донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.06.2008 р. справа № 29/1
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
за участю представників сторін: |
від позивача: | Ігнатова Н.О. дов. № Н-01/1567 від 16.05.2007р., |
від відповідача: | Малиновський Д.В. дов. № 40 від 25.06.2007р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна № 1" м. Красноармійськ Донецької області |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 25.03.2008 року |
по справі | № 29/1 |
за позовом | Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк |
до | Відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна №1" м. Красноармійськ Донецької області |
про | стягнення 6374 грн. 30 коп. |
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство “Донецька залізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна №1»м. Красноармійськ Донецької області збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу у сумі 5817грн. 98коп.
Позивач заявою від 11.01.2008р., відповідно до ст. 22 ГПК України, збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача збір за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу у сумі 6374грн. 30коп.
Дана заява прийнята господарським судом.
Господарський суд Донецької області рішенням від 25.03.2008р. по справі № 29/1 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
Відкрите акціонерне товариство «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна №1»м. Красноармійськ Донецької області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2008р. по справі № 29/1, прийняти нове рішення, яким відмовити залізниці у задоволенні позовних вимог.
Заявник скарги вважає, що при прийнятті рішення господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: ст. 22 Статуту залізниць України, пункт 9 розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, якій затверджений наказом Мінтрансу від 15.11.1999р. № 551, п.п. 1.6, 3.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р.
Представник заявника скарги підтримав апеляційні вимоги.
Представник ДП „Донецька залізниця” просив рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2008р. по справі № 29/1 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду від 25.03.2008р. по справі № 29/1 відповідає вищенаведеним вимогам.
Між сторонами було укладено договір № 514 від 14.12.2006р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Пунктом 1.1. даного договору сторони визначили, що предметом договору є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно пункту 2.2 даного договору залізниця зобов’язувалась приймати до перевезення вантажі Вантажовласника, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери), згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника та надавати Вантажовласнику додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
Порядок оплати послуг визначений сторонами в п.3.1 договору, згідно якого плата за додаткові послуги, які виконуються залізницею за вільними тарифами, перелік яких надається в розділі 1 п.26 табл. 3 Тарифного керівництва № 1, за домовленістю сторін, визначається згідно із затвердженими калькуляціями і зазначається в доповненні до цього договору. Збори за виконання експедиторських операцій встановлюються, згідно розділу 2 п.9 Тарифного керівництва № 1 і визначаються в доповненні до цього договору.
Відповідно до ст.22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.
Згідно ст.23 Статуту залізниць України відправники повинні подати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п.1.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, оформлені відправником перевізні документи перевіряються і візуються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції. Перевіркою встановлюються: наявність плану (дозволу) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення, платоспроможність вантажовідправника, правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно до цих Правил, наявність необхідних додаткових супровідних документів та дозволів на відправлення вантажу (митних, карантинних, санітарних та інших контролюючих органів). Візування здійснюється після зазначеної перевірки і передує укладанню договору перевезення.
Як вбачається з матеріалів справи за накопичувальними картками у період з липня по грудень 2007р. позивач нарахував відповідачеві збір за виконання експедиторської операції у вигляді отримання від станції дозволу (візи) на ввіз та завантаження вантажу у суму 6374грн. 30коп.
Відповідач відмовився підписувати накопичувальні картки, оскільки не погодився із нарахуванням збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу.
За фактом відмови відповідача від підписання накопичувальних карток були складені акти загальної форми.
Оскільки ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна №1»від підписання накопичувальних карток відмовилось, проти нарахування та стягнення сум за візування залізничних накладних заперечує, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача нарахованого збору у сумі 6374грн. 30коп. у примусовому порядку.
Згідно статті 62 Статуту залізниць України належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситись готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Відповідно пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N644, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за N864/5085), отримані гроші ТехПД залізниця заносить на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення і надані послуги.
Списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами і контейнерами.
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.
Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в доповненні до договору про організацію перевезень вантажів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” з наступними змінами і доповненнями Наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999р. № 551 затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.1999р. за № 828/4121. Тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів, наведені в Тарифному керівництві № 1, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої та вузької колій загальної мережі залізниць України, що включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників і одержувачів вантажів.
Крім встановлених регульованих тарифів розділ 1 Тарифного керівництва № 1 передбачає перелік видів перевезень, робіт і послуг, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів і які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами на підставі окремих договорів (таблиця № 3).
Розділ 2 Тарифного керівництва № 1 встановлює регульовані тарифи –збори за додаткові операції, пов’язані з перевезенням вантажів, до яких віднесено і збори за виконання експедиторських операцій, в тому числі за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу (таблиця № 4). Пунктом 9 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 встановлений розмір збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу - 0,60грн. за документ, а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2005р. № 91-р затверджено підвищуючі коефіцієнти до ставок тарифів та зборів Тарифного керівництва № 1, в т. ч. і до збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу.
Пунктом 3.1 Правил оформлення перевізних документів (які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за N 863/5084) встановлено, що графа «Навантаження призначено на __ число __ міс.»(візування накладної) - заповнюється у разі надання дозволу на навантаження на місцях загального і незагального користування. Порядок візування накладних установлюється начальником станції.
З урахуванням положень п.п.1.6, 3.1 Правил оформлення перевізних документів візування накладної здійснюється залізницею у разі надання дозволу на навантаження як на місцях загального, так і незагального користування.
Отже, візування є обов’язковою додатковою операцією, пов’язаною з перевезенням, яка передує укладенню договору перевезення –залізничної накладної.
Як встановлено судом першої інстанції 14.12.2006р. між сторонами укладено договір № 514 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
За вказаним договором залізниця зобов'язалась приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження вагони згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в Тарифному керівництві №1, що відповідає п.2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів.
Пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені до перевізних документів та у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються до накопичувальних карток, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.
Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Згідно з накопичувальними картками у період липень-грудень 2007р. позивач нарахував відповідачеві збір за виконання експедиторської операції у вигляді отримання від станції дозволу (візи) на ввіз та завантаження вантажу на суму 6374грн. 30коп., (в т.ч. ПДВ 1062грн.38коп.) На зазначених накопичувальних картках є застереження відповідача "з нарахованою сумою…(збір за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення та навантаження вантажу) не згоден".
Позивачем в накопичувальні картки не внесені дані щодо найменування документів та їх номерів, однак застережень щодо кількості завізованих залізницею накладних в накопичувальних картках не зроблено.
Зазначені накопичувальні картки є доказом надання залізницею відповідачеві послуг по візуванню залізничних накладних, які потребують оплати у встановленому законодавством розмірі.
Враховуючи наведене, слід визнати, що надання залізницею послуг по отриманню від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу та ставки збору обумовлені умовами договору про організацію перевезень вантажів, порядок надання послуг та їх вартість відповідає вищенаведеним положенням транспортного законодавства, тому вартість цих послуг повинна оплачуватися одержувачем послуг.
Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив те, що він є вантажовідправником, в залізничних накладних саме він вказаний у якості відправника вантажу, а також те, що план перевезень вантажів у відповідності до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги узгоджується із станцією залізниці саме ним, а додані до матеріалів справи накопичувальні картки підтверджують факт надання вказаних послуг залізницею, доказів про те, що станція не здійснювала візування накладних відповідачем не надано.
Таким чином, господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог про стягнення суми нарахованого за спірний період збору –6374грн. 30коп., та задовольнив позовні вимоги.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що рішення господарського суду від 25.03.2008р. по справі № 29/1 про задоволення позову про стягнення 6374грн. 30коп. збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу є таким, що прийнято при повному дослідженні всіх обставин справи, з урахуванням норм чинного законодавства, тому підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна №1»м. Красноармійськ Донецької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2008р. по справі № 29/1 залишити без змін.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС