У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.06.08                                                                                               Справа №22/5д/08-20/134д/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Федоров І.О. судді  Хуторной В.М.    , Мірошниченко М.В.

при секретарі Пересаді О.В.

          В присутності представників: від позивача – Куліков К.А., довіреність від 05.10.2007 р., Сідельникова Л.В., довіреність від 02.06.2008 р.; від відповідача – Баркін В.А., довіреність № 103 від 16.05.2008 р.; Ус С.В. – директор;

Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12364» на рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2008 р. по справі № 22/5д/08-20/134д/08

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12364», м. Запоріжжя (далі ВАТ «АТП 12364»;

до відповідача: Приватного підприємства «Дніпротранс», с. Балки Василівського району Запорізької області (далі ПП «Дніпротранс»);

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1127 від 09.06.2008 р. справу № 22/5д/08-20/134д/08  передано для розгляду колегії суддів у складі: Федоров І.О. (головуючий), Хуторной В.М. (доповідач), Мірошниченко М.В., якою справа прийнята до свого провадження.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2008 р. по справі № 22/5д/08-20/134д/08 (суддя Гандюкова Л.П.) в задоволені позову відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що спірний договір вчинено у належній формі та підписаний у присутності приватного нотаріуса, яким встановлено дієздатність та правоздатність сторін, повноваження їх представників, перевірено належність автомобілів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ВАТ «АТП 12364», позивач у справі, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального  права. На думку заявника апеляційної скарги, цей договір є недійсним, оскільки він містить невизначеності, а саме, хто є Орендарем, а хто Орендодавцем. Строк дії його починається з 01.09.2006 р. і закінчується 01.09.2011 р., тоді як сам договір укладено 30.08.2007 р., тобто через 364 днів після початку його дії. Відповідно до п. 5.1 договору оренди мова йде про один транспортний засіб, тоді як в оренду передається вісім транспортних засобів. Таким чином, вважає, що перелічені помилки тягнуть за собою недійсність договору, оскільки не визначено істотні умови договору та ціну, чим порушено вимоги ст. 284 ГК України. До того ж, вважає, що договір укладено на вкрай невигідних для ВАТ «АТП 12364» умовах. Просить суд скасувати рішення господарського суду від 11.02.20008 р. по справі №22/5д/08-20/134д/08 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та заперечує проти доводів відповідача.

ПП «Дніпротранс», відповідач у справі у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість судового рішення. Просить рішення господарського суду по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі.

За клопотанням представників позивача та відповідача судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою у судовому засіданні 10.06.2008 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору:

30.08.2007 р. між ВАТ «АТП 12364» та ПП «Дніпротранс» укладено договір найму (оренди) наземного транспортного засобу. При цьому в преамбулі договору ВАТ «АТП 12364» визначено «Орендарем», а ПП «Дніпротранс» - «Орендодавцем», а у розділі договору «Реквізити сторін» ВАТ «АТП 12364» визначено «Орендодавцем», а ПП «Дніпротранс» - «Орендарем».

Пунктом 1.1 договору оренди передбачено, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов’язується передати Орендареві, а останній зобов’язується прийняти у строкове платне користування наземний транспортний засіб, що визначений у цьому договорі та сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Відомості про автомобілі, що орендуються визначені пунктом 1.2 договору (т. 1 арк. 21).

Відповідно до п. 5.1 договору орендна плата встановлюється в розмірі 3400 грн. з урахуванням ПДВ за кожен місяць строку користування автомобілем, що орендується.

Строк дії договору з 01.09.2006 р. по 01.09.2011 р. (п. 10.1 договору), тоді як договір укладено 30.08.2007 р..

          Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області 30.08.2007 р. та зареєстрований в реєстрі за №1699.

Предметом розгляду в суді першої інстанції було визнання недійсним договору у зв’язку з тим, що договір укладено на вкрай невигідних умовах для підприємства та у зв’язку з тим, що він не відповідає вимогам чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2008 р. в задоволені позовних вимог відмовлено, з чим не погодився позивач.  

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріально права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно зі ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення  або викупу.

Аналогічні положення містяться у Цивільному Кодексі України. Так, відповідно до приписів ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту п. 4 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна» з наступними змінами та доповненнями, відносини з приводу оренди рухомого та нерухомого майна, яке перебуває у приватній або колективній власності, також регулюється зазначеним Законом, якщо інше не передбачено законодавством або договором оренди.  

В спірному договорі оренди відсутні застереження щодо незастосування до орендних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», тому спірний договір оренди має відповідати також приписам  наведеного Закону.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є:

- об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

- термін, на якій укладається договір оренди;

- орендна плата з урахуванням її індексації;

- порядок використання амортизаційних відрахувань;

- відновлення орендованого майна та умови його повернення;

- виконання зобов’язань;

- забезпечення виконання зобов’язань – неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкту оренди;

- відповідальність сторін;

- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

- обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Аналіз умов спірного договору оренди свідчить про те, що сторони при його укладенні не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме:

- при визначені розміру орендної плати не зрозуміло, чи 3400 грн. на місяць є платою за один автомобіль, чи за всю кількість переданих в оренду автомобілів, не враховано індексації орендної плати;

- в договорі оренди сторони також не узгодили такі істотні умови, як порядок використання амортизаційних відрахувань;  

- не узгодили, як це передбачено законом, умову, яка стосується забезпечення виконання зобов’язань шляхом встановлення видів забезпечення, а саме: неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо. Як свідчить зміст договору оренди, сторони лише вказали, що відповідальність сторін встановлюється згідно з чинним законодавством. Отже, сторони в договорі не узгодили ані умову про забезпечення виконання зобов’язань, ані умову щодо відповідальності за порушення договору оренди, відповідно до вимог закону.

- відсутня в договорі умова про обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до п. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Проаналізувавши умови спірного договору оренди в контексті додержання приписів норм діючого законодавства при його укладенні, колегія суддів дійшла висновку, що спірний договір оренди є неукладеним, тобто, таким, що не відбувся.

Недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Неукладений договір є неіснуючим і не породжує взаємних прав і обов’язків, тому він не може бути визнаний судом недійсним. За таких обставин в позові слід відмовити.

До того ж, зміст договору оренди від 30.08.2007 р. містить помилки, а саме: в договорі чітко не визначено хто є Орендавцем, а хто є Орендарем та строк дії договору починається з 01.09.2007 р., тоді як його укладено з 30.08.2007 р., тобто при його укладанні сторонами спочатку не було досягнуто всіх істотних умов, передбачених нормами чинного законодавства.  

          Посилання відповідача на те, що приватним нотаріусом в договір оренди у встановленому порядку внесено виправлення є безпідставним, оскільки:

          Відповідно до абзацу 3 п. 23 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»  від 03.03.2004 р. № 20/5, зареєстрованого 03.03.2004 р. за № 283/8882 дописки і виправлення повинні бути застережені нотаріусом перед підписом відповідних осіб (сторін правочинів та інших осіб, які  підписали правочин, заяву та інше) і повторені в кінці посвідчувального напису.  

В даному випадку вчинений напис нотаріуса про виправлення є неправомірним, оскільки його зроблено без присутності представника позивача, підпис уповноваженого представника відповідача після виправлень відсутній, виправлення внесені лише в екземпляр відповідача.

Крім того, згідно п. 34 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, якщо нотаріус виявить, що внаслідок допущеної ним помилки вчинена нотаріальна дія є неправильною, він зобов'язаний довести про це до відома сторін (особи), щодо яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів до скасування вказаної нотаріальної дії відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначені вимоги не дотримано, тобто вказані виправлення не мають юридичної сили.

Колегія суддів враховує той факт, що єдиним засновником та власником ПП «Дніпротранс» є громадянин Ус С.В., який займаючи посаду Голови правління ВАТ «АТП 12364», від його імені підписав спірний договір оренди, що не виключає його особистої зацікавленості при укладанні цього договору. Посилання відповідача на протокол засідання правління ВАТ «АТП 12364» №10 від 27.07.07 р., яким надано згоду на укладення спірного договору, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в матеріалах справи міститься його копія, вірність якої не засвідчено в установленому порядку.

Колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди від 30.08.2007 р. недійсним, однак змінює підстави відмови, з урахуванням доводів, викладених вище у мотивувальний частини постанови.

У відповідності зі ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12364» задовольнити частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2008 р. по справі №22/5д/08-20/134д/08 - скасувати. В позові відмовити.

Постанову оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 12.06.2008 р.

  

Головуючий суддя Федоров І.О.

 судді  Хуторной В.М.  

 Мірошниченко М.В.