ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2006 року                                                                               м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого -  судді  Бим М.Є.

Суддів            -  Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Амєліна С.Є.,

Юрченка В.В.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України про визнання недійсною посадової інструкції головного спеціаліста відділу країн Центральної Азії та Закавказзя та наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України НОМЕР_1, -

встановила:

В січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України про визнання недійсною посадової інструкції головного спеціаліста відділу країн Центральної Азії та Закавказзя та наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України НОМЕР_1, посилаючись на те, що видача даного наказу за рішенням атестаційної комісії, яким його визнано таким, що не відповідає займаній посаді, суперечить Конституції України, трудовому законодавству України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2005 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2005 року залишено без змін.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського

районного суду м. Києва від 18 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2005 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої та апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що враховуючи специфіку роботи позивача обґрунтованим є факт існування в посадовій інструкції пункту про підготовку документів в тому числі мовою, прийнятою для спілкування на терені СНД, оскільки відповідно до п. 2.7 Довідника типових професійно-класифікаційних характеристик посад державних службовців, державні службовці, які за характером своєї роботи вирішують питання, пов'язані з формуванням та здійсненням міждержавних зв'язків, повинні володіти на рівні побутового та професійного спілкування однією з іноземних мов.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1  не доведені ті обставини, на які він посилається в своїй касаційній скарзі.

         З урахуванням викладеного суди першої та апеляційної інстанції прийняли законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2005 року залишити без змін.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                             К.Г.Леонтович