Справа № 22-ц-501/2012 Провадження № 22-ц/2590/501/2012 Головуючий у I інстанції - Ковальова Т.Г.
Категорія - цивільна Доповідач - Литвиненко І. В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 лютого 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Литвиненко І.В.
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.
при секретарі: Руденко О.М.
за участю: представника відповідачів ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 5 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство „Служба єдиного замовника",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство „Ніжинський м'ясокомбінат", ОСОБА_9
в с т а н о в и в:
У жовтні 2011 року ОСОБА_6 звернулась до своїх сусідів по квартирі у гуртожитку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з позовом про виселення через систематичне порушення ними правил співжиття.
Рішенням суду у задоволенні позову було відмовлено та стягнуто на користь відповідачів витрати на правову допомогу у сумі 1010,20 грн кожному.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду через неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду про неможливість виселення з гуртожитку за систематичне порушення правил співжиття та відсутність доказів на підтвердження систематичного порушення правил співжиття є неправильними.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6, за наказом в.о. директора Ніжинського м'ясокомбінату № 131 від 07.07.1992 року, на час її роботи було надано місце в гуртожитку підприємства і вона була заселена в квартиру № НОМЕР_1, що складається з трьох кімнат і кухні, в будинку АДРЕСА_1, яка має статус гуртожитку згідно рішення № 36 виконкому Ніжинської міськради від 11.02.1970 року (а.с. 93, 47), де на даний час зареєстрована разом з сином, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20, 26). В цій же квартирі зареєстровані і проживають ОСОБА_7, яка заселилась за ордером № 2 від 03.12.2010 року, виданого на підставі спільного рішення дирекції та Наглядової ради ПАТ „Ніжинський м'ясокомбінат" від 02.12.2010 року ( а.с.29) і ОСОБА_9, яка заселилась за ордером № 1 від 01.08.2006 року, виданого на підставі спільного рішення дирекції та профспілкового комітету ВАТ „Ніжинський м'ясокомбінат" від 23.11.2005 року (а.с.28), та чоловік ОСОБА_7 ОСОБА_8, який проживає без реєстрації (а.с.25, 27).
ОСОБА_6 просила виселити ОСОБА_7 і її чоловіка ОСОБА_8 без надання іншого житла з квартири № НОМЕР_1 через те, що вони 13.01.2011 року, 09.05.2011 року, 12.08.2011 року порушували правила співжиття, у зв'язку з чим ОСОБА_7 14.08.2011 року офіційно попереджувалась про недопустимість учинення антигромадської поведінки, але, незважаючи на це, 21.09.2011 року ОСОБА_7 ображала позивачку в присутності малолітнього сина нецензурними словами та погрожувала фізичною розправою.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що положення ч.1 ст.116 ЖК УРСР не можуть застосовуватись як підстави виселення з гуртожитків, а, крім того, надані докази не є достатніми для задоволення позову.
Апеляційний суд погоджується з тим, що позов ОСОБА_6 про виселення без надання іншого житла ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з гуртожитку не підлягає задоволенню, але підстави відмови судом першої інстанції зроблені з порушенням ст.ст.116, 132 ЖК УРСР, а тому рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Так, згідно до ст.116 ЖК УРСР, наймодавець або інші заінтересовані особи, що мають самостійне, постійне право на жилплощу, можуть вимагати виселення винних осіб за систематичне порушення правил співжиття. Позивачка ставить питання про виселення відповідачів з гуртожитку. Порядок користування гуртожитками визначається главою 4 ЖК УРСР, з якої вбачається, що гуртожитки це є жилі приміщення для тимчасового проживання, правила проживання у гуртожитку регламентуються Примірним положенням про гуртожитки, адміністрація підприємства, в віданні якого знаходиться гуртожиток, контролює дотримання особами, заселеними до гуртожитку, порядку та правил проживання у гуртожитку, а особи, які отримали право на заселення до гуртожитку, не набувають всіх прав наймачів.
За таких обставин, ОСОБА_6, як особа, що тимчасово проживає у гуртожитку, не має права вимагати виселення інших осіб з гуртожитку, в тому числі і за ч.1 ст.116 ЖК УРСР.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції зроблені з неправильним застосування норм матеріального і процесуального права в частині мотивів відмови, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.116, 132 ЖК УРСР, ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, ст.ст. 314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 5 січня 2012 року змінити в частині мотивів відмови у позові.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8 по 321,90 грн кожному на повернення судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
Головуючий:Судді: