Справа №2-209 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кондратенко

Номер провадження 22-ц/1890/918/12 Суддя-доповідач - Смирнова

Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Смирнової Т. В.,

суддів - Гагіна М. В., Ільченко О. Ю.,

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1,

про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 3500 грн. відповідно до розписки від 07 липня 2010 року, а також судовий збір в розмірі 214,69 грн. та 250 грн. витрат на оплату правової допомоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Доводить про відсутність домовленості між сторонами про 10 % сплати за користування грішми.

Заслухавши пояснення апелянта, підтримавшого скаргу, заперечення позивача, дослідивши матеріали і перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, 07 липня 2010 року позивачка ОСОБА_2 позичила відповідачці 3500 грн. під 10% за місяць, зі строком повернення до грудня 2010 року.

Дана домовленість між сторонами підтверджується письмовою розпискою від 07 липня 2010 року, яку ОСОБА_1 власноручно підписала (а.с.3).

Сторони по справі визнають, що на час розгляду справи в суді відповідно за цим договором передала позивачці 5000 грн. Проте, позивачка вважає, що одержала лише відсотки, а сам борг не повернуто, тоді як відповідачка вважає, що сплатила все за цим договором.

Суд першої інстанції вважав доведеним заявлений позов та стягнув неповернуту суму позики.

Правильно встановивши вказані обставини на підставі належним чином досліджених і оцінених доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_2

Доводи апелянта щодо відсутності між сторонами договору позики у зв'язку із недодержанням письмової форми перевірялися під час розгляду в суді першої інстанції та обґрунтовано ним відхилені.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками , а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначеними родовими ознаками.

Як убачається з матеріалів справи, 07.07.2010 року ОСОБА_1 надала розписку про отримання від ОСОБА_2 кошти у розмірі 3500 грн.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передавання йому позикодавцем визначеної суми грошей чи кількості речей.

Відповідачкою не надано доказів про фальсифікацію розписки в частині зазначення відсотків за користування грішми.

Таким чином підстав вважати, що між сторонами відсутній договір позики колегія суддів не вбачає.

Щодо природи повернутої грошової суми 5000 грн. це дійсно дорівнює розміру відсотків: 350 грн. за місяць помножити на 14 місяців дорівнює 4900 та 100 грн. сплачено у вересні 2011 року (а.с.16 письмове пояснення відповідачки). Згідно зі ст.534 ЦК України, оскільки відповідачка не сплатила повну суму за договором позики, сплаченою сумою 5000 грн. погашаються відсотки.

Сам зайом нею не погашен, строк сплати наступив у грудні 2010 року, а тому суд обґрунтовано задовольнив позов.

Також безпідставними вважає колегія суддів й доводи апелянта щодо неотримання позичальником коштів від позикодавця, оскільки згідно вимог ч.2 ст.1047 ЦК України боргова розписка саме й є документом, що посвідчує факт передання визначеної в ній грошової суми. Крім того, апелянт під час розгляду справи доводила, що нею повернутий борг, про стягнення якого просить позивачка, тобто вона фактично визнає існування відносин позики між сторонами справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -