У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.05.08 Справа №7/167/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Колодій Н.А. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі: Акімовій Т.М.
за участю представників
позивача: Щедрін О.П., довіреність б/н від 27.05.2008 року, юрист;
відповідача-1: Брусняк Л.А., довіреність № 8-01/04 від 04.01.2008 року, начальник відділу по роботі з нежитловим фондом;
відповідача-2: не з’явився;
розглянувши матеріали справи № 7/167/08 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Фінанс», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2008р. у справі № 7/167/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Фінанс», м. Запоріжжя
до відповідача-1: Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне об’єднання № 2», м. Запоріжжя
до відповідача-2: Управління житлового господарства Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
про: визнання договору оренди дійсним
Встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.04.2008р. у справі № 7/167/08 (суддя Кутіщева Н.С.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду прийнято з посиланням на ч.1 ст. 220, ч.2 ст. 793, ст. 794 Цивільного кодексу України, та мотивовано тим, що договір оренди нежитлового приміщення № 1121/2 від 27.11.2004 року повинен бути укладений у чітко встановленій чинним законодавством формі: нотаріальне посвідчення та державна реєстрація. Недодержання сторонами зазначених вимог закону тягне за собою наслідки нікчемності спірного договору. Позивач не надав доказів порушення його інтересів з боку відповідачів. Факту ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення судом не встановлено.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2008 року у справі № 7/167/08 у зв’язку з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, а також неповним з’ясуванням обставин справи та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідачами спірний договір підписано, в частині істотних умов договір відповідає нормам глави 58 Цивільного кодексу України, статті 284 Господарського кодексу України та статті 10 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»і відповідає типовому договору, тим більше, що проект договору надавався орендодавцем – управлінням житлового господарства Запорізької міської ради. Більш того, відповідачами виконано договір в частині передачі орендованого приміщення в користування позивачеві – орендарю за договором, а позивачем вказане майно прийняте в користування і за користування ним сплачувалася орендна плата, на час розгляду позову в суді заборгованості по сплаті орендної плати немає (тобто підтверджується факт виконання договору). Апелянт також зазначає, що доказом ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення договору оренди під час його укладення є і сам договір оренди, умовами якого (а проект договору готувався саме орендодавцем – відповідачем 2 по справі) взагалі не було передбачено нотаріальне посвідчення та реєстрація договору, а про необхідність вчинення цих дій орендаря відповідачами повідомлено не було. Заявник апеляційної скарги вважає, що у даному випадку є всі підстави для застосування норми частини 2 статті 220 ЦК України, якою визначено, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення не вимагається.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 повністю визнає позов, підтримує доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг - Фінанс» і просить Запорізький апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2008 року по справі № 7/167/08 повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач-1 письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав у судовому засіданні пояснив, що згоден з апеляційною скаргою.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06 травня 2008р. у справі № 7/167/08 апеляційна скарга позивача прийнята та призначена до розгляду на 29.05.2008р.
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господар-ського суду № 1060 від 29.05.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії – головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А., якою і прийнято постанову.
У судове засідання, яке відбулося 29.05.2008р. уповноважений представник відповідача-2 не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
За заявою представників позивача та відповідача-1, присутніх у судовому засіданні, судовий процес проводився без застосування технічних засобів фіксації та за їх згодою у судовому засіданні 29.05.2008р. оголошено тільки вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
27.11.2004 року між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавець, відповідач-2), КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №2» (балансоутримувач, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг - Фінанс» (Орендар, позивач по справі) підписано договір оренди нежитлового приміщення №1121/2.
Відповідно до умов договору (п.1.1), Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.10.2004 року за № 414/78 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 176,7 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 60, що знаходиться на балансі КП ВРЕЖО №2.
Актом прийому-передачі приміщення від 27.11.2004 року (а.с. 29) проведена передача зазначеного у договорі приміщення у подальшу оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізинг - Фінанс» строком на п’ять років під склад препаратів стоматологічного призначення.
Відповідно до п. 11.1, строк дії договору визначений: з 27 листопада 2004 року до 26 листопада 2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір укладено у простій письмовій формі, строком на 5 (п’ять) років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 793 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору) спірний договір підлягає нотаріальному посвідченню.
Частина 1 статті 220 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Частина 2 цієї ж статті зазначає, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, пояснення представників сторін, погоджується з висновком господарського суду Запорізької області і не вбачає підстав для визнання спірного договору дійсним, виходячи з наступного.
Суд може застосовувати вищезазначені норми статті 220 ЦК України у разі одночасній наявності наступних умов: якщо сторони домовились щодо істотних умов договору (ч. 1ст. 638 ЦК України); повне або часткове виконання договору; ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення такого договору.
