УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 22-ц/0690/2511/11

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Худякова А.М.,

суддів Широкової Л.В.,

Снітка С.О.,

при секретарі судового засідання Ходаківській О.О.,

розглянувши відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 12 вересня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки,

в с т а н о в и л а:

У березні 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись в суд з даним позовом. В обґрунтування позову зазначали, що 25.06.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір про надання кредиту в розмірі 17600 доларів США. З метою забезпечення виконання обов'язків за кредитним договором між банком та позивачами був укладений договір іпотеки.

Посилаючись на те, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, якої у відповідача не було, позивачі просили задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 12 вересня 2011 року в задоволені позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постановлене по справі рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Справа №22ц/0690/2511/11 Головуючий в суді 1ї інст.Драч Ю.І.

Категорія 27 Доповідач Худяков А.М.

На думку апелянтів, в кредитному договорі грошове зобов'язання виражене в іноземній валюті, в той час, як єдиним законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця гривня. Спірний договір укладено в порушення валютного законодавства, у відповідача відсутня індивідуальна ліцензія НБУ на право здійснення валютних операцій.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» отримав від НБУ генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій та використання іноземної валюти як засобу платежу, а тому отримання банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на здійснення з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті не потребується.

З даним висновком погоджується колегія суддів, приймаючи до уваги таке.

Як вбачається з матеріалів справи 25.06.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір про надання грошових коштів у розмірі 17600 доларів США зі строком користування до 24.06.2017 року зі сплатою процентів в розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. На забезпечення виконання кредитного договору між позивачами та відповідачем був укладений договір іпотеки.

Судом встановлено, що на момент укладення кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» отримав від Національного банку України банківську ліцензію на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та дозвіл на право здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (а.с.36-41).

Крім того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №483 "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу" використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених ст.203,215 ЦК України підстав для визнання договорів недійсними.

Виходячи з наведеного, судом першої інстанції при вирішенні спору вірно застосовані норми матеріального права, а тому підстав для скасування рішення, з мотивів, наведених в скарзі, немає.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 12 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього ж дня на протязі двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді