ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

   16 серпня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого     адміністративного суду України в складі:

           головуючого-судді: Ліпського Д.В.,

     суддів:  Юрченка В.В., Амєліна С.Є., Гуріна М.І.,  Кобилянського М.Г., 

 при секретарі : Проценко О.О.,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу № 3-23/208-04-8027 за позовом суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі  м. Одеси про стягнення бюджетної заборгованості за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі  м. Одеси на рішення Господарського суду Одеської області від 7 липня 2005 року та  постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

             Державна податкова інспекція в Суворовському районі  м. Одеси звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 7 липня 2005 року та  постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2005 року.

 Зазначає, що в жовтні 2004 року  ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі  м. Одеси про стягнення бюджетної заборгованості, в якому просив  визнати  недійсними  податкові  повідомлення - рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 3 серпня 2004 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та від 6 вересня 2004 року № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, посилаючись на неправомірне донарахування податку на додану вартість на суму 122133 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 61056, 50 грн.

             Зазначає про порушення СПД фізичною особою  ОСОБА_1. вимог  п.п. 7.2.4., 7.2.7. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року, а також визначення податкового зобов»язання за штрафними санкціями на підставі п. 1 ст. 8 Закону України  «Про патентування деяких видів  підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 року в зв»язку з встановленим порушенням  п. 1 ст. 1, п. 2 ст. 2 зазначеного закону.

            Рішенням  господарського суду Одеської області від 4 листопада 2004 року позов суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 було задоволено.

            Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2004 року апеляційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було залишено без задоволення а рішення  господарського суду Одеської області від 4 листопада 2004 року залишено без змін.

             Ухвалою Вищого господарського суду України від 23 березня 2005 року  касаційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси  було задоволено частково. Рішення господарського суду Одеської області  від 4 листопада 2004 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2004 року було скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

             Вищий господарський суд України задовольняючи касаційну скаргу виходив з того, що для з»ясування питання щодо правомірності віднесення  підприємцем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі митних декларацій від 3 липня 2003 року № НОМЕР_5 та від 5 липня 2003 року № НОМЕР_6, необхідно встановити, коли саме підприємець сплатив податок на додану вартість по цих деклараціях - до моменту реєстрації, як платник податку на додану вартість  чи після неї і, в залежності від встановленого вирішити спір; для з»ясування питання щодо правомірності на придбання підприємцем торгового патенту у період з 1 жовтня 2003 року по 31 березня 2004 року необхідно встановити від зайняття яким видом діяльності підприємець отримав валовий дохід у сумі 2 678 422 грн. і в залежності від встановленого, вирішити спір.

              Рішенням господарського суду Одеської області від 7 липня 2005 року позов було задоволено.  

   Рішення було мотивоване тим, що  позивач правомірно відніс до податкового кредиту, відображеного в деклараціях з ПДВ, суми ПДВ, сплачені при митному  оформлені товарів, ввезених на митну територію України на підставі ВМД. Крім цього, суд послався на  безпідставність застосування податковою інспекцією до позивача штрафних санкцій за здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, оскільки цей факт не встановлено при перевірці.

              Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2005 року апеляційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було залишено без задоволення а рішення  господарського суду Одеської області від 7 липня 2005 року залишено без змін.

   Вказуючи на допущені судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій  рішення та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

            Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 Згідно з ч.3 ст.210 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для  скасування постановлених по справі судових рішень відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

      Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230,231 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

           Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі  м. Одеси залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 7 липня 2005 року та  постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя:                                             Ліпський Д.В.                                                                                                                        

   Судді:                                                                  Юрченко В.В.

                                                                                Амєлін С.Є.   

                                                                                 Гурін М.І. 

                                                                                           Кобилянський М.Г.  

З оригіналом звірено:

Суддя:                                                                                 Юрченко В.В.