У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
03.06.08 Справа №8/142/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М. , Зубкова Т.П. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Акімовій Т.М.,
за участю представників сторін: від позивача – Кошова В.І., довіреність №04/4 від 03.03.2008 р., від відповідача – Петров С.В., довіреність №12 від 17.03.2008 р.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр» на рішення господарського суду Запорізької області від 17.03.2008 р. по справі № 8/142/08
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр», м. Запоріжжя (далі ТОВ «Торговий центр»;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат – МК», м. Запоріжжя (далі ТОВ «Агат – МК»;
про стягнення з відповідача 5430,70 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1085 від 02.06.2008 р. справа передана для розгляду колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), суддів – Кричмаржевський В.А., Зубкова Т.П. , якою справа прийнята до свого провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.03.2008 року (суддя Попова І.А.) в позові відмовлено.
Вказане рішення мотивовано тим, що грошових зобов’язань у відповідача перед позивачем за умовами договору не було.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ «Торговий центр», позивач у справі, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що рішення суду винесено без урахування обставин, які, на думку заявника апеляційної скарги, є очевидними. Вважає, що відповідач отримав від позивача кошти безпідставно, оскільки позивач уклав договір та перерахував кошти на отримання якісного товару. При цьому ні грошовими коштами ні кондиціонерами позивач користуватися не зміг з вини відповідача. Кошти, які позивач перерахував відповідачу за придбання якісного товару своєчасно не повернув, а користувався ними і збільшував свої доходи від їх обороту до 29.11.2007 р. На думку заявника апеляційної скарги, висновок суду щодо відсутності у відповідача грошових зобов’язань спростовується рішенням господарського суду Запорізької області по справі №15/28-26/102/06-6/158/06, яке набрало законної сили 30.03.2007 р. та яким підтверджено передачу неякісного товару у зв’язку з чим стягнуто з відповідача основний борг в сумі 17824 грн. Отже, вказаний борг витікає саме із грошового зобов’язання. Вважає, що користування грошовими коштами юридичної особи не має бути безоплатним, а відтак нараховані позивачем з цього приводу відсотки, розмір і порядок нарахування, яких визначений законом і закріплений у п. 6 ст. 231 та п. 4 ст. 232 ГК України є самостійним захистом цивільних прав. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує доводи апеляційної скарги та заперечує проти доводів відповідача.
ТОВ «Агат – МК», відповідач у справі у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість судового рішення. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду – без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти доводів апеляційної скарги.
За заявою представників позивача та відповідача, судове засідання проводились без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за їх згодою в судовому засідання 03.06.08 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору. 18.05.2004 р. між ТОВ «Торговий центр» (Замовник) та ТОВ «Агат – МК» (Виконавець) укладено договір № 199-04 (далі договір), відповідно до якого, ТОВ «Агат – МК» зобов’язалося поставити та змонтувати кондиціонери за адресою: вул. Маршала Чуйкова, 25-а.
Загальна суму договору складає 19250 грн. в т. ч. ПДВ – 3208, 33 грн.(п. 1.2 договору).
За умовами договору сторони погодили, що оплата обладнання, матеріалів та виробів, які поставляються виконавцем, здійснюються шляхом 100 % попередньої оплати за рахунком, виставленим виконавцем (п. 2.2 договору).
Платіжним дорученням №829 від 19.05.2004 р. ТОВ «Торговий центр» перерахувало ТОВ «Агат – МК» вартість кондиціонерів в сумі 17824 грн. Вартість робіт по монтажу вказаних кондиціонерів у сумі 1346 грн. перерахована відповідачу 20.09.2004 р. у сумі 673 грн. та 11.01.2006 р. у сумі 673 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2006 р. по справі № 15/28-26/102/06-6/158/06 встановлено, що поставлений ТОВ «Агат – МК» за умовами вказаного договору товар виявився неякісним та цим же рішенням стягнуто з ТОВ «Агат – МК» на користь ТОВ «Торговий центр» основного боргу в сумі 17824 грн.(вартість кондиціонерів), збитки в сумі 1346 грн. та судові витрати.
Перерахування відповідачем стягнутих коштів за судовим рішенням підтверджується платіжним дорученням № 1583 від 29.11.2007 р.
Предметом розгляду в суді першої інстанції по даній справі було стягнення з відповідача 5430, 70 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами за період з 19.05.2004 р. (дата перерахування коштів) по 29.11.2007 р. (дата повернення коштів).
Рішенням господарського суду від 17.03.2008 р. в задоволені позовних вимог відмовлено, з чим не погодився позивач.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2006 р. по справі № 15/28-26/102/06-6/158/06 відповідач на підставі договору № 199-04 від 18.05.2004 р., укладеного між сторонами поставив позивачу неякісний товар. Цим же рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 17824 грн.(вартість кондиціонерів), збитки в сумі 1346 грн. та судові витрати.
Однак, позивач вважає, що відповідач зобов’язаний сплатити йому 5430,7 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами на підставі ст.ст. 536, 1212, 1214 ЦК України та ст.ст. 231, 232 ГК України у зв’язку з несвоєчасним поверненням коштів за поставлений неякісний товар, з твердженням якого колегія суддів не погоджується оскільки.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.
Статтею 1214 ЦК України встановлено:
1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
2. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Статтею 536 ЦК України встановлено:
1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з тексту договору сторони ні серед обов’язків (істотних) умов договору, ні серед умов, визначених на розсуд сторін не визначили наявності грошового зобов’язання повернути грошові кошти у разі поставки неякісного товару або відмови від договору.
Фактично сторони в договорі визначили відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань та невиконання (неналежне виконання) грошових зобов’язань (п. 4.8, п.4.9, п.4.10 договору).
Таким, чином, сторони договором не передбачили повернення коштів у разі поставки неякісного товару, а відтак відповідальність правових наслідків передання товару неналежної якості урегульовані ст. 678 ЦК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо безпідставності посилань позивача на ст. 1214 ЦК України, оскільки по – перше, відповідач отримав кошти за умовами договору №199-04; по – друге вказаним договором не урегульовано відповідальність за поставку неякісного товару, по – третє відповідач на підставі судового рішення повернув позивачу вартість неякісного товару, а відтак у позивача відсутні підстави щодо стягнення коштів на підставі ст. 1214 ГПК України.
Також не приймаються до уваги і доводи позивача, що розмір і порядок нарахування відсотків за користування чужими коштами необхідно здійснювати на підставі п. 6 ст. 231 та п. 4 ст. 232 ГК України, оскільки відповідно до ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій має бути встановлений сторонами договором, якщо їх не визначає закон.
В даному випадку за умовами договору передбачений розмір штрафних санкцій, які несуть сторони за невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань.
Крім того, вказані норми законодавства передбачають штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань, яких як зазначалося вище у відповідача перед позивачем не визначено за умовами договору.
За таких обставин та з огляду на викладене доводи, викладені в апеляційній скарзі колегія суддів не приймає.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр», м. Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.03.2008 р. по справі №8/142/08 – без змін.
Постанову оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 06.06.2008 р.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.
Зубкова Т.П. Кричмаржевський В.А.