УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/922/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В.

"22" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІщенка В.І.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Сектора у справах громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Феодосійського МВГУ МВС України в АР Крим, про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, зобов'язання зняти з реєстрації, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_9 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

08 вересня 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, Сектору у справах громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Феодосійського МВГУ МВС України в АР Крим, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просили усунути перешкоди в здійсненні права власності, шляхом виселення ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 АР Крим, та зобов'язати Сектор зняти відповідача з реєстраційного обліку за зазначеною адресою на підставі статей 316-321, 391, 405 ЦК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.02.1997 року та 1/3 частки - на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10 30.03.2002 року за реєстровим №846. ОСОБА_7 є власником 1/3 частки квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.02.1997 року. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 26.09.1987 року по 15.04.2002 року. При розірванні шлюбу ОСОБА_8 за договором дарування подарував ОСОБА_11 належну йому 1/3 частку квартири. Відповідач ОСОБА_8 про живає у квартирі як колишній член сім'ї власника з 14.09.1990 року по теперішній час. За домовленістю між сторонами відповідач залишився проживати у квартирі на підставі договору піднайму жилого приміщення з оплатою 50% комунальних послуг строком на 5 років з 25.04.2002 року по 25.04.2007 року. Після закінчення строку найму житла відповідач відмовився виселятися з квартири та знятися з реєстрації у зв'язку з чим між сторонами склалися неприязні відносини. Позивачі бажають продати спірну квартиру, але відповідач відмовляється виселятися, чим перешкоджає у користуванні власністю.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 12 квітня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовлено.

Представник позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_9 не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки наданим доказам.

Апелянт зазначає, що судом не було враховано, що відповідач не є власником спірної квартири та не є членом сім'ї власника цієї квартири, а лише проживав у квартирі за договором найму, строк дії якого вже сплив, в результаті чого на його думку, суд прийняв незаконне рішення застосувавши закон який не підлягає застосуванню. Суд не повно з'ясував обставини, які мають значення для справи, що є безумовною підставою для скасування рішення з ухваленням нового.

Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що між сторонами склалися правовідносини з користування житловим приміщенням колишнім членом сім'ї власника житла, які регулюються статтями 156, 162 ЖК України.

Суд зазначив, що ОСОБА_8 з 03.02.1997 року проживав у спірній квартирі, 1/3 належної йому частки квартири подарував ОСОБА_11 до розірвання шлюбу, зазначене приміщення є постійним місцем його проживання, тобто його необхідно вважати колишнім членом сім'ї власника квартири на підставі статтями 156,162 ЖК України. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 на законних підставах зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 куди поселився як член сім'ї власника квартири ОСОБА_6, а припинення сімейних відносин із власником квартири не позбавляє його права користування займаним приміщенням. Суд вказав, що позивачами не надано доказів перешкоджання ОСОБА_8 позивачам у розпорядженні квартирою.

З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на житло виданого виконкомом Феодосійської міської ради АР Крим 03.02.1997 року на підставі розпорядження від 23.01.1997 року №59, квартира АДРЕСА_1 належить на праві загальної часткової власності ОСОБА_8-1/3, ОСОБА_11-1/3, ОСОБА_7-1/3, загальна площа якої складає 53,7кв.м. (а.с.5).

Згідно договору дарування 1/3 частки квартири від 30 березня 2002 року ОСОБА_8 подарував, а ОСОБА_11 прийняла у дар 1/3 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 з відповідною часткою підсобних приміщень(а.с.6). Вказаний договір зареєстровано у Феодосійському МБРТІ, у встановленому законом порядку, (реєстр №5243) і за ОСОБА_11 зареєстровано право власності на 2/3 частки вказаної квартири (а.с.5 зворот, а.с.7).

Згідно особового рахунку №3823 ОСОБА_11 є основним квартиронаймачем зазначеної квартири, ОСОБА_8 зареєстрований у спірній квартирі на постійній основі з 14.09.1990року (а.с.7).

15 квітня 2002 року було розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №133 (а.с.8).

25 квітня 2002 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 укладено договір піднайму (найму) жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 строком на п'ять років до 25 квітня 2007 року та зайняття кімнати площею 11кв.м. з умовою сплати 50% комунальних послуг (а.с.9).

ОСОБА_11А 06 липня 2010 року уклала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с.14).

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачами не доведено, що ОСОБА_8 перешкоджав їм у розпорядженні квартирою. Наявність постанов про відмову у порушенні кримінальної справи від 07 квітня 2010 року та 14 травня 2010 року як доказ перешкод у користуванні власністю не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки постановами не було встановлено перешкоджання ОСОБА_8 позивачам у користуванні власністю і у вказаних постановах зазначено, що ОСОБА_11 після розірвання шлюбу пішла проживати до своєї матері, ОСОБА_8 залишився проживати у спірній квартирі, а ОСОБА_7 проживає у м. Івано-Франківськ.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами склалися правовідносини з користування жилим приміщенням колишнім членом сім'ї власника житла.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

До членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК України.

Підстави та порядок позбавлення членів сім'ї власника права користування жилими приміщеннями визначені у ст. 157 ЖК України, якою встановлено, що членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

За змістом ст. 116 ЖК України, виселення члена сім'ї наймача (власника) будинку та інших осіб, які проживають разом з ним, можливо в тому випадку, коли вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Суд врахував, що відповідач постійно проживає у спірній квартирі як колишній член сім'ї власників квартири за їх згодою, про що позивачі зазначили у позовній заяві від 08.09.2010 року та уточненій позовній заяві від 29.02.2012 року та питання про виселення відповідача з підстав, передбачених ст.116 ЖК України позивачі не заявляли.

Наявність договору піднайму (найму) може бути розцінена як домовленість чи угода між сторонами, щодо плати за користування жилим приміщенням та порядку користування спірним приміщенням.

Суд повно та всебічно з'ясував обставини у справі, дав належну правову оцінку доказам і ухвалив рішення з дотриманням вимог статті 213 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 і 2 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду першої інстанції є правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_9 та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: В.І. Іщенко Т.С. Авраміді                     А.П. Приходченко