Матеріалами справи встановлено, що сторонами узгоджено всі суттєві умови договору, які передбачені ст. 10 Закону України “ Про оренду державного та комунального майна”, відбулося його часткове виконання, зокрема передання майна, що підтверджується актом приймання–передачі (а.с. 29). Стосовно доказів сплати орендної плати за договором оренди наявних у матеріалах справи, а саме: листа КП “ВРЕЖО №2”№ 1780-01/04 від 30.08.2007р.(а.с33), то даний лист не є належним доказом внесення орендних платежів, оскільки згідно з договором орендна плата перераховується до місцевого бюджету на певний рахунок відкритий у відділенні Державного казначейства Жовтневого району в УДК у Запорізькій області, а не відповідачу-1, який не може підтверджувати факт перерахування коштів на бюджетний рахунок. Первинних документів, які підтверджують факт здійснення позивачем платежів до бюджету, сторонами не надано.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення договору матеріалами справи не підтверджуються. Позивач не надав доказів, що відповідачі викликались чи повідомлялись про час та місце проведення нотаріального посвідчення. Позивач також не надав доказів, що він у встановленому порядку звертався до суду про захист свого порушеного права шляхом спонукання відповідача вчинити певні дії: спонукання здійснити дії з нотаріального посвідчення договору. Сам договір оренди від 27.11.04р. не є доказом ухилення відповідачів від його нотаріального посвідчення, бо договір не містить положень, що обов’язок нотаріального посвідчення та понесення витрат у зв’язку з цим покладається на відповідачів.
Листи від 27.05.2008р та від 29.05.2008р. надані позивачем у судовому засіданні в апеляційній інстанції не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки такі докази не досліджувались судом першої інстанції, а законність оскаржуваного рішення перевіряється апеляційним судом станом на день його прийняття. Крім того, направлення листів вже після винесення рішення суду першої інстанції свідчить про обґрунтованість висновку суду щодо не доведення позивачем факту ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення договору оренди. Вказані листи доводять, що листування з приводу нотаріального посвідчення розпочато лише у 2008 році, але відповідно до законодавства на час початку листування договір вже був нікчемним, адже сторони його підписали ще у 2004році. Слід також відмітити, що з відповіді нотаріуса від 29.05.2008р. нотаріус відмовив у нотаріаль-ному посвідченні договору оренди від 27.11.04р. з тих підстав, що документи подані позивачем не відповідають вимогам законодавства щодо нотаріального посвідчення договорів, а не з причини неявки відповідачів.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджено і судом не встановлено факту, що обов’язок нотаріального посвідчення договору лежить саме на відповідачах по справі та факту ухилення останніх від нотаріального посвідчення договору.
Колегія також зазначає, що не можна розцінювати як факт ухилення відповідача від вчинення нотаріального посвідчення ті обставини, що Управління житлового господарства міської ради є виконавчим органом Запорізької міської ради та фінансується за рахунок бюджету міста Запоріжжя, тому здійснює видатки лише в межах кошторису установи на відповідний бюджетний рік, а кошторисом Управління не передбачено видатків на нотаріальне посвідчення договорів оренди.
Оскільки законом не визначено, що саме орендодавець несе витрати з нотаріального посвідчення договору оренди, то ці витрати, як заінтересована особа може нести і позивач.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним та наступним.
Особливості регулювання відносин з найму нежитлової будівлі встановлені нормами глави 58 ЦК України, зокрема ст.ст. 793-797 ЦК України.
Згідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Спірний договір оренди передбачає термін оренди п’ять років.
Стаття 794 ЦК України передбачає, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки(а в редакції чинній на момент підписання договору – одного року) підлягає державній реєстрації.
Зі змісту ч.3 ст. 640 ЦК України слідує, що договір найму будівлі на строк більше трьох років є укладеним з моменту державної реєстрації.
Статтею 210 ЦК України встановлено, що правочин, який підлягає державній реєстрації вважається вчиненим з моменту державної реєстрації.
Враховуючи наведене, права та обов’язки сторін за спірним договором відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України виникають тільки після його державної реєстрації, навіть якщо зазначений договір і був би нотаріально посвідчений відповідно до вимог статті 793 ЦК України. Таким чином, неможливо визнати спірний договір оренди нежитлового приміщення від 27.11.2004р. дійсним у зв’язку з тим, що останній підлягає державній реєстрації за законом і до здійснення державної реєстрації відповідно до змісту ч.2 ст.640 ЦК України вважається неукладеним, тобто таким, що немає юридичної сили. Законом не передбачено можливості визнання дійсним договору, який не є укладеним (вчиненим).
Також колегія зазначає, що відповідно до ст.209 ЦК України нотаріальне посвідчення може бути вчинено на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст.203 ЦК України. Зокрема, згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Проаналізувавши договір оренди від 27.11.2004р. колегія суддів зазначає, що п.11.5.3. договору, в якому вказано, що у разі припинення або розірвання договору приміщення, в яких орендар за власні кошти зробив невід’ємні поліпшення, передаються іншому орендарю, останній набуває право на оренду приміщення за умовою викупу невід’ємних поліпшень у орендаря, що їх здійснив, суперечить положенням, встановленим ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо компенсації вартості зроблених відповідачем поліпшень , а також суперечить положенням закону щодо набуття орендарем права користування орендованим майном (ст.ст.765, 795ЦК України), яке не пов’язане з умовою викупу невід’ємних поліпшень зроблених попереднім орендарем.
Враховуючи вищевикладене, позивач всупереч статті 33 ГПК України не довів тих обставин, на які він посилається у апеляційній скарзі, у зв’язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 ст.220 ЦК України і відмови позивачу у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи заявника, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для зміни або скасування судового рішення.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Фінанс», м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2008р. у справі № 7/167/08 залишити без змін
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Колодій Н.А. Кричмаржевський В.А.