Справа №1-147/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Калантаєнко

Номер провадження 11/1890/279/12 Суддя-доповідач - Крамаренко

Категорія - 22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Крамаренка В. І.,

суддів - Матуса В. В., Захарченка О. П.,

з участю прокурора - Кравцової Л.М.,

засудженого: ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від «29» грудня 2011р.

яким ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, уроженець та мешканець АДРЕСА_1, раніше засуджувався:

1. 8.01.1998 року за ст. ст. 81 ч.3, 208 КК України (в редакції 1960р.) до 1 року 6 місяців позбавлення волі з застосуванням ст. 45,44 КК України;

2. 11.03.2004 року за ст. 187 ч.3 КК України до 7 років позбавлення волі; 13.08.2010 року умовно-достроково звільнений на 4 місяці 4 дні.

засуджений за ст. 187 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано 1 місяць позбавлення волі невідбутих за попереднім вироком від 11.03.2004 року і остаточно за сукупністю вироків призначено покарання у виді 8 років 1 місяця позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати на користь держави - 206 гривень 40 коп. за проведення експертизи.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за вчинення злочину за слідуючих обставин.

11 грудня 2010 року близько 18 годин, ОСОБА_2 будучи раніше судимим за ст. 187 ч.3 КК України, перебуваючи на вулиці Ярківській в м. Конотоп помітив ОСОБА_3 який спілкувався по мобільному телефону «Simens А 53» і вирішив скоїти напад на нього з метою заволодіння телефоном.

З цією метою він став переслідувати ОСОБА_3 і наздогнавши його в безлюдному місці на вул.Нахімова в м. Конотоп, напав на нього і став наносити удари руками та ногами в область голови та тулуба. Коли потерпілий впав на землю, і розуміючи, що він не зможе чинити опір ОСОБА_2 заволодів його мобільним телефоном та грошима, а всього викрав майна на загальну суму 195 гривень.

Під час нападу ОСОБА_2 заподіяв потерпілому ОСОБА_3 легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 зазначає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки він не вчиняв розбійного нападу на потерпілого, а мобільний телефон він знайшов на вулиці Ярківській коли їхав велосипедом від своєї матері. Явку з повинною та показання під час досудового слідства він давав під психологічним тиском з боку працівників міліції. На його неодноразові клопотання, йому не надали можливості скористатись послугами захисника, а всі слідчі дії в тому числі і відтворення обстановки і обставин події були проведені з грубим порушенням вимог закону, про що підтвердили деякі свідки під час розгляду справи судом. Суд неодноразово ігнорував його клопотання про зміну запобіжного заходу, проведення повторної судово-медичної експертизи та інші заяви та клопотання. В матеріалах справи відсутні будь-які дані, що викрадений мобільний телефон належить потерпілому, чого фактично не встановив і суд під час розгляду справи. Суд не звернув уваги на те, що показання потерпілого як під час досудового так і в судовому засіданні є непослідовними, як і висновки судово-медичної експертизи щодо тяжкості отриманих ним тілесних ушкоджень. Головуючий по справі грубо порушував вимоги закону і не звернув уваги не тільки на його показання , а й деяких свідків, а в основу вироку поклав показання лише потерпілого, та свідків працівників міліції. Суд фактично не розглянув його зауваження на протокол судового засідання, та не звернув уваги на те, що він не відповідає технічному запису судового засідання. Тому він прохає переглянути справу та прийняти законне та справедливе рішення, так як він не вчиняв злочинних дій відносно потерпілого.

Заслухавши доповідь суді про обставини справи та зміст поданої апеляції, засудженого ОСОБА_2 який підтримав подану апеляцію та доповнення до неї, та просив скасувати вирок суду, прокурора Кравцову Л.М. яка вважала вирок суду законним та обґрунтованим, колегія суддів провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, та перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені в апеляції засудженого, не знаходить підстав для її задоволення.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки про винність ОСОБА_2 в нападі з метою заволодіння чужим майном поєднаного з насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, особою яка вчинила розбій за обставин встановлених судом та викладених у вироку підтверджені: протоколами огляду місця події від 11 та 12 грудня 2010 року, відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_2 від 12 січня та 6 лютого 2011 року, висновками судово-медичних експертиз від 28 січня та 6 лютого 2011 року, а також показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших, яким суд дав всебічну, повну і об'єктивну оцінку.

Зокрема допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 вказав, що в вечірній час 11 грудня 2010 року він близько 18 год. 30 хв. повертався від матері, і проїзжаючи по вулиці Ярківській в м. Конотоп знайшов мобільний телефон, який забрав собі. 21 грудня 2010 року його викликали працівники міліції і він розповів, що знайшов мобільний телефон. Побоючись, що із-за цього телефону в нього будуть неприємності, він на другий день викинув його на колгоспному ринку біля туалету. Під час досудового слідства працівники міліції застосовували до нього психічне насильство і тому він обмовив себе і дав неправдиві свідчення стосовно події яка мала місце ввечері 11 грудня 2010 року та написав явку з повинною.

В той же час ОСОБА_2 допитаний під час досудового слідства в якості підозрюваного, обвинуваченого, в явці з повинною( т.1а.с.14, 44, 116-121, 138-139) вказував, що 11 грудня 2010 року близько 18 годин перебуваючи на вул. Ярківській в м. Конотоп помітив ОСОБА_3 який розмовляв по мобільному телефону і вирішив заволодіти ним. З цією метою він переслідуючи потерпілого в безлюдному місці на вул. Нахімова напав на нього та наніс йому декілька ударів ногами і руками в область голови та тулубу. Після того як потерпілий впав на землю він забрав у нього з кишені мобільний телефон «Simens А 53» та гроші в сумі 25 гривень і зник з місця злочину.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про те, що ці показання, та явку з повинною він дав у зв'язку з застосуванням до нього незаконних методів ведення слідства, колегія суддів вважає безпідставними.

Як видно із матеріалів справи, зазначені доводи ОСОБА_2 за дорученням міськрайонного суду, були предметом ретельної перевірки Конотопської міжрайонної прокуратури, за наслідками якої Конотопський міжрайонний прокурор своєю постановою від 5 травня 2011 року відмовив в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції Конотопського МВ УМВС України в Сумській області за відсутністю в їх діях складів злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 371 КК України.

Вказана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції була оскаржена ОСОБА_2 до Конотопського міськрайонного суду який своєю постановою від 8 серпня 2011 року в її задоволенні відмовив.

Ухвалою колегії суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Сумської області від 29 вересня 2011 року апеляція ОСОБА_2 на постанову Конотопського міськрайонного суду від 8 серпня 2011 року була залишена без задоволення.

З урахуванням зазначених процесуальних рішень Конотопського міжрайонного прокурора, Конотопського міськрайонного суду, апеляційного суду Сумської області, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що підстав для сумніву у правдивості показань ОСОБА_2 в якості як підозрюваного так і обвинуваченого щодо подій пов'язаних з заволодіння ним чужим майном шляхом нападу поєднаним із насильством небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, немає.

Колегія суддів з урахуванням викладеного дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку як належні та допустимі докази винності засудженого ОСОБА_2, його показання як підозрюваного та обвинуваченого, в явці з повинною, оскільки вони об'єктивно узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, які були досліджені судом та наведені у вироку.

Так, допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що під час досудового слідства вони були запрошені в якості понятих при проведенні слідчої дії - відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_2 який добровільно розповів та показав на місці як він спостерігав за потерпілим, а потім напав на нього та став наносити удари, а в послідуючому заволодів його мобільним телефоном та грошима. При цьому ОСОБА_2, повідомив, що ніякого примусу та тиску на нього працівники міліції не чинили, а показання про обставини нападу на потерпілого він дає добровільно.

З протоколу відтворення обстановки і обставин події слідує, що ОСОБА_2, в присутності понятих показав на місці та розповів яким чином він вчинив напад на потерпілого та заволодів його майном (т. 1 а.с. 77-79).

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 допитані в судовому засіданні в якості свідків підтвердили, що вони були присутні в якості понятих при відтворенні обстановки і обставин події з участю ОСОБА_2, який в їх присутності на макеті показав яким чином він наносив удари потерпілому.

З протоколу відтворення обстановки і обставин події від 6.02.2012 року вбачаться, як ОСОБА_2 на макеті, в присутності понятих, показував та розповідав в які частини тіла він наносив удари потерпілому, та в якій кількості ( т.1 а.с.84-86).

У відповідності з висновком судово-медичної експертизи механізм спричинення тілесних ушкоджень, вказаний ОСОБА_2 при відтворенні обстановки і обставин події, може співпадати з тілесними ушкодженнями які були виявлені у потерпілого ОСОБА_3 (т.1 а.с. 89).

Потерпілий ОСОБА_3 підтвердив, що в вечірній час 11 грудня 2010 року він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння йшов додому і розмовляв по мобільному телефону. В безлюдному місці в районі вулиці Нахімова на нього хтось напав ззаду і став наносити удари по різних частинах тіла від чого він тимчасово втратив свідомість. Прийшовши до тями він виявив, що знаходиться в обриві біля дороги з розбитим обличчям і в нього зник мобільний телефон та гроші в сумі 30 гривень. Вдома він розповів про все, що з ним сталося дружині, яка викликала швидку допомогу.

Під час огляду місця події 11 грудня 2010 року ОСОБА_3 на місці розповів та показав, де на нього було вчинено напад та заподіяні тілесні ушкодження (т. 1 а.с. 15-19).

12 грудня 2010 року було проведено огляд місця події, де було вчинено напад на потерпілого, під час якого було виявлено: окуляри, розсипані макаронні вироби та плями бурого кольору ( т. 1 а.с.20-23).

З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження, з короткочасним розладом здоров'я (т. 1 а.с.71-72).

З урахування викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку як належні та допустимі докази винності засудженого ОСОБА_2 показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 які вони давали як під час досудового слідства так і в судовому засіданні, оскільки їх показання об'єктивно і в деталях узгоджуються між собою, а також з даними протоколів: огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події, висновками судово-медичних експертиз.

При цьому доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про те, що суд не звернув уваги на суперечливість в показаннях потерпілого є необґрунтованими, оскільки суд детально їх проаналізував в сукупності з іншими дослідженими і перевіреними в судовому засіданні доказами і обґрунтовано прийшов до висновку, що вони є правдивими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи. З даними висновками суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

Колегія суддів також не може погодитись з доводами апеляції засудженого ОСОБА_2 про те, що органами досудового слідства було грубо порушено його право на захист.

Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що кримінальна справа відносно ОСОБА_2 була порушена 23 грудня 2010 року(т. 1 а.с. 3), і в цей же день він був затриманий в порядку ст. 115 КПК України та ознайомлений з положеннями ст. 21 КПК України (т.1 а.с. 40-42). В даному протоколі ОСОБА_2 власноручно зазначив, що послуг захисника не потребує. В послідуючому ОСОБА_2 слідчим неодноразово роз'яснялось право мати захисника, але він власноручно відмовлявся від послуг захисника, про що зазначав в протоколах від 26 грудня 2010 року та 6 і 12 лютого 2011 року ( т.1 а.с. 81-83, 107-110,115, 144-145).

Після призначення справи до розгляду судом було задоволено клопотання ОСОБА_2 і по справі приймав участь захисник ОСОБА_9, а також в якості захисника була допущена його мати ОСОБА_10 ( т.2 а.с. 65).

Посилання засудженого в апеляції про те, що під час розгляду справи судом грубо порушувались його права, та належним чином не розглядались його та захисника клопотання, в тому числі про зміну запобіжного заходу, про призначення додаткової судово-медичної експертизи, закриття справи, колегія суддів також вважає необґрунтованими.

Так, судом 7 листопада 2011 року було розглянуто клопотання ОСОБА_2 про зміну йому запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд та про закриття справи відносно нього кримінальної справи, а 28 грудня 2011 року повторне його клопотання про зміну запобіжного заходу, та клопотання захисника про призначення додаткової судово-медичної експертизи. Суд першої інстанції розглянув дані клопотання, відмовив в їх задоволенні прийнявши з цього приводу належним чином умотивовані процесуальні рішення (т.2 а.с. 27,75,81).

Засуджений ОСОБА_2 після розгляду справи судом використав своє право та ознайомився з матеріалами справи, протоколом судового засідання, та технічним записом судового засідання. Подані засудженим зауваження на протокол судового засідання були належним чином розглянуті судом 28.03.2012 року ( т.2 а.с.140) і задоволені частково. При цьому суд у постанові чітко зазначив з яких підстав він погодився з деякими зауваженнями на протокол судового засідання, та чому не погодився з іншими.

У зв'язку з тим, що засуджений в апеляції взагалі не навів ніяких доказів в обґрунтування того, чому він не погоджується з даним рішенням суду, та не зазначив які ж конкретно порушення були допущені судом при їх розгляді, колегія суддів дані посилання вважає надуманими та безпідставними, і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Колегія суддів не може послатись як на доказ, на показання свідка ОСОБА_11 даних нею на досудовому слідстві (т.1 а.с.53), виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції дослідивши в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_11 дані нею на досудовому слідстві поклав їх в основу вироку, але при цьому не прийняв передбачених законом заходів для її виклику та допиту в судовому засіданні, та не звернув уваги на подану нею заяву до суду, підпис у якій був належним чином засвідчений нотаріусом, де вона вказала про неправдивість даних нею свідчень на досудовому слідстві, як свідка по даній кримінальній справі, та не дав цій заяві відповідної оцінки. В той же час колегія суддів вважає, що показання свідка ОСОБА_11 не впливають на законність та обґрунтованість постановленого у справі вироку.

Таким чином ретельно перевіривши матеріали справи та доводи апеляції засудженого ОСОБА_2, колегія суддів приходить до однозначного висновку про те, що фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 злочину судом першої інстанції встановлені вірно, а юридична оцінка його дій за ст. 187 ч.2 КК України, є правильною.

Тому підстав для скасування вироку щодо засудженого ОСОБА_2 за доводами які викладені в його апеляції та доповненнях до неї, немає.

Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що органами досудового слідства та судом по ній не допущено й інших порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли безумовне скасування вироку щодо ОСОБА_2

Покарання засудженому ОСОБА_2 судом призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого ним злочину, даних про особу винного, а тому є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2011 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а подану засудженим ОСОБА_2 апеляцію - без задоволення.

СУДДІ:

Крамаренко В. І. Матус В. В. Захарченко О. П.