ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
22.05.2012Справа №5002-15/3494-2011
За позовом Приватного підприємства «Лора» (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2; ідентифікаційний код 20745893)
До відповідача Міністерства оборони Російської Федерації (119160, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, 19; 99007, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 6)
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1. Військова частина 76410 Міністерства оборони Російської Федерації (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Острякова, 1)
2. 1997 відділення морської інженерної служби Міністерства оборони Російської Федерації (99007, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 6)
Про стягнення 103 301,94 грн.
Суддя Іщенко І.А.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача - ОСОБА_3, представник, довіреність від 06.06.2011
Від відповідача - ОСОБА_4, представник, довіреність №212/1018 від 06.02.2012
Від третьої особи 1 - не з'явився
Від третьої особи 2 - ОСОБА_4, представник, довіреність №190/2 від 30.01.2012
Обставини справи: Приватне підприємство «Лора» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення 103 301,94 грн., а саме: 89 363,44 грн. основного боргу, 6 944,46 грн. пені, 4 959,54 грн. інфляційних втрат та 2 034,50 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2011 провадження по справі №5002-1/3494-2011 порушено та призначено до розгляду суддею Ковтун Л.О.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2011 розгляд справи №5002-1/3494-2011 відкладено на 06.04.2012.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Автономної Республіки Крим №128 від 07.12.2011 призначено повторний автоматичний розподіл справи №5002-1/3494-2011, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ковтун Л.О.
Протоколом розподілу справ автоматизованою системою документообігу господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2011 справа розподілена на суддю Іщенко І.А. з привласненням справі №5002-15/3494-2011.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
ВСТАНОВИВ:
30.10.2008 між Приватним підприємством «Лора» (Виконавець) та Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира Військова частина 76410 Войтука А.В. (Споживач) і Міністерством оборони Російської Федерації в особі начальника 1997 відділення морської інженерної служби Старова В.О. (Платник) укладено|ув'язнений| договір на послуги водовідведення №149/09 (далі - Договір, а.с.20-22).
Відповідно до пункту 1 Договору, виконавець зобов'язується надати споживачу своєчасно та належної якості послуги по водовідведенню в межах встановлених лімітів споживання у розмірі 33,2 тисяч кубічних метрів, а платник або споживач зобов'язуються своєчасно оплачувати надані послуги по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбаченими договором.
Згідно пункту 3 Договору, тарифи на послуги на момент укладення договору застосовується згідно з рішенням органу місцевого самоврядування - Гвардійської селищної ради від 26.10.2007.
Відповідно до пункту 6 Договору, плата за послуги вноситься по тарифам, затвердженими органом місцевого самоврядування - Гвардійською селищною радою.
Рішенням 11 сесії 5 скликання Гвардійської селищної ради від 26.10.2007 встановлений тариф за комунальні послуги по водовідведенню в сумі 16,15 грн. за кубічний метр (а.с.31)
Відповідно до пункту 5 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Платіж вноситься не пізніше 10 числа кожного місяця. Послуги сплачуються шляхом оплати розрахункових рахунків. Оплата здійснюється в 5-денний термін з дня отримання рахунку платником.
На виконання умов договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на загальну суму 89 361,22 грн. за надані послуги по водовідведенню у жовтні та листопаді 2010 року (а.с.32-36), а саме:
- рахунок-фактура №СФ-0000720 від 11.10.2010 за послуги по водовідведенню у жовтні 2010 року у кількості 2 766,670 куб.м. на суму 44 680,61 грн.
- рахунок-фактура №СФ-0000802 від 08.11.2010 за послуги по водовідведенню у листопаді 2010 року у кількості 2 766,670 куб.м. на суму 44 680,61 грн.
Дані рахунки були отриманні відповідачем, однак, не сплачені.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем за послуги по водовідведенню у розмірі 89 361,22 грн., що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором щодо оплати вартості наданих послуг по водовідведенню за жовтень і листопад 2010 року на суму 89 361,22 грн., отже, дана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.
Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 944,46 грн. пені, 4 959,54 грн. інфляційних втрат та 2 034,50 грн. 3% річних.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Згідно частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно пункту статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, платіж вноситься не пізніше 10 числа кожного місяця, послуги сплачуються шляхом оплати розрахункових рахунків, оплата здійснюється в 5-денний термін з дня отримання рахунку платником.
Виставлені позивачем рахунок-фактури №СФ-0000720 датований 11.10.2010 та дійсний до сплати до 21.10.2010, а рахунок-фактури №СФ-0000802 датований 08.11.2010 та дійсний до сплати до 18.11.2010, однак, на адресу відповідача останній був відправлений лише 17.11.2010.
У зв'язку з неможливістю визначення терміну початку нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд, ухвалою господарського суду АР Крим від 09.04.2012 на позивача покладав обов'язок надати документи необхідні для розгляду справи, а саме: детальний обґрунтований розрахунок стягуваної суми із зазначенням періоду утворення заборгованості.
Однак, позивач без поважних причин не представив належних затребуваних в нього судом документів та не зміг пояснити відмінність термінів оплати між Договором та рахунками-фактури.
Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачає залишення господарським судом позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на ненадання витребуваних судом документів, які необхідні для вирішення спору, перешкоджають повному та всебічному розгляду справи, суд не може розглянути позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 944,46 грн. пені, 4 959,54 грн. інфляційних втрат та 2 034,50 грн. 3% річних по суті, тому вважає за необхідне залишити позовні вимоги в цій частині без розгляду.
Залишення позовних вимог без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з позовом до господарського суду у загальному порядку.
Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 23.05.2012.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Міністерства оборони Російської Федерації (119160, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, 19; 99007, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 6) на користь Приватного підприємства «Лора» (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2; ідентифікаційний код 20745893) 89363,44 грн. основного боргу, 893,64 грн. державного мита та 204,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 6 944,46 грн. пені, 4 959,54 грн. інфляційних втрат та 2 034,50 грн. 3% річних позов залишити без розгляду.
4. Повернути Приватному підприємству «Лора» (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2; ідентифікаційний код 20745893) з Державного бюджету м. Сімферополя (код платежу 22090200, одержувач - держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача ГУ ДКУ в АРК,м. Сімферополь, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740405) 139,38 грн. державного мита сплаченого за квитанцією №Л15/9/84 від 09.08.2011.
5. Повернути Приватному підприємству «Лора» (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2; ідентифікаційний код 20745893) з Державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачених за квитанцією №Л15/9/85 від 09.08.2011.
6. Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.