2/512/416/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі: судді Нємиш Н.В.,

при секретарі Андрієвій Т.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи -Єпихина О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини та відшкодуванні моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 08.09.2007 року уклав шлюб з відповідачем. Згідно рішення Дзержинського міського суду від 06.06.2011 року шлюб було розірвано. Від шлюбу вони мають сина -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розлучення залишився проживати з відповідачем.

Після розірвання шлюбу відповідач почала чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з сином, а саме не дозволяє йому бачити дитину та брати із собою. У зв'язку з цим він в серпні 2011 року звернувся до комісії по питанням захисту прав дітей Дзержинської міської ради за заявою про визначення способу своєї участі у вихованні сина. Вивчивши умови життя позивача та ставлення до дитини, а також малолітній вік дитини, відділ опіки та піклування Дзержинської міської ради 29.08.2011 року виніс рішення, яким встанови один день на тиждень, а саме субота з 10.00 до 17.00 годин, коли позивач може спілкуватись з сином.

Незважаючи на те, що зазначене рішення є обов'язковим до виконання, відповідач не надавав можливості позивачу спілкуватися з дитиною і займатися її вихованням. Після звернення відповідача до відділу опіки та піклування Дзержинської міської ради з вимогою встановити дні зустрічі позивача з сином лише у її присутності, рішенням комісії від 04.11.11 року було встановлено день, коли позивач може спілкуватись зі своїм сином -неділя з 10.00 до 17.00 годин. Після вказаного рішення відповідач надавала згоду на зустрічі позивача з сином, але лише в її квартирі під її наглядом.

Рішенням комісії з питань прав дітей Дзержинської міської ради від 15.03.2012 року № 58 позивачу були встановлені дні побачень позивача з сином кожну суботу з 10.00 років до 16.00 років до досягнення сином повноліття. У зв'язку з цим, позивач просить зобов'язати відповідача виконати рішення комісії по питанням захисту прав дітей Дзержинської міської ради від 15.03.2012 року № 58, та надавати йому можливість спілкуватися з сином у суботу з 10.00 до 16.00 годин у місцях де побажає позивач та без присутності відповідача.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн., яка була завдана йому внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка позбавляла його права спілкуватись з сином. У зв'язку з цим, позивачу були завданні моральні страждання, він був змушений купувати ліки, щоб знизити тривогу, безсоння, депресію, біль у серці, що виникали внаслідок душевних переживань.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач з позовом не погодилась та суду пояснила, що в матеріалах справи відсутні факти та докази, які б обґрунтовували вимоги позивача. Позивач бачиться з дитиною не тільки у встановлені дні, але і в інший час, коли у відповідача є можливість надати йому можливість спілкування з дитиною. Оскільки дитина є малолітньою, то, на думку відповідача, її присутність при таких зустрічах повинна бути обов'язковою. Перешкод для спілкування позивача з дитиною відповідач не створює, тому підстав для відшкодування моральної шкоди також не вбачається.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що за заявами позивача комісією з питань захисту прав дітей виносились рішення, останнє з яких винесене 15.03.2012 року, згідно якого батьку малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, було встановлено дні для побачень з сином -кожну суботу з 10-00 годин до 16-00 годин до досягнення дитиною повноліття. Будь якої протиправної поведінки матері та перешкод у спілкування батька з дитиною виявлено не було.

Вислухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши та оголосивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що сторони з 08.09.2007 року перебували в шлюбі, який на теперішній час розірвано, мають сина -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням комісії з питань захисту прав дітей від 29.08.11 року, за зверненням позивача, було встановлено день, коли позивач може спілкуватись зі своїм сином -субота з 10.00 до 17.00 годин, до досягнення дитиною трирічного віку.

Рішенням комісії з питань захисту прав дітей від 04.11.11 року було встановлено день, коли позивач може спілкуватись зі своїм сином - неділя з 10.00 до 17.00 годин.

15.03.2012 року комісією з питань захисту прав дітей було прийняте рішення, яким встановлено день, коли позивач може спілкуватись зі своїм сином -кожну суботу з 10-00 годин до 16-00 годин до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини»від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ), а також ч. 7 та ч. 8 ст.7 СК України, усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.2009 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків, у всякому випадку в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення.

Враховуючи малолітній вік дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, комісією з питань захисту прав дітей було винесене правильне рішення щодо побачень позивача з сином. Також в жодному рішенні не було фактів створення перешкод відповідачем у спілкуванні позивача з дитиною, протиправної поведінки відповідача, яка б свідчила про невиконання нею своїх материнських обов'язків.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Згідно ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до ст..23 К України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, взявши до уваги те, що судом не вбачається протиправної поведінки відповідача та вчиненні нею перешкод у спілкування позивача з дитиною, та те, що суд знаходить рішення комісії з питань захисту прав дітей щодо побачень позивача з сином правильним та законним, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 5, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 157, 158, 159 СК України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини та відшкодуванні моральної шкоди -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: