДРПОУ 1073828 (п/р 2600830130306 у Центральному відділенні Промінвестбанку м. Дніпропет-ровська, МФО 305437) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" - 69008, м. Запоріж-жя, вул. Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230, (р/р 26003032840001 в АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849) збитки - 2 339,00 грн (дві тисячі три-ста тридцять дев'ять грн 00 коп), витрати по сплаті державного мита - 102,00 грн (сто дві грн 00 коп), витрати на інформаційно -технічне за без-печення судового процесу - 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.) та витрати по апеляційній скарзі -804,75 грн (вісімсот чотири грн 75 коп).
Виконання постанови щодо видачі наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Науменко
Суддя О.В. Голяшкін
Повний текст постанови складено 21 травня 2012р.