РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/2884/2012Головуючий суду першої інстанції:Крючков І.І

Доповідач суду апеляційної інстанції:Берещанська І. І.

РІШЕННЯ

"21" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБерещанської І.І.

СуддівКузнєцової О.О., Новікова Р.В.,

При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Чернишевської сільської ради про визнання права власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Чернишевської сільської ради про визнання права власності.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що вона, як спадкоємець за законом після смерті батька не має можливості оформити право власності на спадкове майно, внаслідок того, що житловий будинок не був зареєстрований за померлими за життя. Звертаючись до суду за захистом своїх прав, ОСОБА_6 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1.

Рішенням Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено факт прийняття спадщини, відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, не проведено його державну реєстрацію, а тому цей будинок не входить до складу спадщини.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, її батьками відповідно до свідоцтва про народження є ОСОБА_7 (російською мовою) та ОСОБА_8 ( а.с.12).

З довідки виконавчого комітету Чернишевської сільської ради депутатів трудящих Роздольненського району Кримської області від 26 квітня 1974 року №77 вбачається, що ОСОБА_7 (російською мовою) з 1974 року належить будинок по АДРЕСА_1. Вартість будинку виплачена у повному обсязі ( а.с. 3)

З копії погосподарської книги, яка мається в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_9 ( російською мовою) є власником житлового будинку.

Рішенням виконавчого комітету Чернишевської сільської ради Роздольненського району АРК від 15 серпня 2011 року №63 була проведена зміна адреси домоволодіння на

АДРЕСА_1 ( а.с.4).

ОСОБА_9 ( російською мовою) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р. (а.с.13)

Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1.

Перешкодою для оформлення позивачем права власності на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_9, є те, що спадкодавець у подальшому не зареєстрував за собою право власності на вказане нерухоме майно у встановленому порядку, крім того допущені помилки в документах підтверджуючих спорідненість позивачки та її батька.

Відповідно до ст.ст. 255, 271 ЦПК України (1963 року) розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. За наявності вказаних умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, у тому числі й факт прийняття спадщини.

Аналогічні вимоги містяться й у ст. 256 ЦПК України (2004 року) та в п. 1 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР, якій діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Як встановлено ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємиць її прийняв. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття. ( ст. 1268 ЦК України, який вступив в дію 01.01.2004 р.)

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З копії домової книги, яка міститься в матеріалах справи, не вбачається, що на час смерті ОСОБА_9 разом з останнім була зареєстрована та проживала його дочка ОСОБА_6

З письмового роз'яснення Первомайської державної нотаріальної контори АРК від 04.10.2011 року на ім'я ОСОБА_6 вбачаться, що остання усно зверталась до нотаріальної контори з вимогою про оформлення спадщини на майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_9

Отже, під час розгляду справи позивачем не були підтверджені відповідними документами дії що свідчать про прийняття нею спадщини, тобто фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на спірний житловий будинок, позивачем не були заявлені позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин, факту прийняття спадщини, як того вимагає діюче на той час законодавство.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 відповідачами у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З копії домової книги вбачається, що після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є інші спадкоємці, які не брали участь у справі, але рішення по вказаній справі може вплинути на їх права та обов'язки.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність документів, які б свідчили, про право померлого на житловий будинок. Згідно довідки Чернишевської сільської ради будинок АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_7 з 1974 року, оскільки в касу радгоспу їм було сплачено 1850 рублів. Вказане підтверджується даними погосподарській книги Чернишевської сільської ради Роздольненського району АР Крим.

Відповідно до п. 1, 3, 4 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших, вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до Чернишевської сільської ради про визнання права власності - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді