РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/3446/2012Головуючий суду першої інстанції:Шустова І.П.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарєв Р. В.

РІШЕННЯ

"14" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р. В.

СуддівСинельщікової О.В. Яковенко Л.Г.

При секретаріГуляєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом прокурора м. Алушта в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища до ОСОБА_7 про стягнення шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою прокурора м. Алушта на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Прокурор м. Алушта в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення шкоди та зобов'язання вчинити певні дії.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що прокуратурою м. Алушти із залучення фахівців відділу екологічної інспекції Південно - Кримського регіону проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, якою встановлено несанкціоноване сміттєзвалище по АДРЕСА_1. Там розміщені відходи будівельного сміття на відкритому ґрунті розміром 10м х 19м, висотою 0,2 м. з одного боку, та розміром 8м х 10м, висотою 0,2 м. з іншого боку будинку. Постановою від 02.11.2011 року ОСОБА_7 було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 82 КУпАП. Згідно з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 року, зареєстрованої Міністерством юстиції України №285/2725 від 05.05.1998 року, незаконними діями ОСОБА_7 навколишньому природному середовищу завдано збитків на суму 350 895 грн. 66 коп., які прокурор просив сягнути з ОСОБА_7, посилаючись на ст. ст. 42, 44 Закону України «Про відходи», зобов'язати відповідача звільнити вказану ділянку від відходів.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду прокурор м. Алушта подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач був присутній під час проведення перевірки, підписав протокол про адміністративне правопорушення, надав письмові пояснення, у яких зазначив, що сміття прибере, земельну ділянку звільнить від бруду. Вважає, що саме ОСОБА_7 є належним відповідачем по справі, оскільки саме ним створено несанкціоноване сміттєзвалище на земельній ділянці площею 138,17 кв. м. по АДРЕСА_1. Також вважає, що перевірка була проведена з дотриманням вимог природоохоронного законодавства України, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незаконність перевірки.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_7 створив несанкціоноване сміттєзвалище на земельній ділянці, яка була об'єктом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України. Перевірка проведена з порушенням вимог ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (зі змінами), що набрав чинності з 27.12.2007 року, а також розрахунок збитків проведений з порушенням Методики визначення розмірів шкоди.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про відходи» (далі Закон) зберігання та видалення відходів здійснюється в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з урахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, метолів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єктів повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історійко-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що можне створити небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Відповідно до п. п. «а», «б», «г» ст. 42 Закону особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків, самовільне розміщення чи видалення відходів, невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами та за місцями їх видалення.

Статтями 43, 44 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни України зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що згідно з наказом №522 Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища від 31.10.2011 року була проведена позапланова перевірка здійснення складування твердих побутових відходів на будівельному майданчику за адресою: АДРЕСА_2

01.11.2011 року сектором екологічного контролю по м. Алушті Управління екологічної інспекції Південно - Кримського регіону Рескомітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства за адресою: АДРЕСА_1, на підставі якого відносно ОСОБА_7 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 82 КУпАП.

За результатами складеного протоколу ОСОБА_7 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., який останні сплатив добровільно 04.11.2011 року.

ОСОБА_7 визнано винним в тому, що він порушив правила складування, зберігання, розміщення відходів.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_7 визнав себе винним, зобов'язався прибрати сміття, а земельну ділянку очистити.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-яки дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів тощо.

За частиною 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 ст. 60 цього Кодексу визначено, що кожна сторони зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-яки документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вказані норми процесуального права, колегія суддів вважає, що акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 01.11.2011 р., протокол про адміністративне правопорушення від 01.11.2011 р., складений відносно ОСОБА_7, пояснення останнього в протоколі, згідно з якими він визнав свою вину, постанова про накладення адміністративного стягнення від 02.11.2011 р. по ст. 82 КпАП України, яка відповідачем не оскаржена, а також добровільна сплата ним адміністративного штрафу свідчать про належність та допустимість доказів, які підтверджують факт порушення ОСОБА_7 Закону України «Про відходи».

Доводи суду першої інстанції стосовно того, що постанова про адміністративне правопорушення не свідчить про визнання ним її правомірності, оскільки ОСОБА_7 її не оскаржив, є необґрунтованими, оскільки вказана постанова є чинною, а тому правових підстав стверджувати протилежне у суду першої інстанції не було. Фактично суд першої інстанції вдався до правової оцінки рішення іншого органу про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за відсутності на це належних підстав та повноважень.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_8 належить на праві приватної власності житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 59,1 кв. м. на підставі рішення Ізобільненської сільської ради від 22.06.2010 року.

З доводом суду першої інстанції в тій частині, що вказаний вище будинок належить не відповідачу, а іншій особі - ОСОБА_8, а тому позов заявлено до неналежного відповідача, колегія суддів не погоджується, оскільки земельна ділянка, на якій розташовані відходи, власнику будинку не належить.

Судом першої інстанції встановлено, що з рішення 75 сесії 5 скликання Ізобільненської сільської ради м. Алушта, АР Крим від 26 березня 2010 року вбачається, що за результатами розгляду заяви та наданих документів ОСОБА_8 узгоджена можливість збору матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, за рахунок земель Ізобільненської сільської ради, розташованого на землях Ізобільненської сільської ради за межами населених пунктів в районі 47км.+200 м. траси Сімферополь - Алушта - Ялта, біля АЗС «ТНК» в м. Алушта. Вирішено присвоїти земельній ділянці площею 0,2500, користувачем якої є ОСОБА_8 поштову адресу: АДРЕСА_1.

Однак на час виявлення порушення земельна ділянка у власність ОСОБА_8 не передана, а тому вона є у власності держави, а тому прокурор в інтересах держави вправі вимагати порушення природоохоронного та земельного законодавства від особи, яка завдала шкоди природному середовищу.

Колегія суддів не може погодитися з доводами суду першої інстанції в тій частині, що Управління екологічної інспекції не мало права здійснювати перевірку дотримання природоохоронного законодавства з таких підстав.

Згідно зі ст. 22 Закону спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Відповідно до Положення про Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища (далі Комітет), затвердженого постановою Ради Міністрів АР Крим від 09.08.2005 р., Комітет є органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання поновлення природних ресурсів, заповідної справи, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної справи на території АР Крим. Комітет функціонально підпорядковується Міністерству охорони навколишнього природного середовища України та входить до системи республіканських органів виконавчої влади АР Крим. В межах своїх повноважень Комітет забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та поновлення природних ресурсів, а також забезпечує екологічну та в межах своєї компетенції раціональну безпеку на території АР Крим.

Зі змісту вказаних норм закону, нормативно-правових актів АР Крим убачається, що Комітет є уповноваженим в сфері охорони навколишнього природного середовища, а тому здійснення перевірок з вказаних витань безпосередньо належить до його повноважень.

Посилання судом першої інстанції на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р., згідно з яким необхідно оформити посвідчення (направлення) на перевірку, є помилковим, оскільки вказаний Закон визначає правові засади контролю саме у господарській діяльності.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_7 визнано винним у порушенні законодавства про відходи, оскільки він його порушив як фізична особа.

За ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 157 ЗК України підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Отже, предметом даного спору є стягнення шкоди у вигляді збитків, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації незалежно від погіршення природних ресурсів.

Порядок відшкодування шкоди природному середовищу визначено Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 р.

Оскільки порядок відшкодування шкоди передбачається, зокрема, нормами ЦК України (ст. 1166), то правовідносини між сторонами у даній справі виникли з приводу заподіяння шкоди, тобто з делікту.

Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природно-ресурсного, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки необхідна наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю), шкодою та виною особи.

Апеляційним судом встановлено, що заподіяна шкода навколишньому природному середовищу підтверджується наданими прокурором м. Алушта доказами: актом перевірки вимог природоохоронного законодавства, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями сторін, які не заперечують факту наявності відходів у вказаному в акті місці.

Згідно з розрахунком за вказаною Методикою розмір шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки відповідачем складає 350895,66 грн., при цьому нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки відповідно до відомостей Рескомзему АР Крим складає 397,79 грн., що відповідає вартості ділянки по м. Алушта.

Пунктом 3.2 Методики визначено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому грунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього середовища.

За п. 3.3 Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що факт забруднення (засмічення) земель позивачем підтверджено належними способами доказування, яким підстав недовіряти немає.

Відповідно до п. 5.2 Методики основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки. Пунктом 5.6 Методики встановлено, що довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

В матеріалах справи є довідка щодо вартості земельної ділянки у м. Алушта, де було виявлено несанкціоноване звалище відходів, яка видана відділом земельних ресурсів м. Алушта, який є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

За наявності вказаних обставин, доказів по справі, колегія суддів вважає доведеним факт засмічення землі за вказаною в акті адресою: АДРЕСА_1, а тому підстав вважати вказаний розрахунок неправильним немає.

Крім того, згідно з адміністративно-територіальним устроєм АР Крим до м. Алушта входить Ізобільненська сільська рада, а тому вважати неправильним розрахунок збитків, оскільки його зроблено з врахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки по м. Алушта, підстав немає.

Оскільки суд першої інстанції при розгляді вказаної справи допустив порушення норм матеріального і процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що прокурор м. Алушта відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у суді, судовий збір у розмірі 3219 грн. за подачу позову (на час вчинення процесуальної дії - ухвалення рішення) та 1609,5 грн. за подачу апеляційної скарги, а всього 4828,50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора м. Алушта задовольнити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов прокурора м. Алушта задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави на відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу - 350895,66 грн.

Зобов'язати ОСОБА_7 звільнити земельну ділянку загальною площею 138,17 кв. м., розташовану біля будинку АДРЕСА_1 від будівельних та побутових відходів.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати у розмірі 4828,50 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.

Бондарев Р.В., Синельщікова О.В., Яковенко Л.Г.