ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

28.05.08                                                                                           Справа  № 11/241

Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:

головуючого-судді                                   Мурської Х.В.

суддів                                                         Давид Л.Л.

                                                                   Кордюк Г.Т.

розглянув апеляційну скаргу Зарічанської сільської ради, с. Заріччя Іршавського району Закарпатської області, вих. № 02-27/31 від 22.02.2008 року

на рішення Господарського суду  Закарпатської області від 13.02.2008 року

у справі      №  11/241, суддя Якимчук Л.М.,

за позовом  Колективного підприємства «Агрошляхбуд», м. Виноградів Закарпатської області

до Зарічанської сільської ради, с. Заріччя Іршавського району Закарпатської області

про стягнення 18 700 грн. боргу,

за участю представників

від позивача: Гонтар Д.І. - представник;

від відповідача:  Васько М.І. –сільський голова, посв. № 008 від 10.04.2006р.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2008 року у справі № 11/241 позов Колективного підприємства «Агрошляхбуд»задоволено частково. З рахунку Зарічанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області  на  користь Колективного підприємства «Агрошляхбуд»стягнуто 10 354,20 грн. боргу та 6 609,20 грн. збитків,  103,54 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита,  65,33 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у задоволенні решти позовних вимог –відмовлено.

          Не погоджуючись з даним рішенням суду, Зарічанська сільська рада звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2008 року у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог КП «Агрошляхбуд»–відмовити, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що в акт виконаних робіт за лютий 2006 року № 13 включено роботи, виконані у 2005 році, тоді як договір, на підставі якого суд стягнув спірні кошти, укладено сторонами у січні 2006 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

          Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

          16 січня 2006 року між Виноградівським колективним підприємством «Агрошляхбуд»(підрядник) та Зарічанською сільською радою (замовник) було укладено угоду № 4, згідно якої підрядник  зобов’язався виконати обсяг робіт по поточному ремонту сільських вулиць (засипанню вулиць піщано-гравійною сумішшю з плануванням автогрейдером) на суму 30 000 грн. (договірна ціна).

          Пунктом 2.2 договору встановлено, що оплата виконаних робіт проводиться  замовником на підставі актів приймання  виконаних підрядних (ремонтних) робіт Форими № КБ–2в, довідок Форми № КБ-3, затверджених наказом Міністерства статистики та Держкомітетом у справах містобудування і архітектури, в 5-ти денний термін після підписання актів приймання робіт Форми  № КБ-2в.

          З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2006 року сторонами підписано акт № 13 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2006 року, згідно якого вартість виконих підрядником робіт становить 10 968 грн.

          Однак, відповідач всупереч вимог договору взяті на себе зобов’язання по оплаті  виконаних робіт не виконав, що змусило позивача звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

          Зарічанська сільська рада, звертаючись до суду апеляційної інстанції, стверджує, що вказані у акті № 13 роботи виконані відповідачем ще у 2005 році на виконання  угоди № 25 від 29.08.2005р., за які сільрада провела оплату. Тому, на переконання скаржника, вимоги позивача необгрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Однак, судова колегія вважає дані доводи апелянта безпідставними з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, угодою № 25 від 29.08.2005 р., на яку покликається скаржник в обгрунтування своїх вимог, передбачено виконання робіт по поточному ремонту сільських вулиць (засипанню вулиць піщано-гравійною сумішшю з плануванням автогрейдером) на суму 20 006 грн.

          Після проведення поточного ремонту сільських вулиць, скаржником було складено дефектний акт від 25.08.2005р., з вказанням його об’єктів, а саме: вулиці Радянська, Комсомольська, Українська та Першотравнева.

          На виконання робіт по договору № 25 сторонами складено акт форми № КБ-2в за жовтень 2005 року, згідно якого на вул. Комсомольській виконано робіт на суму 5 388 грн.,  а в акті виконаних робіт за листопад 2005 року –на вулицях Комсомольській та Першотравневій на суму 10 404 грн.

Всього по угоді № 25 виконано робіт на загальну суму 15 792 грн.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідач по угоді № 25 провів оплату на суму 16 405,80 грн. (платіжні доручення від 25.10.2005 № 421 на суму 6001,80 грн. та від 08.12.2005 № 603 на суму 10404 грн.).

          Тобто, відповідачем здійснено переплату за фактично виконані роботи по цій угоді в розмірі 613,80 грн.

          У акті № 13 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2006 року об’єктами виконання робіт вказано вулиці Комсомольська, Першотравнева, Українська та Радянська. В даному акті зазначено, що транспортування піщано-гравійної суміші автосамоскидом відбувалось  17, 26, 28, 29, 30 листопада, 01, 05, 06, 09, 10, 13 та 16 грудня 2005 року.

          Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що роботи по покриттю вулиць Комсомольської, Першотравневої, Української та Радянської проводились у жовтні, листопаді і грудні 2005 року, про що свідчать оформлені у жовтні, листопаді 2005 року та в лютому 2006 року акти приймання виконаних робіт.

          Оскільки, виконані роботи по вул. Комсомольській та  Першотравневій, які оформлені актами за жовтень та листопад 2005 року повністю оплачені відповідачем (мала місце переплата в розмірі 613,80 грн.), а роботи, виконані по вул. Українській та Радянській, які оформлені актом за лютий 2006 року на суму 10 968 грн. не оплачені, то місцевим господарським судом підставно, з врахуванням переплати, задоволено позов на суму 10 354, 20 грн.

          Що стосується стягнення решти суми позову, а саме 6 609, 20 грн. збитків, понесених позивачем у зв’язку з затратою коштів на матеріали, необхідні для виконання укладеної з відповідачем угоди (5609, 20 грн.) та за надання правової допомоги (1000 грн.), то і в цій частині судова колегія вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про задоволення позову, оскільки згідно ст. 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимог кредитора, а у випадку відмови від добровільного виконання зобов’язання – у день пред’явлення позову.

          Позивачем документально підтвержено понесені ним затрати, а тому підстави для відмови у задоволенні позову в цій частині –відсутні.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем  виконано взяті на себе зобов’язання по договору, а відповідачем прийнято виконані роботи, про що свідчить акт виконання робіт (надання послуг) за лютий 2006р. № 13, який підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін, а значить погоджений.  

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем у справі не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України відсутності заборгованості перед КП «Агрошляхбуд»за надані послуги згідно акта виконаних робіт № 13 за лютий 2006 року.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду оцінивши докази в їх сукупності, дійшла висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області  законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст.  99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.          Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2008 року у справі № 11/241 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Матеріали справи № 9/21 повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

       Головуючий суддя                                                                    Мурська Х.В.

       Суддя                                                                                           Давид Л.Л.

       Суддя                                                                                           Кордюк Г.Т.