УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 0603/5-669/2011

Стаття амністія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Ляшука В.В.

суддів: Гузовського О.Г., Романова О.В.

з участю прокурора: Колотюка В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 вересня 2011 року, якою щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, громадянина України, неодруженого, проживаючого в АДРЕСА_1, судимого 31.10.01 року за ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст.186, ч. 3 ст. 42 КК України на 4 роки позбавлення волі,

відмовлено в задоволенні заяви про звільнення від покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2008 року на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році»,

ВСТАНОВИЛА

Відповідно до постанови суду ОСОБА_1 засуджений 02 квітня 2008 року Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області за ч. 2, 3 ст. 185, ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Постановою суду на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про звільнення від покарання у виді позбавлення волі з тих підстав, що засуджений ОСОБА_1 входить до переліку осіб, до яких відповідно до ст. 7 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08.07.11 амністія не застосовується, оскільки він є особою - яка має дві судимості (у тому числі ту, за якою відбуває покарання) за вчинення тяжкого злочину згідно з КК України 1960 року (ст. 7-1 КК передбачає, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 140 КК є тяжким), а також за вчинення тяжких злочинів згідно з КК України 2001 р. (ст.ст. 186 ч. 3 та 185 ч. 3 КК України), що відповідно до п. б) ст. 7 Закону виключає застосування до нього амністії.

Згідно змісту апеляції засудженого ОСОБА_1 вбачається, що він вважає прийняте судом рішення незаконним, а тому просить його скасувати та звільнити його від подальшого відбуття покарання на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році».

Просить врахувати, що він хворіє на невиліковні захворювання. Також вважає, що висновки суду про те, що він має дві судимості за вчинення тяжких злочинів є помилковими, оскільки за останнім вироком він засуджений за дії, які мали місце в 1998 році.

Заслухавши доповідача, заперечення прокурора на апеляцію, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст.365 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст. 10 Закону України „Про амністію у 2011 році" рішення про застосування або незастосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання. У разі відсутності необхідних відомостей про особу розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання.

Про те, як вбачається з матеріалів справи суд при розгляді заяви засудженого ОСОБА_1, цих положень Закону не дотримався, а свої висновки про відсутність підстав для застосування амністії обґрунтував матеріалами справи, які містять істотні суперечності, а також матеріалами, які не містять повної інформації про особу ОСОБА_1.

Так, в матеріалах справи міститься лише неякісна копія витягу вироку щодо ОСОБА_1 від 2008 року за яким він засуджений за події, що мали місце у 1998 році та згідно з вступною частиною, якого останній є не судимим (а.с. 9), а також довідка з особової справи, де зазначено, що ОСОБА_1 раніше судимий 31.10.2001 р. за ст.ст. 140 ч.3, 357 ч.3, 186 ч.3, 42 КК України на 4 роки позбавлення волі, з якої не зрозуміло, яким судом, за вчинення яких дій ( дата та обставини вчинення злочину) був засуджений ОСОБА_1, коли відбув покарання.

Крім того, з протоколу судового засідання не вбачається, чи перевірялись судом першої інстанції матеріали особової справи, щодо ОСОБА_1

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах, які містять істотні суперечності, судом при розгляді заяви засудженого ретельно не перевірено усі відомості про його особу та не надано у постанові належного обґрунтування своїм висновкам, колегія суддів вважає, що прийняте судом рішення про відсутність підстав для застосування амністії щодо ОСОБА_1 передчасним.

За таких обставин, постанова суду не може залишатись в силі та підлягає скасуванню з направленням заяви засудженого на новий судовий розгляд, оскільки матеріали справи не містять повної інформації, яка б давала колегії суддів прийняти кінцеве рішення по справі.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати вищенаведене та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Судді: