Справа № 2/0510/497/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.05.2012 м. Макіївка

Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого - судді Супрун М. Ю.

при секретарі - Шуляк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором та відшкодування моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому посилався на те, що 02 червня 2006 року між ОСОБА_2 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»був укладений кредитний договір, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 10000 гривень з терміном погашення до 02 червня 2009 року. В забезпечення виконання даного кредитного договору, в той же день між ним та вказаною банківською установою був укладений договір поруки, у відповідності до умов якого, він взяв на добровільних засадах на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору. Узяті на себе зобов'язання за договором кредиту відповідачем ОСОБА_2 не виконувались і тому в нього утворилась заборгованість, яка складалась з заборгованості за кредитом та відсотків за його користування. Оскільки він виступив поручителем ОСОБА_2, в січні 2009 року на вимогу банку він був вимушений сплатити за позичальника заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 8193, 23 грн. На підставі ст. 556 ЦК України, просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка була в зареєстрованому шлюбі з останнім на час укладення кредитного договору, суму боргу з урахуванням трьох процентів річних та інфляційного збільшення в загальній сумі 9110,62 гривень. Крім того, просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь моральну шкоду в сумі 9000,00 гривень, яка пов»язана з його моральними стражданнями, які він відчував оскільки відповідачі не виконали свої боргові зобов»язання перед ним, тому в нього була відсутня матеріальна можливість вирішити свої проблеми, які виникли в нього у зв»язку з пожежею та смертю батька. Більш того, ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 188,20 гривень та витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 гривень.

В судовому засіданні позивач позов уточнив та просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь суму боргу за кредитним договором від 02 червня 2006 року з урахуванням трьох процентів річних та інфляційного збільшення в загальній сумі 10861, 94 гривень. Крім того, просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь моральну шкоду в сумі 9000,00 гривень та судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 188,20 гривень та витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 гривень.

Представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримали та просили стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за кредитним договором від 02 червня 2006 року з урахуванням трьох процентів річних та інфляційного збільшення в загальній сумі 10861, 94 гривень, моральну шкоду в сумі 9000,00 гривень та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 188,20 гривень та витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що 02 червня 2006 року між ним та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»був укладений кредитний договір, згідно якого він отримав кредит у сумі 10000 гривень з терміном погашення до 02 червня 2009 року. В забезпечення виконання даного кредитного договору, в той же день між позивачем та банком був укладений договір поруки, у відповідності до умов якого, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по його зобов'язанням, які виникають з умов кредитного договору. Дані договори укладались на той час коли вони з ОСОБА_3 фактично мешкали однією сім»єю, хоча їх шлюб був розірваний. Посилаючись на те, що оскільки за кредитні кошти вони зробили ремонт в квартирі, яка належить ОСОБА_3 та придбали побутову техніку, яку остання залишила собі після розірвання їх відносин, вважає, що стягувати дану заборгованість за кредитним договором необхідно з ОСОБА_3 З урахуванням наведеного, просив позов ОСОБА_1 задовольнити частково та відмовити у стягненні з нього боргу за кредитним договором від 02 червня 2006 року.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на те, що в 2001 році їх шлюб з ОСОБА_2 був розірваний і на час укладення останнім кредитного договору вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6, з яким 16 грудня 2010 року зареєструвала шлюб. Таким чином, кредитні кошти, які отримав ОСОБА_2, нею не витрачались, тому просила в задоволенні позову до неї відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представників, відповідачів, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. На підставі статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 554 ЦК України, передбачає те, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, згідно частини другої статті 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов»язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов»язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Судом встановлено, що 02 червня 2006 року між ОСОБА_2 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»був укладений кредитний договір, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 10000 гривень з терміном погашення до 02 червня 2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 17% річних.

В забезпечення виконання даного кредитного договору, в той же день між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»був укладений договір поруки, у відповідності до якого позивач взяв на добровільних засадах на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору.

Зобов'язання за договором кредиту відповідачем ОСОБА_2 належним чином не виконувались та сума кредиту та відсотки за його користування не сплачувались, у зв»язку з чим в нього виникла заборгованість перед банком в загальній сумі 8193, 23 грн., яка в січні 2009 року була виплачена поручителем ОСОБА_1, що підтверджується відомостями Донецької обласної Дирекції АО «Райффайзен Банк Аваль»та квитанціями, наданими позивачем (а.с.6-7).

Таким чином, до поручителя ОСОБА_1, який виконав зобов»язання за кредитним договором від 02 червня 2006 року, забезпечене порукою, перейшли усі права кредитора у цьому зобов»язанні.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку в тому, що є підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором 02 червня 2006 року в сумі 8193, 23 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитним договором від 02 червня 2006 року, який укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» передбачена процента ставка за користування кредитом -17% річних, але керуючись ст. 11 ЦПК України, суд не виходячи за межі позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Суд вважає правильним розрахунок трьох процентів річних в загальній сумі 685,98 грн та інфляційного збільшення в сумі 1982,73 грн, наданий позивачем.

Разом з тим, суд приходить до висновку в тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення суми боргу за кредитним договором і з відповідачки ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, позивач обґрунтовував свої позовні вимоги до ОСОБА_3 тим, що вона повинна відповідати за його позовом на підставі ч. 4 ст. 65 СК України, якою передбачено те, що договір, укладений, одним з подружжя в інтересах сім»ї, створює обов»язки для другого подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї.

Суд вважає позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 безпідставним, оскільки зазначена норма закону регулює правовідносини між подружжям, а судом встановлено, що на час укладення відповідачем ОСОБА_2 кредитного договору шлюб між ним та ОСОБА_3 був розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.

З урахування наведеного, суд не приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_2, який посилався на те, що оскільки кредитні кошти витрачала відповідачка ОСОБА_3, з якою він знаходився у фактичних шлюбних відносинах, то з неї повинен стягуватись борг на користь ОСОБА_1

З тих же мотивів суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10. та ОСОБА_8, які пояснили в судовому засіданні, що перед укладенням договорів кредиту та поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично мешкали однією сім»єю.

Крім того, не підлягає задоволенню позов ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, оскільки статтею 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, законом не передбачено стягнення моральної шкоди у зв»язку з невиконанням зобов»язання.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 підлягають присудженню понесені останнім та підтверджені документально судові витрати у вигляді судового збору в сумі 188,20 грн.

Витрати на правову допомогу, які поніс позивач, підлягають стягненню з відповідача частково.

У відповідності з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Так, згідно п. 1 Постанови Кабміну України від 27 квітня 2006 року № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов"язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, згідно з додатком. Так, у відповідності з вказаним додатком, граничний розмір компенсації витрат, пов»язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної плати за годину її роботи.

Враховуючи те, що загальний час тривалості судових засідань по даній складає дві години, мінімальний розмір заробітної плати з 01 січня 2012 року встановлений в розмірі 1073,00 грн, з 01 квітня 2012 року -1094,00 грн, компенсація витрат, пов»язаних з правовою допомогою, наданих ОСОБА_1 фахівцями у галузі права, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на його користь дорівнює 862,30 грн, виходячи з рахунку: (1, 5 год. х ( 1073,00 грн х 40 %) + ( 0,5 год. х.( 1094,00 грн х 40%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 526,554, 556, 625, 1054 ЦК України 10,11,15, 57, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за кредитним договором в розмірі 10861,94 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 188,20 грн та витрат на правову допомогу розмірі 862,30 грн, всього 11912, 44 грн (одинадцять тисяч дев»ятсот дванадцять грн.. 44 коп).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: