КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2008 № 32/110
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів: Борисенко І.В.
Розваляєвої Т.С.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Круковес В. М.,
від відповідача - Дятел Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.03.2008
у справі № 32/110 (Хрипун О.О.)
за позовом Приватного підприємства "Одиссей"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву
про внесення змін до договору оренди нерухомого майна
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2008р. у справі № 32/110 позов задоволено повністю.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просив його скасувати, зазначивши, що питання пролонгації договору оренди повинне вирішуватися після закінчення строку договору; відповідач не вбачає підстав вносити зміни до договору оренди про його продовження, оскільки на даний час він є чинним.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та безпідставною, в зв’язку з чим просив апеляційний господарський суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 29.02.2008р. Приватне підприємство “Одиссей” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про зобов’язання внести зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 778 від 23.07.2004р. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 18.12.2007р. відповідач відмовив позивачу в укладенні договору про внесенні змін до договору оренди № 778 щодо продовження його дії на 10 років; така відмова відповідача є необґрунтованою, оскільки протирічить положенням ст. 17 ЗУ “Про оренду державного та комунального майна” та п. 10.4. договору № 778; наказом ФДМ України від 29.06.2005р. № 1821 “Про запровадження мінімального терміну дії договору оренди державного майна” та Указом Президента України “Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва” від 12.05.2005р. № 779/2005 передбачена можливість позивача пропонувати відповідачу більший, ніж трирічний строк оренди, тоді як у відповідача відсутні правові підстави відмовити в наданні об’єкту в оренду за договором на 10 років.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову на підставі того, що питання пролонгації договору оренди № 778 повинне вирішуватись після закінчення його строку; права позивача з боку відповідача ніяким чином не порушуються.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2008р. у справі № 32/110 позов задоволено повністю.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Приватним підприємством “Одиссей” (орендар) було укладено договір оренди № 778 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. п. 1.1., 10.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – частину берега р. Дніпро у м. Києві, довжиною 30 п. м, розміщене за адресою: м. Київ, Набережне шосе, парк “Наводницький”, що знаходиться на балансі ВАТ “Київський річковий порт” і не увійшло до його статутного фонду, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.06.2004р. 81 464 грн. 40 коп. Майно передається в оренду з метою розміщення стоянки плавзасобів; цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 23 липня 2004р. до 23 червня 2005р., включно.
23.07.2004 року на виконання умов договору №778 від 23.07.2004 року за актом прийму-передачі б/н відповідач передав, а позивач прийняв в користування нерухоме майно, довжиною 30 п. м, розміщене за адресою: м. Київ, Набережне шосе, парк “Наводницький”.
06.11.2006р. сторони уклали додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди № 778 від 23.07.2004 року, відповідно до абз. 4 якого сторони вирішили продовжити дію договору оренди № 778 від 23.07.2004 року на 5 років.
Листом № 6 від 12.01.2007р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до договору № 778 від 23.07.2004р. щодо продовження його дії на 10 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГПК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Листом № 30-04/1060 від 07.02.2008р. відповідач відмовив позивачу в продовженні дії договору.
Згідно із ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що така відмова відповідача не є обґрунтованою.
Господарським кодексом України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. При цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ст. 67 ГК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до п. 10.4. договору оренди № 778 від 23.07.2004р. зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін.
В пункті 1 наказу ФДМ України від 29.06.2005р. № 1821 “Про запровадження мінімального терміну дії договорів оренди державного майна” передбачено відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 2 Указу Президента України від 12 травня 2005 року N 779/2005 "Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва" запровадити мінімальний термін дії договорів оренди державного майна не менше трьох років, за умови, якщо орендар не пропонує менший термін.
За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно звернувся до відповідача з пропозицією про продовження дії договору оренди № 778 від 23.07.2004р. більше, ніж на три роки.
Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Між тим в порушення умов зазначеної статті відповідач не навів належних підстав для відмови позивачу в продовженні дії договору оренди № 778 від 23.07.2004р. на 10 років.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції, виконавши всі вимоги господарського процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи та вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги спростовані викладеним вище.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2008р. у справі № 32/110 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Головуючий суддя Шипко В.В.
Судді Борисенко І.В.
Розваляєва Т.С.
29.05.08 (відправлено)